Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

м. Надвірна, вул. Мазепи, 35, 78400, (03475) 2-23-46

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2а-267/2010р.

09 червня 20010 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді - Грещука Р.П.

секретаря - Юрчило Л.М.

представника позивача- адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Надвірна адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до УДАІ в Івано-Франківській області про скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

19.04.2010 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до УДАІ в Івано-Франківській області про скасування постанови серії АТ № 030511 від 26.02.2010 року по справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що 26.02.2010 року в м.Бурштин, Галицького р-ну, інспектор ДПС Калуського взводу ДПС ОСОБА_3 виніс відносно нього постанову про накладення штрафу в розмірі 255 грн. за порушення ПДР України. В постанові зазаначив, що керуючи автомобілем «УАЗ-452» д.н.з.20-14 ІВА в м.Бурштин по вул. Бандери, він здійснив зупинку, де відстань між суцільною лінією та транспортним засобом менша ніж три метри. Вважає, що постанова відносно нього є сфальсифікована, винесена обманним шляхом, необгрунтовано та незаконно.

Просить суд поновити йому строк звернення до суду, який пропущений ним з поважних причин та постановити рішення, яким скасувати постанову серії АТ № 030511 від 26.02.2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді 255 грн. штрафу , як незаконну.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача- в судовому засіданні позов не визнав, заперечує проти його задоволення. Суду пояснив, що постанова про порушення позивачем ПДР працівником ДАІ складені правомірно. Стверджує, що порушення, а саме, що позивач ОСОБА_2 здійснив зупинку де відстань між суцільною лінією та транспортним засобом менша три метри, було зафіксоване належним чином, про що інспектор ДПС Калуського взводу ДПС зазначив у протоколі та постанові, відповідно до вимог КУпАП.

Вважає, що доводи позивача відносно неправомірності дій працівника ДАІ спрямовані на те, щоб уникнути адміністративної відповідальності за вчинене порушення.

Просить суд постановити рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.69, 70 КАС України, і на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 104 КАС України передбачено, що особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної чи службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, 26.02.2010 року в м.Бурштин, Галицького р-ну, був зупинений інспектором ДПС Калуського взводу ДПС ОСОБА_3 за те, що керуючи автомобілем «УАЗ-452» 20-14 ІВА в м.Бурштин по вул. Бандери, здійснив зупинку в місці, де відстань між суцільною лінією та транспортним засобом менша як три метри, чим вчинив адміністративне порушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.

Однак, як встановлено в судовому засіданні зупинка транспортного засобу, яким керував позивач була вимушеною. А саме: повертаючись з відрядження з м.Рогатин , згідно шляхового листа, у автомобілі «УАЗ-452» д.н.з.20-14 ІВА, який належить концерну «Галнафтогаз» заклинило підшипник контактної групи, що спричинило до неодноразової самовільної зупинки автомобіля.

Обставини вчинення порушення ПДР позивачем спростовуються також показами свідка ОСОБА_4, який був пасажирами транспортного засобу «УАЗ-452» 20-14 ІВА та очевидцем зупинки ІДПС ОСОБА_3 автомобіля, довідкою ПП «Автотранском» з якої вбачається, що автомобіль УАЗ 20-14 ІВА 01.03.2010 року знаходився на ремонті з приводу заміни контактної групи розподільника.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання суду, в судовому засіданні не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а постанова, складена ІДПС Калуського взводу ДПС складена безпідставно. Також, зважаючи на обставини отримання позивачем копії оскаржуваної постанови, суд вважає, що йому слід поновити пропущений з поважних причин строк на оскарження даної постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, на підставі наведеного, оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що дії відповідача -УДАІ ГУМВС в Івано-Франківській області в особі інспектора ДПС Калуського взводу ДПС, щодо накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді 255 грн. штрафу є неправомірними, а постанова підлягає скасуванню, як незаконна.

В задоволенні інших вимог позивача, на переконання суду, слід відмовити, за їх недоведеністю.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.38, 268 КУпАП,ст.ст.104, 158- 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити частково .

Постанову інспектора ДПС Калуського взводу ДПС ОСОБА_3 серії АТ № 030511 від 26.02.2010 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу в сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП -скасувати, а провадження по справі – закрити.

В решті вимог позову- відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не була подана. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна заява не була подана в строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення строку. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду до Львівського Апеляційного адміністративного суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Суддя Грещук Р.П.