ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" листопада 2010 р. справа № 2а-99/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мірошниченка М.В.
суддів: Бишевської Н.А. Юхименка О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Приазовському районі
Запорізької області
на постанову Приазовського районного суду Запорізької області
від 26.01.2010р.
у справі № 2-а-99/2010
за позовом ОСОБА_2
до відповідача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Приазовському районі
Запорізької області
про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області про: визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області у вигляді недонарахування і невиплати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по цей час; зобов’язання ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області здійснити донарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по цей час, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і яка розраховується відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Законів України Про Державний бюджет України.
Постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 26.01.2010р. у справі № 2-а-99/2010 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області у вигляді не донарахування і не виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 18 січня 2009р. по 26 січня 2010р.; зобов’язано ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області здійснити донарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 18 січня 2009р. по 26 січня 2010р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і яка розраховується відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії –«дитина війни», має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити їй недоотримане підвищення до пенсії за 2006р. не вбачається, оскільки, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена на 2006р. Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.» від 19.01.2006р. № 3367-VІ п.17 ст.77 виключено. Статтю 110 вказаного Закону викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням Комітетом Верховною Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006р., в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилось. Вказані вище положення неконституційними не визнавались.
Зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року N 2195-IV на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007).
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Однак позивачем порушено строк звернення до суду без поважних причин, тому з 18.01.2009р. відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 22-25/.
Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, та ухвалення рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи позивач просив суд розглянути адміністративну справу за його відсутністю / а.с. 2-3/, відповідач також в апеляційній скарзі просить суд розглянути справи за відсутністю його представника /а.с. 22-25/.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що у даному випадку наявні усі передбачені п. 10 ст.3, ст. 197 КАС України підстави для апеляційного розгляду даної адміністративної справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями розгляд справи передано колегії суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий суддя), ОСОБА_5 (суддя), ОСОБА_6 (суддя).
За результатами судового розгляду справи у порядку письмового провадження 18.11.2010р. колегією суддів було прийнято постанову суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.
Позивач відноситься до соціальної категорії –«дитина війни», відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, перебуває на обліку в ОСОБА_1 Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.
Щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії «Дітям війни»за 2007р., 2008р. слід зазначити наступне.
Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно до статті 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»від 16 жовтня 1996 року422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не наведено поважних причин для поновлення строку звернення до суду, тому позовні вимоги слід вирішувати з 18.01.2009р.
Слід зазначити, що нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 18.01.2009р. відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009рік»установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься основних соціальних та демографічних груп населення, у розмірах, що діяли у грудні 2008р.
З 1 листопада 2009 року установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 573 гривні.
Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010рік» установлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень.
Щодо поширення установленого в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»терміну "мінімальний розмір пенсії за віком" на правовідносини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року N 2195-IV слід зазначити наступне.
У ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-1V).
Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону (1058-1V), на чому наполягає відповідач, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися виплати дітям війни.
Водночас, згідно з п. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
В силу п. 7 ст. 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, застосування судом першої інстанції в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 28 базового пенсійного Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є правильним та доводами скарги не спростовується.
Крім того, відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»–покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Однак судом першої інстанції невірно визначено періоди здійснення перерахунку, оскільки, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Крім того, судом в резолютивній частині рішення не звернуто уваги на частково раніше проведені виплати за стягуваний період.
Зазначена обставина є підставою для зміни постанови Приазовського районного суду Запорізької області.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 26.01.2010 у справі № 2-а-99/2010 - змінити.
Викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції:
«Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області у вигляді не донарахування і не виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 18 січня 2009р. по 31 грудня 2009р. та за період з 01 січня 2010р. по 26 січня 2010р.
Зобов’язати ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області здійснити донарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 18 січня 2009р. по 31 грудня 2009р. та за період з 01 січня 2010р. по 26 січня 2010р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і яка розраховується відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки з урахуванням раніше проведених виплат за відповідні періоди.
В решті позовних вимог відмовити.»
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та підлягає оскарженню протягом двадцяти днів до Верховного Суду України за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: М.В. Мірошниченко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: О.В. Юхименко