Апеляційний суд Івано-Франківської області

м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано- Франківської області в складі:

Головуючого: Шишка А.І.,

суддів: Горблянського Я.Д., Матківського Р.Й.,

секкретаря: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зацікавлені особи: Долинська міська рада, управління Пенсійного фонду України в Долинському районі про встановлення факту, що має юридичне значення за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на ухвалу Долинського районного суду від 19 листопада 2010 року, -

встановила:

Ухвалою Долинського районного суду від 19 листопада 2010 року відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у відкритті провадження в справі за їхньою заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 посилаються на те, що суд безпідставно відмовив у відкритті провадження в справі, оскільки вони подали до суду заяви про встановлення юридичного факту, який дає їм право на одержання пенсії державного службовця, а отже в даному випадку не має спору про право, а лише про встановлення юридичного факту. Оскільки суддею порушено норми процесуального права, просять ухвалу скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 234 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають

Справа №22-ц-6430/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Керніцький І.І.

Категорія 3 Суддя-доповідач ОСОБА_7

значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відмовляючи у відкритті провадження в справі суддя першої інстанції виходив з того, що в даному випадку існує спір про право, а тому застосував ч.4 ст.256 ЦПК України.

Як вбачається із поданої до суду заяви, встановлення факту роботи заявниць на відповідних посадах необхідне для оформлення пенсії.

Разом з тим, вони не зазначають про те, що якийсь відповідний держаний орган не приймає їхній трудовий стаж до уваги при призначенні пенсії.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК та роз'яснень, даних у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 62 Закону України від 5 листопада 1991 р. N 1788 "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Порядком підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, установлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами ПФУ.

Як убачається з матеріалів справи, вимоги заявниць фактично зводяться до визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з призначенням їм пенсії, як державним службовцям.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 р. N 121, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Законом України від 5 листопада 1991 р. N 1788 "Про пенсійне забезпечення" (ст. 10) встановлено, що пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Спір між сторонами з приводу оскарження дій суб'єкту владних повноважень - управління ПФУ при здійсненні ним владних управлінських функцій на підставі законодавства при призначенні пенсії не може розглядатись у порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Отже, у випадку виникнення спору з Пенсійним фондом України заявниці зможуть вирішити його у встановленому законом порядку, а не шляхом встановлення юридичного факту.

Колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції на законних підставах відмовив у відкритті провадження в даній справі, а доводи апеляційної скарги обґрунтованості ухвали не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307,312,313, 314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити, а ухвалу Долинського районного суду від 19 листопада залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.І. Шишко

Судді: Я.Д.Горблянський

ОСОБА_8