У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.03.09 Справа №4/442-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Федоров І.О. судді Федоров І.О. , Коробка Н.Д. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі: Акімовій Т.М.,
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився;
від відповідача – не з’явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Агрофірми радгоспу “Білозерський”, с. Дніпровське Бєлозерського району Херсонської області,
на рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2008 р.
у справі № 4/442-08
за позовом Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова”, смт. Таїрове Одеської області,
до відповідача Агрофірми радгоспу “Білозерський”, с. Дніпровське Бєлозерського району Херсонської області,
про стягнення суми,
Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Агрофірми радгоспу «Білозерський» 127248,44 грн. заборгованості за договорами №№ 1, 2, 3, 6, 6/3, 6/7, 32, 6/1, 6/4, 6/5, 6/6, 30, 6/9, 7, укладеними між сторонами протягом 2003-2007 років на використання відповідачем права власності на сорти винограду селекції ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та сорти, які той підтримує, та 8018,40 грн. пені за неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.12.2008 р. у справі № 4/442-08 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 127248,44 грн. основного боргу та 8018,40 грн. пені. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 1352,67 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції, з посиланням на приписи статті 193 Господарського кодексу України, статей 258, 526, 611, 629 Цивільного кодексу України, зазначив, що факт порушення відповідачем умов договору щодо сплати суми роялті є доведеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені обґрунтовані умовами договору та чинним законодавством, розрахунок здійснено вірно.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Агрофірма радгосп “Білозерський” (відповідач у справі) звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2008 року по справі № 4/442-08 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом при винесенні рішення не надано належної оцінки поданим відповідачем доказам, а саме акту на списання виноградних саджанців у кількості 485547 штук, як таких що не витребувані. Посилання суду на те, що зазначений акт не є достатнім доказом списання саджанців вважає помилковим, оскільки відповідно до “Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів” підставою для списання матеріальних цінностей є акт на списання, затверджений керівником підприємства.
Також заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої до стягнення суми пені. Вказує, що умовами укладених між сторонами договорів передбачено обов’язок по сплаті штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадку невиконання в термін платежу, при цьому в даному випадку не встановлено що саме повинен сплатити боржник, пеню чи штраф. За таких обставин, на думку відповідача, стягнення пені є безпідставним.
У поданих уточненнях до апеляційної скарги відповідач підтримує доводи апеляційної скарги та додатково вказує, що господарським судом при вирішенні справи не було досліджено правомірності пред’явленої позивачем вимоги за ліцензійними договорами. Зазначає, що за спірними договорами передбачено право виробника на відтворення садивного матеріалу – саджанців у власному господарстві, на продаж відтворюваного матеріалу третім особам, що не відповідає наданого чинним законодавством поняттю роялті.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року у справі № 4/442-08 апеляційний розгляд справи призначено на 25.02.2009 року.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи був відкладений на 26.03.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 545 від 26.03.2009 р. справу № 4/442-08 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Федоров І.О. (доповідач), судді Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
Національний науковий центр “Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова”, позивач, у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2008 року у справі № 4/442-08 без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. Посилається на те, що наданий відповідачем Акт на списання виноградних саджанців не може бути належними доказом знищення продукції, оскільки виноградні саджанці є продукцією, створеною з метою отримання прибутків, а не основними засобами виробництва, як то помилково трактує відповідач, тому посилання в даному випадку на “Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів” є недоречними. Вказує, що засвідчити знищення готової продукції можуть лише уповноважені на то служби, такі як Українська державна помологічна інспекція, торгово-промислова палата. Сам факт знищення продукції вважає сумнівним, оскільки виробник – Агрофірма радгосп “Бєлозерський” не повідомив про знищення виноградних саджанців власника – ННЦ “Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова”. Також, позивач не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо безпідставності нарахування суми пені, оскільки визначення у договорах відповідальності за несвоєчасну сплату платежів у вигляді штрафу розміром подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми не є протиріччям вимогам діючого законодавства, зокрема за змістом ст.546 Цивільного кодексу України, договором або законом можуть бути встановлені і інші види забезпечення виконання зобов’язання. Щодо посилання відповідача на неправомірність пред’явлення вимоги за ліцензійними договорами, зазначає, що укладені між сторонами договори є дійсними, умови договорів відповідачем не заперечувалися та частково виконувалися, тому у позивача були всі законні підстави для звернення до суду з вимогою про виконання відповідачем зобов’язань за договорами. Вказує, що договорами прямо передбачене грошове зобов’язання, яке визначено сторонами як винагорода, а в подальшому ця винагорода була визнана обома сторонами як роялті.
Представник позивача у судове засідання 26.03.2009р. не з’явився, в раніше наданому клопотанні позивач зазначав про розгляд справи за відсутності його представника у судовому засіданні.
Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника в судове засідання не направив, письмовим клопотанням від 23.03.2009р. просив суд розгляд справи та апеляційної скарги здійснити без участі представника у судовому засіданні.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
За результатами розгляду справи в судовому засіданні 26.03.2009р. колегією суддів прийнято постанову.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Протягом 2003 – 2007 рок між Національним науковим центром “Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова” (Власником, позивачем у справі) та Агрофірмою радгосп “Бєлозерський” (Виробником, відповідачем у справі) було укладено ряд договорів за №№ 6, 6/3, 6/7, 32, 6/1, 6/4, 6/5, 6/6, 30, 6/9, 7, 3, 1, 2, за умовами яких власник надає виробнику невиключне право на виробництво саджанців зазначених у договорах сортів без права передачі невиключного права іншим особам. При цьому виробнику надається право на розмноження сорту шляхом виробництва виноградних саджанців, а також реалізація їх третім особам з дозволу ННЦ “ІвіВ ім. В.Є. Таїрова” (п.1.1 договорів).
За змістом п.2.2 укладених договорів виробник взяв на себе зобов’язання сплатити винагороду за надання йому не виключного права на використання сортів винограду відповідно до цього договору, у розмірі, в строк, на умовах і в порядку, визначених даним договором.
Пунктом 3.1 зазначених договорів встановлено, що за надання прав, які передбачені договором, виробних сплачує власнику в формі поточного платежу – роялті в сумі від 2% до 8 % від суми реалізації саджанців (по дев’яти договорам /№№ 6/7, 6/1, 6/4, 6/5, 6/6, 6/3, 2, 1, 6/ – 2%, по п’яти договорам /№№ 32, 30, 6/9, 7, 3 – 8%).
По чотирьом договорам (№№ 3, 7 від 06.03.2007р., №№ 1, 2 від 27.02.2007р.) передбачено строк сплати роялті до 01 лютого поточного року; по десяти договорам (№№ 6, 6/1, 6/6, 6/5, 6/4, 6/9, 6/3, 6/7 від 03.04.2006р., №№ 30, 32 від 07.11.2003р.) – термін оплати поточних платежів роялті кожного 15травня поточного року (п.3.3 договорів).
За змістом п.4.1 вищевказаних договорів, у випадку невиконання в термін платежу, виробник сплачує штраф розміром двох облікових ставок НБУ від невиплаченої суми, за кожний день відстрочування.
Відповідно до звіту про реалізацію виноградних саджанців у 2007 році, наданого виробником, сума реалізації за 2007 рік складає 6364327,50 грн., відповідно сума роялті становить 169291,75 грн.
На виконання умов договору виробником частково сплачено суму роялті в розмірі 42043,31 грн.
Матеріали справи свідчать, що фактично станом на 01.02.2008р. по чотирьом вищевказаним договорам загальна сума заборгованості за 2007 рік склала 38828,24 грн., по десяти договорам станом на 15.08.2008р. – 88420,20 грн.
Зазначене підтверджується Актом Контрольно-ревізійного управління в Одеській області (відділ в м. Іллічевську) № 110-16/10 від 24.09.2008р., складеного за результатами ревізії фінансово-господарського діяльності ННЦ “Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова” за період з 01.01.2006р. по 01.07.2008р.
В ході ревізії встановлено, що станом на 01.09.2008р. рахується заборгованість по контрагенту Інституту - Агрофірмі радгосп “Білозерський” за використання права власності на сорти винограду селекції та стародавні сорти в сумі 127248,44 грн. Крім того, за результатами перевірки КРУ нарахована пеня за несплату платежів, що складає 8018,40грн.
Агрофірмою радгосп “Білозерський” надіслано гарантійного листа № 408 від 13.03.2008р., яким відповідачем гарантовано сплату заборгованості по роялті за використання права власності на сорти винограду селекції ННЦ “Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова” за 2007 рік у сумі 127248,44 грн.
Листом від 13.03.2008р. № 254 ННЦ “Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова” внесено зміни та погоджено з Агрофірмою “Білозерський” термін оплати роялті до 01.06.2008р.
Відповідачем зобов’язання щодо оплати залишку роялті не виконані.
Стягнення суми заборгованості та пені стало предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
У відповідності до положень статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі укладених між сторонами договорів між ними склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача полягають у наданні прав відповідачу на виробництво та реалізацію саджанців, а обов’язки відповідача – сплатити за використання сортів винограду суму винагороди - роялті.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Договір, в силу приписів ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, зі Звіту про реалізацію виноградних саджанців (наданого відповідачем), Агрофірмою радгоспом «Білозерський» в 2007-2008р.р. реалізовано саджанців на 6364327,50 грн., сума роялті з яких становить 169291,75 грн. За 2007 р. відповідачем сплачено 42043,31 грн. На 2008 р. борг роялті становить 127248,44грн., які за умовами вищезазначених договорів (п. 3.3 Договорів) відповідач повинен був сплатити до 15.05.2008 р.
Проте, відповідачем зобов’язання щодо сплати суми винагороди - роялті в сумі 127248,44грн., не виконані, докази відповідної оплати відсутні.
Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 127248,44 грн. доведена актом Контрольно-ревізійного управління в Одеській області від 24.09.2008р. №110-16/10 та гарантійним листом від 13.03.2008 р. № 408, яким відповідач також визнав борг в сумі 127248,44 грн. і зобов’язався сплатити його до 01.06.2008 р. (арк. справи 62).
Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 127248,44 грн. є обґрунтованими та правомірно задоволені судом у повному обсязі.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку невиконання в термін платежу, «Виробник» сплачує штраф розміром 2-х облікових ставок НБУ від невиплаченої суми, за кожен день відстрочування.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання. В свою чергу, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, колегія суддів відзначає, що штраф, передбачений умовами спірних договорів за кожен день прострочки, є пенею, а не штрафом,
Оскільки відповідач обов’язків щодо своєчасної сплати роялті не виконав, позивач за період з 01.06.2008 р. по 24.09.2008 р. нарахував пеню в розмірі 8018,40 грн.
З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договорів та приписи чинного законодавства, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 8018,40 грн. заявлені обґрунтовано і правомірно задоволені господарським судом.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що господарським судом при вирішенні справи помилково не взято до уваги наданий відповідачем акт на списання виноградних саджанців у кількості 485547 штук, який, на його думку, є достатнім доказом списання у відповідності з положеннями “Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів”, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.
З наявного в матеріалах справи Акту від 31.05.2008р. вбачається, що комісією у складі посадових осіб та робітників Агрофірми радгоспу «Білозерський» зафіксовано лише залишення не витребуваними саджанців та запропоновано зав. холодильником Федощенко В.О. списати їх з підзвіту та знищити шляхом спаління. При цьому, про факт самого знищення не витребуваних саджанців, в Акті від 31.05.2008р., не зазначено.
Таким чином, вищезгаданий Акт не може розглядатися в якості доказів знищення і бути підставою для звільнення відповідача від зобов’язання по сплаті встановлених договорами сум.
Посилання відповідача на відсутність у позивача правових підстав для пред’явлення вимоги за ліцензійними договорами є неправомірними та спростовуються матеріалами справи. Відповідно до наданих позивачем доказів, Національний науковий центр “Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова” має патенти на свої особисті сорти винограду та є підтримувачем інших сортів винограду відповідно до наказу Державної служби з охорони прав на сорти рослин №123 від 13.02.2004р. (арк. справи 53-60).
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Судові витрати за розгляд справи у господарському суді першої інстанції відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Агрофірми радгосп “Білозерський”, с. Дніпровське Білозерського району Херсонської області, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2008р. у справі № 4/442-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Федоров І.О.
судді Федоров І.О.
Коробка Н.Д. Кричмаржевський В.А.