У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.02.09 Справа №22/213/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Шевченко Т. М. , Хуторной В.М.
при секретарі: Шерник О.В.
За участю:
представника позивача: Остапенко С.Л., довіреність від 24.12.008р.;
представника відповідача: Рященко В.В., довіреність від 24.09.2008р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер”, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2008р.
по справі № 22/213/08
за позовом Відкритого акціонерного товариства “УТН - Восток”, м. Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер”, м. Запоріжжя
про стягнення суми
встановив,
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.11.2008 року у справі № 22/213/08 (суддя Скиданова Ю.О.) позов Відкритого акціонерного товариства “УТН - Восток”, м. Донецьк задоволено.
Рішення суду мотивоване наступним:
Між позивачем та відповідачем 01.05.2007р. було укладено Договір № 78/07 IDS купівлі-продажу пального. Позивач належним чином виконував свої зобов’язання за договором, а саме: здійснив поставку товару відповідачу на суму 509 637,61грн. Однак, як встановив суд першої інстанції, відповідач свої зобов’язання по оплаті товару виконав частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 153 937,61грн. Так як відповідач доказів оплати зазначеної суми не надав, то господарський суд прийшов до висновку, що сума основного боргу підлягає задоволенню. Крім того, суд керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського Кодексу України та відповідно п.6.1 Договору визнав обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 3278,87грн. втрат від інфляції, 3% річних у сумі 4457,95грн. та 13530,14грн. пені.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, відповідач, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Оскаржуючи рішення господарського суду Запорізької області, заявник зазначає, що судом було неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що в накладних № 04-044306,№ 04-41355, № 04-38460 поданими позивачем у справі № 22/213/08 підставою поставки зазначено Договір № 04-4106 від 08.06.2007р., і ці накладні не підтверджують наявності заборгованості відповідача за Договором № 78/07 IDS від 01.05.2007р., тому були відсутні підстави для задоволення позову. На думку відповідача, позивач повинен довести наявність поставки за договором № 78/07 IDS, та підтвердити ці обставини належними доказами.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ “Віннер”, м. Запоріжжя просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2008 року у справі №22/213/08 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ “УТН – Восток” повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає наступне:
Між ним та відповідачем були укладені три господарські договори – 46/05 від 01.01.2005р., № 17/07 від 01.01.2007р., № 78/07 IDS від 01.05.2007р. У видаткових накладних, що долучені до матеріалів справи, відсутнє посилання на жоден із зазначених договорів. Позивач вказує на те, що бухгалтерські документи (видаткові накладні) формуються в електронному вигляді програмою “1С Підприємство”. В даній електронній програмі певні показники, зокрема, “Замовлення”, номер накладної, дата генерується та присвоюються автоматично. Будь-які зміни з боку більшості користувачів даної електронної програми в цих показниках неможливі.
Стосовно твердження відповідача про те, що оплата за поставлені нафтопродукти здійснювалась ним у повному обсязі, то воно не відповідає дійсності, оскільки за спірним договором ТОВ “Віннер” не сплатило до теперішнього часу суму боргу у розмірі 153.937,61грн., з чим погодився його представник, підписавши 15.05.2008р. акт звірки суми заборгованості за цим Договором.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ “УТН – Восток” просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ “Віннер” на рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2008р. у справі № 22/213/08 відмовити повністю, зазначене рішення суду залишити без змін.
10.02.2009р. відповідач надіслав до Запорізького апеляційного господарського суду клопотання про об’єднання справ. У даному клопотанні ТОВ “Віннер” зазначає, що розгляд справи № 22/213/08 неможливий без розгляду пов’язаної справи № 22/212/08 про стягнення заборгованості за договором поставки за участю тих самих сторін. Однак, колегія суддів не вважає за можливе об’єднати зазначені справи на стадії перегляду справи в апеляційній інстанції.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 251 від 12.02.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії: головуючий – Коробка Н.Д, суддів: Шевченко Т.М., Хуторной В.М.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. За їх згодою судове засідання закінчено оголошенням вступної та резолютивної частин постанови Запорізького апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За період з травня по липень 2007р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 461.614,57 грн., що підтверджується видатковими накладними: № Z04-38460 від 31.05.2007р. на суму 118238,27 грн., № Z04-41355 від 27.06.2007р. на суму 134392,38 грн., № Z04-44306 від 31.07.2007р. на суму 208983,92грн. (а.с. 23-25). Видаткова накладна № Z04-46761 від 31.08.2007р. до уваги судом не приймається, оскільки вона не підписана з боку отримувача. (а.с.60).
У вищезазначених видаткових накладних у графі замовлення вказано Договір № Z04-4106 від 08.06.2007р., однак, при зверненні до місцевого господарського суду позивач підставою виниклих між ним та відповідачем правовідносин зазначив Договір №78/07 IDS. Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції, представники обох сторін зазначили, що Договір № Z04-4106 від 08.06.2007р. між ними не укладався.
Отже, обґрунтування позовних вимог Договором № 78/07 IDS є помилковим. Однак, колегія суддів вважає, що між сторонами по справі все ж таки фактично виникли господарські зобов’язання, хоча і не за зазначеним договором.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).
Стаття 207 ЦК України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Аналогічна норма міститься в п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Оцінюючи вищевказані накладні (виходячи з їх змісту), в яких зазначено найменування предмету поставки, кількість, ціна та сума, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що на їх підставі між сторонами по справі виникли зобов’язальні відносини з купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджено, що свої зобов’язання з передачі товару позивач виконав, але відповідач вартість поставленого товару повністю не сплатив.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так як, ТОВ «Віннер» не в повному обсязі сплатило поставлений йому за вищезазначеними накладними товар, а перерахувало лише 355700грн, за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 105914,57 грн.
Позивач звернувся до відповідача претензією вих. № 04/25 від 17.04.2008р., у якій запропонував відповідачу погасити заборгованість за поставлене йому паливо протягом двох днів.
Відповідач вищевказану претензію позивача залишив без відповіді і задоволення
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 105.914,57грн. підлягають стягненню, оскільки підтверджені документально і заявлені обґрунтовано.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, в даному випадку, інфляційні втрати підлягають стягненню у сумі 3278,87 грн., 3% річних у сумі 3067,24грн.
Що стосується заявленої у позові пені, то суд апеляційної інстанції зазначає, що в її стягненні слід відмовити, оскільки Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Оскільки між сторонами немає ніяких домовленостей стосовно пені, то стягненню вона не підлягає
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 105.914,57грн. основного боргу, інфляційних втрат у сумі 3278,87грн. та 3% річних у сумі 3067,24грн. В іншій частині позову слід відмовити.
У зв’язку з вищевикладеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення підлягає зміні через неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер”, м. Запоріжжя задовольнити частково
Рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2008 року у справі №22/213/08 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
“Позов Відкритого акціонерного товариства “УТН - Восток”, м. Донецьк задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер”, м. Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства “УТН - Восток”, м. Донецьк 105.914грн. 57коп. основного боргу, 3.067грн. 24коп. – 3% річних, 3.278грн. 87коп. інфляційних втрат, 1.122грн. 61коп. державного мита та 75грн.62коп. витрат на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.”
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “УТН - Восток”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер”, м. Запоріжжя 201,62грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області із зазначенням необхідних реквізитів.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Шевченко Т. М. Хуторной В.М.