У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.02.09 Справа №28/440/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Зубкова Т.П. , Хуторной В.М.
при секретарі: Пересаді О.В.
за участю представників
позивача: Куліков Д.О., дов. б/н від 01.08.2008 р.
відповідача:ОСОБА_2., дов. № 686992 від 08.12.2008 р.;
ОСОБА_1., прив. підпр.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу, м. Вільнянськ Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.2008 р.
у справі № 28/440/08
за позовом Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу, м. Вільнянськ Запорізької області
70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Леніна, 35
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 30.820,00 грн.
Встановив:
Вільнянське районне споживче товариство Запорізького обласного споживчого союзу, м. Вільнянськ Запорізької області, (далі - позивач) звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Вільнянськ Запорізької області, (далі - відповідач) про стягнення 30.820,00 грн. майнової шкоди (з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих судом першої інстанції до розгляду).
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 09.12.2008 р. у справі № 28/440/08 (суддя Яцун О.В.) в задоволенні позову відмовив, з позивача в доход Державного бюджету Орджонікідзевського району стягнув 8,20 грн. державного мита. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено жодного з складового елементу правопорушення відповідача для стягнення з нього шкоди. Крім того, позивач просить стягнути шкоду саме відповідно до ст. 1212 ЦК України, норми якої взагалі не передбачають стягнення шкоди.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати й прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку позивача, у зв'язку з тим, що пожежа в орендованому торговельному павільйоні сталася з вини відповідача, позивачу була завдана майнова шкода в розмірі 30.820,00 грн., оскільки майно позивача було повністю знищено.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.01.2009 р. апеляційна скарга Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу, м. Вільнянськ Запорізької області, прийнята до розгляду, який призначено в судовому засіданні на 05.02.2009 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 195 від 05.02.2009 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого - Коробки Н.Д., суддів: Зубкової Т.П., Хуторного В.М.
Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. На думку відповідача, висновки місцевого господарського суду щодо недоведеності протиправної поведінки та вини відповідача відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи сторін, колегія суддів встановила наступне.
Правовідносини між сторонами врегульовані договором № 143 здачі в оренду основних засобів Вільнянського Райспоживтовариства від 01.09.2007 р. (далі - Договір), згідно з умовами якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування основні засоби згідно з актом приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору основні засоби передаються відповідачу для торгівлі продуктами харчування.
Пунктом 4.1.4 Договору сторони узгодили, що відповідач повинен повернути позивачу орендовані основні засоби в належному стані.
Згідно з п. 4.1.9 Договору відповідач повинен нести матеріальну відповідальність за охорону зданого в оренду приміщення.
Відповідно до п. 5.1.3 Договору відповідач забезпечує пожежну безпеку об'єкта, додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, не допускати їх використання не за призначенням; проводити службове розслідування випадків пожеж, документи розслідування надавати позивачу.
Пунктом 6.1 Договору встановлений строк його дії: з 01.09.2007 р. до 01.07.2008 р.
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в платне строкове користування основні засоби, а саме торгівельний павільйон, який розташований за адресою: м. Вільнянськ, пров. Торговий, 11.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, Акт приймання-передачі майна (кіоску) на виконання умов Договору сторонами не укладався, але сторони не заперечують, що передача об'єкта в оренду дійсно відбулась.
18.05.2008 р. в торгівельному павільйоні, який було надано в оренду відповідачу сталася пожежа.
Відповідно до Висновку дослідно-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в Запорізькій області №14/10-08 від 22.05.2008 р. (а.с. 15 - 16) найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі в торговому павільйоні було коротке замикання електропроводки внаслідок великих перехідних опорів електричної мережі.
На думку позивача, пожежа в орендованому приміщенні сталася за вини відповідача, внаслідок чого позивачу була завдана майнова шкода в розмірі 30.820,00 грн.
На підтвердження розміру збитків позивачем надано суду бухгалтерську довідку від 08.12.2008 р., згідно з якою кінцева вартість торгівельного павільйону станом на 18.05.2008 р. складає 30.820,00 грн., що, до речі, не є належним доказом розміру заявленої шкоди в розумінні ст. 34 ГПК України.
В обґрунтування своїх вимог про стягнення майнової шкоди позивач посилається на ст. ст. 173, 193, 285, 224, 225 ГК України, ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
Стягнення з відповідача на користь позивача 30.820,00 грн. майнової шкоди стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем неправомірно та безпідставно заявлено стягнення шкоди на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
Стягнення шкоди, спричиненої внаслідок неправомірних дій винної особи, здійснюється на підставі інших норм цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як передбачено статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Зазначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду відносяться до деліктних зобов'язань, оскільки випливають не з договорів, а із завдання шкоди. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина заподіювача шкоди.
Фактично, визначена та заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 30.820,00 грн. обґрунтовується наявністю у спірних правовідносинах послідовних явищ, як-то: неякісне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо утримання орендованого майна, що спричинило шкоду у вигляді знищення пожежею приміщення торгівельного павільйону вартістю 30.820,00 грн. Проте, оскільки позивачем не доведено наявність збитків у спірних правовідносинах (відсутня вина відповідача та причинний зв'язок між діями відповідача та збитками позивача), то відсутні підстави для стягнення шкоди у розмірі 30.820,00 грн., оскільки відсутня певна послідовність явищ, враховуючи те, що причина завжди повинна передувати результату. Тобто, відсутній причинний зв'язок між поведінкою відповідача і завданою шкодою позивачеві.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наданий позивачем Висновок про причину пожежі дослідно-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в Запорізькій області №14/10-08 від 22.05.2008 р. не є належними доказом того, що позивачем понесені збитки саме з вини відповідача.
Також слід зазначити, що розмір збитків позивачем не доведено належним чином. Як вже зазначалось, сума збитків позивача визначена в бухгалтерській довідці від 08.12.2008 р., згідно з якою кінцева вартість торгівельного павільйону станом на 18.05.2008 р. складає 30.820,00 грн., однак згадана довідка не підтверджена документально.
До того ж, слід зазначити, що за час використання орендованого приміщення будь-яких порушень службами РЕМ, санітарної та пожежної охорони виявлено не було.
Відповідно до п. 6.4 Правил пожежної безпеки на ринках України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 30 від 17.01.2005 р,. магазини, павільйони, групи кіосків та приміщення адміністративного призначення слід обладнувати автоматичними установками пожежної сигналізації незалежно від їхньої площі з виведенням сигналу про пожежу у приміщення з цілодобовим перебуванням чергового персоналу
Як свідчать пояснення начальника сектору нагляду профілактичної діяльності протипожежного стану Вільнянського РВГУМНС Шпак Р.М. пожарна сигналізація була установлена на всі павільйони, які розташовані в торгівельному ряду. Коли згодом частка павільйонів була продана позивачем, то за виведення на пульт пожежної охорони, та цілодобове обслуговування персоналом пожежного нагляду нові власники павільйону та позивач відмовились платити, оскільки ця послуга є платною.
Перелічені в позовній заяві порушення з боку відповідача належним чином не доведені, документів на підтвердження суду не надано.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
У зв'язку з наведеним рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.2008 р. у справі № 28/440/08 зміні або скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу, м. Вільнянськ Запорізької області, залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.2008 р. у справі № 28/440/08 - без змін.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Зубкова Т.П. Хуторной В.М.