УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2010 р. справа № 2а-1578/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мірошниченка М.В.
суддів: Бишевської Н.А. Юхименка О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі
Запорізької області
на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області
від 01.12.2009р.
у справі № 2-а-1578/2009
за позовом ОСОБА_2
до відповідача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі
Запорізької області
про визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_1 Пенсійного фонду України та зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області про: визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_1 пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2006р. до 31.12.2008р.; зобов’язання ОСОБА_1 пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01.12.2009р. у справі № 2-а-1578/2009 позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 21.10.2008р. по 31.12.2008р. перерахунок надбавки до пенсії позивачу у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області здійснити перерахунок позивачу надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 21.10.2008р. по 31.12.2008р. з врахуванням раніше проведених підвищень до пенсії «Дітям війни»за відповідні періоди. В задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії –«дитина війни», має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити їй недоотримане підвищення до пенсії за 2006р. не вбачається, оскільки, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена на 2006р. Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.» від 19.01.2006р. № 3367-VІ п.17 ст.77 виключено. Статтю 110 вказаного Закону викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням Комітетом Верховною Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006р., в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилось. Вказані вище положення неконституційними не визнавались.
Зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року N 2195-IV на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007).
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Вважає, що строк звернення до суду пропущений без поважних причин.
Отже, з 21.10.2008р. відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням відповідач - ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області подав апеляційну скаргу в якій зазначено наступні підстави.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. № 1261. Відповідно п. 15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління.
Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.
Враховуючи, що фінансування виплат за Законом України «Про соціальний захист дітей війни»проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, дії останнього щодо відмови у виплаті підвищення пенсій дітям війни за період з 22.05.2007р. по 31.12.2008р. не порушують діюче законодавство.
Законодавством України не дано визначення поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року N 2195-IV. Мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, встановлений частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»(1058-1V), для осіб, які втратили працездатність. Та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Отже, механізм реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відсутній і ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі не має можливості зробити перерахунок пенсії.
Просить скасувати постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області по справі № 2-а-1578/2009 та постановити нову постанову, якою відмовити позивачу в адміністративному позові.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи позивач просив суд розглянути адміністративну справу за його відсутністю / а.с. 10/. Також відповідач зазначив в апеляційній скарзі про розгляд апеляційної скарги без участі його представника /а.с. 19/.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що у даному випадку наявні усі передбачені п. 10 ст.3, ст. 197 КАС України підстави для апеляційного розгляду даної адміністративної справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями розгляд справи передано колегії суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий суддя), ОСОБА_4 (суддя), ОСОБА_5 (суддя).
За результатами судового розгляду справи у порядку письмового провадження 07.09.2010р. колегією суддів було прийнято ухвалу суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.
Позивач відноситься до соціальної категорії –«дитина війни», відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, перебуває на обліку в ОСОБА_1 Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.
Правильним та обґрунтованим колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоотримане підвищення до пенсії за 2006р., оскільки, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена на 2006р. Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.» від 19.01.2006р. № 3367-VІ п.17 ст.77 виключено. Статтю 110 вказаного Закону викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням Комітетом Верховною Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006р., в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилось. Вказані вище положення неконституційними не визнавались.
Щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії «Дітям війни»за 2007р., 2008р. слід зазначити наступне.
Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно до статті 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»від 16 жовтня 1996 року422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк звернення до суду пропущений позивачем без поважних причин. Тому позовні вимоги підлягають розгляду з 21.10.2008р.
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 21.10.2008р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений у наступних розмірах: з 01 січня –470,00 грн., з 01 квітня – 481,00 грн., з 01 липня –482,00 грн., з 01 жовтня –498,00 грн.
Щодо поширення установленого в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»терміну "мінімальний розмір пенсії за віком" на правовідносини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року N 2195-IV слід зазначити наступне.
У ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-1V).
Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону (1058-1V), на чому наполягає заявник апеляційної скарги, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися виплати дітям війни.
Водночас, згідно з п. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
В силу п. 7 ст. 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, застосування судом першої інстанції в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 28 базового пенсійного Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є правильним та доводами скарги не спростовується.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.
Колегія суддів, не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України Закону України «Про соціальний захист дітей війни»–покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01.12.2009р. у справі № 2-а-1578/2009 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та підлягає оскарженню протягом двадцяти днів до Верховного Суду України за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.В. Мірошниченко
Суддя Н.А. Бишевська
Суддя О.В. Юхименко