АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-470 Номер провадження 11/672/11Головуючий у 1-й інстанції Сировєтнік Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст. 190 КК Т.З.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2011 року м. Полтава
Колегія судців судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі
головуючого - судді Батрака В.В.,
суддів: Ландаря О.В., Бурда К.І.,
з участю прокурора Попка О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією захисника - адвоката ОСОБА_2 подану в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2011 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, незаміжня, не працююча, не судима, проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3
засуджена за ч. 1 ст. 190 КК України до 100 годин громадських робіт.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 10 000 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні злочину за наступних обставин.
ОСОБА_3, працюючи на посаді бухгалтера ПП «ТК ВИМ» в м. Кременчук Полтавської області, маючи намір на на заволодіння чужим майном, 25 травня 2008 року звернулася до директора ПП «Баварія» ОСОБА_5В.в м. Кременчук де ОСОБА_3 зідно наказу виконувала трудову діяльність надати їй готівкою кошти в сумі 10 000 грн. для вирішення сімейних проблем. В подальшому з цим проханням ОСОБА_5 звернулася до свого чоловіка директора ПП «ТК ВИМ» ОСОБА_4Задовольняючи прохання дружини ОСОБА_4 26 травня 2008 року в своєму робочому кабінеті розташованому на території ТОВ «Автосервіс-Альянс» в м. Кременчуці в присутності головного бухгалтера ПП «ТК ВИМ» ОСОБА_6 та головного бухгалтера ТОВ «Автосервіс-Альянс» ОСОБА_7, отримавши кошти в сумі 10 000 гри. через касу очолюваного ним підприємства «Автосервіс-Альянс», передав їх ОСОБА_3, взявши від останньої усну обіцянку повернути їх до 26 травня 2009 року. Однак зловживаючи довірої ОСОБА_4 в установлений строк ОСОБА_3 клшти не повернула і наміру повертати їх не мала. Зазначеними діями ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 була завдана матеріальна шкода на суму 10 000 грн.
Не погодившись з вироком суду захисник-адвокат ОСОБА_2 в своїй апеляції, поданій в інтересах засудженої ОСОБА_3 просить оскаржуваний вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити, оскільки вина його підзахисної в інкримінованому їй злочині не доведена. Сам факт отримання ОСОБА_3 грошей в сумі 10 000 в якості позики від ОСОБА_4 має лише характер припущення. Крім того, в апеляції зазначено, що договір позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на суму 10 000 грн., згідно вимог ст. 1047 ЦК України повинний бути укладений в письмовій формі. Однак ОСОБА_3 на підтвердження отримання коштів ніяких розписок чи інших документів ОСОБА_4 не писала, а тому відсутні будь-які докази отримання ОСОБА_3 цих коштів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора який просив в задоволенні апеляції відмовити, а вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.
Всебічність дослідження означає висунення і перевірку всіх можливих версій загального характеру щодо події злочину, окремих версій щодо особи винного, мотиву і мети вчинення злочину, а також однаково ретельне виявлення обставин, що підтверджують вину обвинуваченого або спростовують її, що і не було зроблено на досудовому слідстві, а суд першої інстанції не звернув на це увагу.
Як вбачається із матеріалів справи, за версією органів досудового слідства викладеною в обвинувальному висновку ОСОБА_3 обвинувачується у виненні навмисного злочину, заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Відповідно до роз’яснень п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов’язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов’язання.
Не дивлячись на відповідні роз’яснення, органами досудового слідства і судом поверхово досліджені обставини щодо мети ОСОБА_3 в момент отримання нею коштів від ОСОБА_4 привласнити їх, не викоючи відповідні зобов’язання по їх поверненню.
При цьому у обвинуваченні та обвинувальному висновку органами досудового слідства не було вказано у чому ж власне вбачалась та чим підтверджувалась мета ОСОБА_3 в момент отрмання нею коштів привласнити їх та в подальшу їх не повертати потерпілому, що вона для цього вчинила чи утрималась від вчинення.
Крім того, за версією органів досудового слідства і як про це зазначено в доказах зазначених в обвинувальному висновку, 26 травня 2008 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 в присутності головного бухгалтера ПП «ТК ВИМ» ОСОБА_6 та головного бухгалтера ТОВ «Автосервіс-Альянс» ОСОБА_7, кошти в сумі 10 000 грн., при цьому ОСОБА_3 надала усну обіцянку повернути їх через рік. Незважаючи на
це, ні органи досудового слідства, ні суд не з'ясували чому саме ОСОБА_4 зазначені кошти були передані ОСОБА_3 без укладення з останньою чи то договору позики, чи відібрання від неї інших документів складених в письмовій формі.
Як під час досудового слідства та в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_3 заперечувала свою причетність до вчинення злочину та стверджувала, що ніяких коштів від ОСОБА_4 вона взагалі не отримувала. При цьому вона зазначала, що між нею та дружиною ОСОБА_4 - ОСОБА_5 під час її роботи в ПП «ТК ВИМ» склалися неприязні стосунки, які і могля стати наслідками її обвинувачення. Як зазначала ОСОБА_3 саме із-за цих стосунків та погроз з боку ОСОБА_5 вона була змушена звільнитися з роботи.
Однак такі показання засудженої ОСОБА_3 залишилися як поза увагою органів досудового слідства так і суду і не були належним чином перевірені.
Крім того, відповідно до вимог ст. 223 КПК України в описовій частині обвинувального висновку в тому числі зазначаються обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві, докази, які зібрано по справі, показання обвинуваченого по суті пред’явленого йому обвинувачення.
Як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_3 в якості обвинуваченої в своїх показаннях вона зазначає, що вину в пред’явленому їй обвинуваченні вона не визнає. Незважаючи на це слідчим в обвинувальному висновку зазначено, що ОСОБА_3 будучи притягнутою в якості обвинуваченої по справі вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала, що фактично не відповідає фактичним обставинам.
Аналіз зібраних доказів по справі свідчить про те, що розслідування по справі проведено поверхово та однобічно, що дає підстави для проведення прокурором ретельної перевірки доводів апеляції. Оскільки перевірка вищезазначених обставин та версії засудженої потребує встановлення додаткових свідків, перевірки ряду обставин та проведення ряду слідчих дій, що не можливо зробити під час судового слідства, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку та повернення справи для організації додаткового розслідування.
Під час додаткового розслідування необхідно вжити всіх можливих заходів щодо повного, об’єктивного та всебічного дослідження обставин справи, дати належну оцінку зібраним доказам і тільки після цього прийняти відповідне рішення
Керуючись ст.ст. 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_2 подану в інтересах засудженої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2011 року стосовно ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору м. Кременчука Полтавської області для проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 підписку про невиїзд, залишити без змін.
с у д д і :
ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9