Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" квітня 2009 р. Справа № 07/295-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. , Плужник О.В.
при секретарі Черкашиній І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Ложешнік О.Ю. (дов. № 1 від 29.12.2008р.)
відповідача - Тюменцев В.Ю. (дов. № 85/1-237-3 від 12.12.2008р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків (вх. № 417 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 19.01.09р. по справі № 07/295-08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-інвест", м. Запоріжжя
до Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків
про відшкодування заборгованості в сумі 49079,03 грн. ,-
встановила:
Позивач - ТОВ „Авангард - інвест" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ВАТ „Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" 49079,03 грн., в тому числі, 48762,80 грн. основного боргу по оплаті коксу ливарного, отриманого за договором поставки від 14.03.08 р. № 14/03-2008, 91,92 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами, 224,31 грн. пені за прострочення грошового зобов’язання та відшкодування судових витрат по справі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.01.2009р. по справі № 07/295-08 (суддя Інте Т.В.) позовні задоволені частково та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард - інвест" 48762,80 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 91,92 грн., 488,55 грн. державного мита та 117,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 224,31 грн. пені в позові відмовлено.
Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому просить його скасувати в частині стягнення на користь позивача 48762,80 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 91,92 грн., 488,55 грн. державного мита та 117,46 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, за яким в позові в цій частині відмовити і судові витрати покласти на позивача.
Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вважає, що при винесенні рішення господарський суд у повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
07.04.2009р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ВАТ „Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" надійшло клопотання, в якому відповідач просить розгляд справи відкласти на іншу дату, у зв’язку з необхідністю підготовки обґрунтованих та повних пояснень, витребуваних ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.03.2009р.
У судовому засіданні представник ВАТ „Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" –Тюменцев В.Ю. підтримав дане клопотання та просив розгляд справи відкласти.
Уповноважений представник ТОВ „Авангард - інвест" –Ложешнік О.Ю. заявлене відповідачем клопотання не підтримала та проти відкладення розгляду справи заперечувала.
Колегія суддів перевірила матеріали справи та вважає, що клопотання відповідача - заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню, з огляду на те, що відповідач мав достатньо часу для надання витребуваних судом документів в обґрунтування своєї позиції по справі та не будучи позбавленим права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази, жодних документів в підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог не надав. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у матеріалах справи достатньо документів для того, щоб розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Приймаючи оскаржене рішення господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими з’ясував, що 14 березня 2008 року між сторонами у справі укладено договір поставки № 14/03-2008 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач («Постачальник») зобов’язався поставити відповідачу («Покупцю») товар - кокс ливарний КЛ1-КЛ2 фракцією 60 мм і більше, а останній в свою чергу взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити товар на умовах Договору.
Відповідно до пункту 5.2. Договору сторони передбачили умови оплати товару, зокрема шляхом сплати відповідачем 50% попередньої оплати та 50% - протягом 7 банківських днів після отримання товару. Між тим, 28.08.2008р. позивач та відповідач підписали специфікацію до Договору, якою змінили порядок оплати та визначили, що вона повинна проводитись протягом 20 днів після отримання товару.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, позивач на виконання умов Договору 30.08.2008р. здійснив поставку товару на загальну суму 158762,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000201 від 30.08.2008 р.
Однак свої зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару відповідач виконав лише частково, сплативши позивачеві 110000,00 грн., про що свідчать наявні у справі копії виписок з особового рахунку ТОВ «Авангард –інвест». Заборгованість станом на 29 вересня 2008 року становить 48762,80 грн.
Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 48762,80 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов’язок доказування законодавчо покладений на сторони.
В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом першої інстанції, станом на момент розгляду справи відповідач суму боргу у розмірі 48762,80 грн. позивачеві не сплатив та жодних доказів, які б спростували суму заявленого боргу чи підтверджували б сплату заборгованості, не представив, а тому суд визначився, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання з оплати вартості поставленого позивачем товару за спірним Договором з 29 вересня 2008 року.
Скориставшись своїм правом, а також загальними засадами відповідальності учасників господарських відносин та пунктом 8.3. Договору, позивач у даній справі, в зв’язку з порушенням відповідачем грошових зобов’язань, заявив вимоги про стягнення пені в сумі 224,31 грн.
Однак, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки 31.05.2007 року господарським судом Харківської області проти відповідача порушено справу про банкрутство № Б-39/109-07 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Зазначена правова позиція суду першої інстанції узгоджується з пунктом 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).
Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи зазначені норми місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Авангард – інвест»в частині стягнення з ВАТ „Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" 91,92 грн. –3 % річних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, слід зазначити, що 3 % річних є платою за користування коштами кредитора за весь період користування, у зв'язку з чим нарахована позивачем сума не є санкціями у розумінні статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому дія мораторію, запровадженого ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2007 року у справі про банкрутство відповідача, на них не поширюється.
З урахуванням положень, запроваджених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, колегія суддів вважає, що вищевикладені висновки суду попередньої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення –немає.
В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному обсязі використано свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.
Так, предметом даного позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу договору № 14/03-2008 від 14.03.2008р., в частині оплати вартості отриманого товару, а підставою позову - невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо його оплати.
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки з елементами купівлі-продажу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом в накладній № РН-0000201 від 30.08.2008р. уповноваженої особи відповідача, який засвідчений штампом одержувача, а також актом від 02.09.2008 р. приймання-передачі продукції за спірним Договором, оформленим з боку відповідача без застережень, квитанцією про приймання вантажу № 47916139 та відповідними банківськими виписками, наданими позивачем в обґрунтування його вимог.
Крім того, відповідач своїми діями, щодо часткової оплати вартості товару, підтвердив виконання позивачем своїх зобов’язань за спірним Договором щодо поставки товару та їх прийняття покупцем, а тому повинен здійснити його повну оплату.
Не можуть бути прийняті судом до уваги доводи заявника апеляційної скарги про те, що акт приймання –передачі продукції від 02.09.2008р. з боку відповідача підписано не уповноваженою особою, оскільки даний документ засвідчений печаткою підприємства відповідача і його чинність не оспорена відповідачем у встановленому законом порядку.
Більш того, наявність у накладній № РН-0000201 від 30.08.2008р. штампу відповідача, а не печатки, яким засвідчено підпис відповідальної особи одержувача, на думку колегії суддів, не спростовує факт прийняття відповідачем товару та не впливає на обов’язок останнього сплатити його вартість у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 19.01.09р. по справі № 07/295-08 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись частиною 1 статті 174, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, частиною 1 статті 530, статтями 610, 611, 612, частиною 2 статті 625, частинами 1, 2, 3 статті 692, статтею 712 Цивільного кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 4-7, 33, 36, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 19 січня 2009 року по справі № 07/295-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Такмаков Ю.В.
Судді Барбашова С.В.
Плужник О.В.