ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.04.09Справа №2а-5504/09/1/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Єлжовій Н.М.,
за участю представника позивача – Воробйової О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради до Кримської Республіканської громадської організації Комітет Громадянської безпеки «Наше право», третя особа – Сімферопольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК про обмеження права на мирне зібрання,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернувся з позовом виконавчий комітет Сімферопольської міської Ради до Кримської Республіканської громадської організації Комітет Громадянської безпеки «Наше право» про заборону Кримській Республіканській громадській організації Комітет Громадянської безпеки «Наше право» здійснювати мітинг на площі перед адміністративною будівлею Сімферопольської міської Ради та її виконкому по вул.Толстого,15 в м.Сімферополь 16.04.2009 року з 9:30 годин.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2009 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Сімферопольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову з мотивів, викладених в позовній заяві. Зазначив, що 13.04.2009 року до Сімферопольської міської Ради звернувся відповідач з повідомленням про проведення з 9:30 годин 16.04.2009 року мітингу біля адміністративної будівлі Сімферопольської міської ради та її виконкому по вул. Толстого,15 в м.Сімферополі у кількості 300 осіб.
Представник позивача зазначив, що Листом від 14.03.2009 року виконком Сімферопольської міської Ради повідомив заявника, що орган місцевого самоврядування не узгоджує проведення зазначеної акції.
В судовому засіданні представник позивача підкреслив, що проведення зазначеного мітингу призведе до порушення громадського порядку, в наслідок чого буде необхідно відвернути значні сили правоохоронних органів для підтримання громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, що може сприяти зростанню правопорушень і злочинів в інших районах міста.
Крім того, представник позивача зазначив, що відповідачем порушено Порядок організації і проведення зборів, митінгів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР у зв’язку з тим, що відповідач несвоєчасно повідомив позивача про проведення мітингу, в повідомленні про проведення мітингу не вказав мету мітингу, дату його закінчення та зазначення організаторів мітингу.
У судове засідання представник відповідача не зявився, про місце, дату та час проведення судового засідання був сповіщений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
У судове засідання представник третьої особи не зявився, про місце, дату та час проведення судового засідання був сповіщений належним чином, будь яких клопотань не надіслав.
У зв’язку з чим, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача та представника третьої особи на підставі пояснень представника позивача та наявних в справі матеріалів.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади –мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10).
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку. Разом з тим, Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України наділяє орган місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Так, особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання передбачені статтею 182 КАС України.
Так, у відповідності до частини 1 статті 182 КАС України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).
При цьому згідно частини 2 статті 182 КАС України встановлені скорочені строки для подання позову суб'єктом владних повноважень до суду в залежності від часу проведення заходів, а саме якщо позовна заява, яка надійшла в день проведення заходів, визначених частиною першою цієї статті, або після цього, залишається без розгляду.
У відповідності до частини 4 статті 182 КАС України адміністративна справа про обмеження права на мирні зібрання вирішується судом протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів - невідкладно.
У зв’язку з тим, що Сімферопольська міська рада створена та діє на підставі ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997, № 280/97-ВР, а виконавчий комітет Сімферопольської міської ради є виконавчим органом цієї ради, який є підконтрольним і підзвітним Сімферопольської міської раді, що діє у відповідності до діючого законодавства, враховуючи положення ч.1 ст.182 КАС України, суд зазначає, що позивач має право звертатися до суду з позовами про заборону мітингів чи іншого обмеження права на мирні зібрання.
Згідно ст.39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Судом встановлено, що 13.04.2009 року до Сімферопольської міської Ради звернулася Кримська Республіканська громадська організація Комітет Громадянської безпеки «Наше право» з повідомленням від 12.04.2009 року за № 21/2009 про проведення 16.04.2009 року з 9:30 годин мітингу біля адміністративної будівлі Сімферопольської міської ради та її виконкому по вул. Толстого,15 в м.Сімферополі у кількості 300 осіб.
З пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що Листом від 15.04.2009 року за № 4172/24/01-66, тобто після звернення до суду, виконком Сімферопольської міської Ради повідомив відповідача, що орган місцевого самоврядування не узгоджує проведення зазначеної акції (копія зазначеного Листа знаходиться в матеріалах справи).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року №4рп/2001 (справа № 1-30/2001), організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. З урахуванням того, що відповідач сповістив позивача за три дні до проведення мітингу, такий строк дає можливість органу виконавчої влади прийти міри щодо забезпечення громадського порядку, тому суд вважає, що відповідач завчасно сповістив позивача про проведення мітингу.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач звернувся до виконкому Сімферопольської міської Ради про проведення мітингу 13.04.2009 року, тобто за 3 дня до його початку.
Але, суд зазначає, що позивачем не надані докази відсутності у нього можливості упродовж строку, який залишився до проведення відповідачем мітингу, здійснити підготовчі заходи, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами цього мітингу, для підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей, у тому числі вирішити в суді питання застосування обмежень.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи представника позивача про порушення відповідачем строку сповіщення позивача про проведення мітингу.
Щодо посилання позивача на порушеня відповідачем Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про Порядок організації і проведення зборів, митінгів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28 липня 1988 року № 9306 – XI суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про правонаступництво України” № 1543-ХІІ від 12.09.1991 року до прийняття відповідних актів на території України застосовуються законодавчі акти Союзу РСР з питань, які не врегульовано законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2 від 09.01.2008 року "Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі" (зі змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1061 від 25.04.2008року) затверджені Положення про порядок організації і проведення масових заходів у місті Сімферополі (надалі – Положення) та Перелік місць, які пропонуються для проведення масових заходів у місті Сімферополі (надалі – Перелік).
Вищезазначене Положення і Перелік встановлюють порядок організації і проведення недержавних масових заходів в місті Сімферополі шляхом визначення порядку, форми і строку звернення організаторів таких заходів, порядку повернення заяв (повідомлень) без розгляду, підстав для відмови у погоджені, обов’язків організаторів щодо облаштування місць проведення заходів (пересувних санвузлів), страхування відповідальності організаторів перед третіми особами та інше, а також рекомендовані місця проведення заходів.
Таким чином, судом встановлено, що зазначені Положення та Перелік, затверджені рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2 від 09.01.2008 року, регулюють порядок організації і проведення мітингів, тому, відповідно до статті 3 Закону України “Про правонаступництво України” № 1543-ХІІ від 12.09.1991 року Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про Порядок організації і проведення зборів, митінгів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28 липня 1988 року № 9306 – XI не може бути застосованим для регулювання питань, які визначені актами українського законодавства, а саме: нормативно – правовими актами виконкому Сімферопольської міської Ради.
Суд також підкреслює, що Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про Порядок організації і проведення зборів, митінгів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28 липня 1988 року № 9306 – XI (надалі – Указ Президії ВР СРСР) суперечить Конституції України, зокрема, статті 39, що встановлює для організації масових зібрань повідомчий, а не дозвільний порядок, і яка не містить обмежень щодо терміну подачі подачі повідомлень, а також іншим положенням Конституції.
Крім того, суд зазначає, що норми Указу Президії ВР СРСР суперечать Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, суд зауважує, що Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про Порядок організації і проведення зборів, митінгів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28 липня 1988 року № 9306 не може бути застосований для регулювання порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.
У зв’язку з тим, що судом визнано неможливість застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про Порядок організації і проведення зборів, митінгів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28 липня 1988 року № 9306 – XI, посилання представника позивача на порушення норм Указу Президії Верховної Ради СРСР відповідачем у зв’язку з відсутністю в повідомленні про проведення мітингу, яке надано відповідачем, мети проведення мітингу, а також інформації про організаторів мітингу суд не приймає до уваги.
Судом також перевірено можливість застосування Положення про порядок організації і проведення масових заходів у місті Сімферополі та Переліку місць, які пропонуються для проведення масових заходів у місті Сімферополі, затверджені рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2 від 09.01.2008 року "Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі" (зі змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1061 від 25.04.2008року)
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1205 від 10.05.2007р. "Про заходи по забезпеченню громадського порядку при проведенні масових, культурно-спортивних та інших заходів в м.Сімферополі" заборонено проведення у центральній частині міста Сімферополя, в тому числі у адміністративних будівель державних, громадських, культурних закладів, на центральних площах, в парках, і скверах (площа ім. Леніна, сквер Перемоги, та інші) мітингів, демонстрацій, ходів, інших масових заходів, в тому числі протестів, як із встановленням палаток і інших тимчасових споруд, так і без таких.
Суд зазначає, що аналіз рішень виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2 від 09.01.2008р. "Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі" та №1205 від 10.05.2007р. "Про заходи по забезпеченню громадського порядку при проведенні масових, культурно-спортивних та інших заходів в м.Сімферополі" свідчить про звуження останніми конституційних прав громадян на мирні збори шляхом встановлення штучних умов необхідних для реалізації громадянам такого права в м. Сімферополі та заборони проведення таких зборів у центральній частині міста, у зв’язку з чим при вирішені справи керуючись принципом законності (ч.4 ст.9 КАС України) суд не застосовує зазначені нормативно-правові акти виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, а застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу (КАС України, Конституцію України та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод).
Відповідно до ст.11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить два пов'язаних між собою права: право на свободу зібрань та право на свободу об'єднань, так, зокрема передбачено, що:
– кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.
– здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особам, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.
На думку суду, таке поєднання двох свобод в одному положенні не є випадковим, адже свобода об'єднання фактично містить як компонент свободу зібрань.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини свобода мирних зібрань, як і свобода вираження, "є фундаментальним правом у демократичному суспільстві та … є однією з підвалин такого суспільства" (Rassemblement jurassien et Unite jurassienne v. Switzerland, 1980).
Суд зазначає, що за вимогами частині 5 статті 182 КАС України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання лише у разі створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань. Крім того, суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку (при цьому законодавець вживає сполучник "та", а не "чи" і "або"), що означає необхідність встановлення наявності одразу двох чинників –порушення національної безпеки та громадського порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Статтею 3 вищезгаданого Закону передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Згідно із статтями 27, 34, 49 та 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Законодавчого визначення громадського правопорядку немає. Водночас, суд доходить до висновку, що під "громадським правопорядком" слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систем правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму. Отже, громадський порядок у вузькому розумінні означає відсутність правопорушень.
Тобто, умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
За таких обставин суд вважає, що реальність будь-якої небезпеки позивачем не доведена, наявність інтересів національної безпеки і громадського порядку виходячи з заявлених позовних вимог і форми (заворушень, злочинів тощо) очікуємої небезпеки на підтвердження своїх припущень позивачем не визначені.
Посилання представника позивача на той факт, що проведення мітингу відповідача в один час з іншою громадською організацією «Громадський актив Криму» може призвести для створення небезпеки для громадського порядку в центрі м. Сімферополь, порушенню прав, свобод та інтересів інших осіб, може створити реальну небезпеку заворушень суд не приймає до уваги, оскільки цей факт не доведений позивачем у судовому засіданні.
Суд зауважує, що у Повідомленні відповідача від 12.04.2009 року про проведення мітингу зазначено, що КРГО КГБ «Наше право» прийме участь в мітингу, який організується громадською організацією «Громадський актив Криму» та іншими громадсько-політичними організаціями Криму та м.Сімферополя.
Отже, судом встановлено, що 16.04.2009 року здійснюватиметься мітинг, організатором якого є громадська організація «Громадський актив Криму», а відповідач - КРГО КГБ «Наше право» є учасником зазначеного мітингу.
Таким чином, позивачем не надано доказів суперечливості та конфронтації інтересів відповідача та громадської організації «Громадський актив Криму», які будуть проводити мітинг, що призведе до порушень правопорядку.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на проведення 16.04.2009 року сесії Сімферопольської міської Ради як на підставу для заборони відповідачеві у проведенні мітингу.
Суд зазначає, що проведення сесії Сімферопольської міської Ради у день проведення мітингу відповідачем, не є підставою для заборони відповідачеві у його здійсненні.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що відмова в узгодженні проведення мітингу відповідачем викладена 15.04.2009 року у Листі виконавчого комітету Сімферпольської міської Ради, а до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом позивач звернувся 14.04.2009 року.
Суд зауважує, що відмова в узгодженні у проведенні мітингу повинна передувати зверненню до суду, оскільки лише при наявності відмовного рішення у позивача взагалі виникає право на звернення до суду з таким позовом.
Приймаючі до уваги, що організаторами були виконані необхідні та істотні, передбачені частиною 2 статті 39 Конституції України та статті 11 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, умови для проведення мітингу на площі перед адміністративною будівлею Сімферопольської міської Ради та її виконкому по вул.Толстого,15 в м.Сімферополь, тому підстав для заборони у проведені Кримській Республіканській громадській організації Комітет Громадянської безпеки «Наше право» на площі перед адміністративною будівлею Сімферопольської міської Ради та її виконкому по вул.Толстого,15 в м.Сімферополь з 9:30 годин 16.04.2009 року немає.
Однак, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.182 КАС України суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Приймаючи до уваги, що у судовому засіданні підтвердився той факт, що в наданому відповідачем повідомленні про проведення мітингу відсутня інформація про час його закінчення, суд вважає необхідним задовольнити позов частково, зазначити спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання та заборонити Кримській Республіканській громадській організації Комітет Громадянської безпеки «Наше право» здійснювати мітинг на площі перед адміністративною будівлею Сімферопольської міської Ради та її виконкому по вул.Толстого,15 в м.Сімферополь після 18:00 годин 16.04.2009 року, тобто після закінчення робочого часу органу, на діяльність якого направлена організація мітингу.
При цьому, суд зазначає, що проведення мітингу у нічний час створить загрозу правам та свободам інших осіб.
Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір частково в розмірі 1 гривня 70 копійок.
Керуючись ст.ст. 19, 39 Конституції України, ст. 160-163, 182 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Заборонити Кримській Республіканській громадській організації Комітет Громадянської безпеки «Наше право» здійснювати мітинг на площі перед адміністративною будівлею Сімферопольської міської Ради та її виконкому по вул.Толстого,15 в м.Сімферополь після 18:00 годин 16.04.2009 року.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 гривня 70 копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, підлягає виконанню негайно та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського адміністративного апеляційного суду шляхом подачi в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження через Окружної адміністративний суд Автономної Республіки Крим і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Трещова О.Р.