ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

       

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

09.04.09

Справа №2а-2851/09/1/0170

 

  

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді   Трещової О.Р. , при секретарі Тарасовій О.М.,

за участю позивача -ОСОБА_1.,

представника відповідача ДПІ в Кіровському районі АРК - ОСОБА_2.,

представника відповідача ДПІ в м.Феодосії АРК - ОСОБА_3.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 

за позовом суб'єкта  підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до    Державної податкової інспекції  в м.Феодосії АР Крим, Державної податкової інспекції  в Кіровському районі АР Крим,

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

 

                                               ВСТАНОВИВ:

 

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернувся з позовом суб'єкт  підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1  до    Державної податкової інспекції  в м.Феодосії АР Крим, Державної податкової інспекції  в Кіровському районі АР Крим про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції  в м.Феодосії АР Крим щодо проведення перевірки від 14.08.2008 року, щодо складання акту перевірки від 14.08.2008 року НОМЕР_1; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції  в Кіровському районі АР Крим  щодо винесення рішення від 29.08.2008 року НОМЕР_2на підставі акту перевірки НОМЕР_1НОМЕР_1 від 14.08.2008 року; скасування рішення Державної податкової інспекції  в Кіровському районі АР Крим від 29.08.2008 року НОМЕР_2про застосування фінансових санкцій повністю.

 

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2009 року  закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову з мотивів, викладених в позовній заяві. Зазначив, що проведена перевірка щодо контролю за проведенням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності є протиправною, рішення про застосування фінансових санкцій винесено на підставі неіснуючого акту перевірки. Позивач підкреслив, що рішення про застосування фінансових санкцій винесено відносно ОСОБА_1., однак, фамілією позивача є ОСОБА_1, позивач підкреслив, що рішення винесено відносно іншої особи.

Позивач пояснив, що він не був присутнім при проведенні перевірки, однак в акті перевірки зазначено протилежна інформація.

Позивач зазначив, що посадовими особами податкового органу порушено вимоги Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 - XII щодо підстав проведення перевірки та її виду.

Позивач підкреслив, що ним не порушувалися вимоги п.1,2,3,13 ст.3 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР.

Більш того, позивач зазначив, що перевірка відносно нього не проводилася взагалі, у зв'язку з чим акт перевірки є таким, що не відповідає дійсності, рішення про застосування фінансових санкцій винесено в порущення законодавства.

 

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали у повному обсязі та пояснили, що перевірка була проведена обґрунтовано, на підставі направлень на її проведення,  акт перевірки надіслано позивачеві поштою.

Представник відповідача ДПІ в м.Феодосії АРК зазначив, що у зв'язку з тим, що позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ в Кіровському районі АР Крим, акт перевірки, складений співробітниками ДПА в АРК ОСОБА_4. та ОСОБА_5., а ні ДПІ в м. Феодосії, був направлений до ДПІ в Кіровському районі для прийняття рішення відповідно до чинного законодавства. Тому ДПі м. Феодосії будь-яких протиправних дій стосовно позивача не здійснювало.

Представник відповідача  ДПІ в Кіровському районі АР Крим зазначив, що рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_2від 29.08.2008 року винесене ДПІ в Кіровському  районі АР Крим в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України і відсутні жодні підстави для визнання його недійсним та скасування.

Щодо невірного зазначення в рішенні про застосування фінансових санкцій                         НОМЕР_2від 29.08.2008 року фамілії позивача, представник відповідача ДПІ в Кіровському районі АР Крим зазначив, що облік платників податків в податкових органах здійснюється за ідентифікаційним номером, тому посилання позивача на те, що рішення про застосування фінансових санкцій  прийнято відносно іншої особи,  є необґрунтованими.

Стосовно помилки в номері акту, про заявляє позивач,  представник відповідача пояснив, що в рішенні про застосування фінансових санкцій зазначений повний номер акту з усіма реєстраційними відмітками, але основна його частина відповідає номеру акту, що був вручений позивачу.

 

Вислухавши пояснення  позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги  позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачами по справі є Державна податкова інспекція  в Кіровському районі АР Крим та Державна податкова інспекція  в м.Феодосії АР Крим.

Частиною 1,3  статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.      

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція  в  Кіровському  районі АР Крим та Державна податкова інспекція  в м.Феодосії АР Крим є суб'єктами владних повноважень.

          Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка на підставі закону, які  повноваження мали  відповідачі щодо проведення такої перевірки, чи діяли посадові особи  податкових органів безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з проведенням  перевірки позивача.

Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці визнаються суб'єктами господарювання.

ОСОБА_1 зареєстровано у якості  суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи 24.11.1998 року Кіровською районною державною адміністрацією АР Крим, ідентифікаційний номер суб'єкта підприємницької діяльності в Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежівНОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом  про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (а.с. 13).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ  в  Кіровському районі АР Крим.

Таким чином, судом встановлено, що  позивач  є суб'єктом господарювання, фізичною особою підприємцем, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього  законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції   здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що органи податкової служби  уповноважені здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок  проведення перевірок  встановлений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону  України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ  органи державної   податкової  служби  у  випадках,  в  межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,  мають право  здійснювати  документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих  податкових  декларацій,  звітів  та   інших   документів, пов'язаних   з   нарахуванням   і   сплатою   податків  та  зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі),  а також планові    та    позапланові    виїзні   перевірки   своєчасності, достовірності,  повноти нарахування і сплати  податків  та  зборів (обов'язкових   платежів),   додержання   валютного  законодавства юридичними   особами,    їх    філіями,    відділеннями,    іншими відокремленими підрозділами,  що не мають статусу юридичної особи, а  також   фізичними   особами, які мають статус суб'єктів підприємницької  діяльності  чи  не мають такого статусу,  на яких згідно із законами України покладено обов'язок  утримувати  та/або сплачувати   податки   і   збори   (обов'язкові   платежі),   крім Національного банку України  та його установ (далі- платники податків).

          Таким чином, органи податкової служби мають право проводити лише документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

 

          Судом встановлено, що на підставі направлення НОМЕР_4від  14 серпня 2008 року, направлення НОМЕР_5 від 14 серпня 2008 року на підставі пункту 2 статті 11 Закону  України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ  із змінами та доповненнями з метою здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявності торгових патентів та ліцензій посадовим особам ДПА в АР Крим  ОСОБА_5. та ОСОБА_4 було доручено провести планову перевірку приватного підприємця  ОСОБА_1а  Д.Л. (ІПННОМЕР_3) з питань дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР  “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, постанови Правління Національного банку України  від 15 грудня 2004 року № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній  валюті в Україні”.

          Судом встановлено, що представниками ДПА в АРК ОСОБА_4. та ОСОБА_5.на підставі направлень на проведення перевірки здійснено перевірку за результатами якої складено акт перевірки з контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обороту суб'єктами підприємницької діяльності від 14 серпня 2008 року за НОМЕР_1НОМЕР_1.

          Однак, суд не погоджується з тим, що перевірка з питань дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є плановою, на що також звертав увагу позивач у судовому засіданні, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР.

          Так, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

          Суд зазначає, що відповідно до ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР  контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

          Згідно з ч.2 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

          Отже, з вищевикладеного вибачається, що проведення перевірок в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР плановими тільки стосовно осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону.

          Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

          Судом встановлено, що в ч.7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

          Відповідно до п.1.2. Порядка оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого  наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

         

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем - Державною податковою  інспекцією  в  м.Феодосії АР Крим перевірка позивача  в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є позаплановою.

          Суд звертає увагу представника відповідача ДПІ в  м.Феодосії АР Крим, що відповідач автоматично ввів позивача в оману, зазначивши в направленнях на перевірку той факт, що відносно позивача проводимуться планові перевірки з питань дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, чим порушив Закон України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 від 04.12.1990 р.  та Закон України  “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР.

          Суд зазначає, що відповідно до ч.8 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

          Відповідно до статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ  посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

          Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

          Судом встановлено, що обов'язковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення  керівника податкового органу, яке оформляється наказом та надання платнику податків під розписку направлень на перевірку.

          Суд зазначає, що відповідачем ДПІ в м.Феодосії АРК дійсно порушено вимоги Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ у зв'язку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

          Суд зазначає, що  ненадання наказу  про проведення позапланової перевірки  є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки.

          Судом встановлено, що позивач допустив представників  державного податкового органу до проведення перевірки, перевірка була проведена, що підтверджується наступними доказами по справі:

          -актом перевірки, в якому зазначені відомості про реєстратор розрахункових операцій, всі ліцензії, номера та дати свідоцтва про сплату єдиного податку, відомості про реєстратор розрахункових операцій, його опломбування; відомості про книгу обліку розрахункових операцій;

          -рахунком, наданим представником відповідача в судовому засіданні, відповідно до якого під час проведення перевірки були отримані послуги в кафе «Фаворіт»  на суму 46 гривень;

          - Х-звітом літньої площадки «Фаворіт», що був знятий саме під час проведення перевірки  14.08.2008 року о 17-58 годину, та наданий представником відповідача в судовому засіданні.

          На підставі зазначених доказів суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що перевірка відносно нього взагалі не проводилася, отже, суд надає правову оцінку результатам такої перевірки та виявленим у ході її проведення порушенням.

 

Суд зазначає, що в акті перевірки з контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обороту суб'єктами підприємницької діяльності від 14 серпня 2008 року НОМЕР_1НОМЕР_1 (надалі - Акт) зазначено, що перевіркою встановлено, що на момент перевірки кафе «Фаворіт», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1  журнал реєстрації перевірок контролюючих органів, реєстраційне посвідчення до РРО  та довідка про опломбування РРО не надані.

Перевіркою встановлений факт реалізації 1 келиху  пива «Оболонь», 1 стакану соку фреш,  1 порції чебуреків, 1 пачки сигарет «Честер»  загальною вартістю 46,00 гривень. Зазначено, що РРО не застосовувався,  розрахунковий документ не надано.

В акті перевірки зазначено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків без урахування суми покупки склала 556,00 гривень, вказано, що сума готівкових коштів, яка вказана в денному звіті РРО склала 10,00 гривень, що також підтверджується наданою копією  Х-звіту.

В акті перевірки також зазначено, що реалізація тютюнових виробів  здійснюється за цінами вище максимально встановлених заводом виробником; в акті вказано, що позивачем  здійснювалася реалізація алкогольних напоїв  та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Перевіркою встановлено порушення п.1,2, п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР; ст.15 -3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №  481/95 -ВР; ст.6, ст.11-1 ДКМУ «Про акцизний збір» від 26.12.1992 року № 18-92.

В акті перевірки зазначено, що позивач від ознайомлення з матеріалами перевірки та підписання акту перевірки відмовився, про що складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки.

В судовому засіданні перевірені заяви позивача, що він не був присутнім під час проведення перевірки, тому відомості в акті суперечать дійсносиі.

Судом встановлено, що позивач визнає той факт, що при проведенні перевірки були присутні   офіціант  кафе «Фаворіт» ОСОБА_1а ОСОБА_6 та бармен зазначеного кафе ОСОБА_7.

Допитана у судовому засіданні свідок - ОСОБА_1а ОСОБА_6  зазначила, що ОСОБА_1 був відсутнім  в момент знаходження посадових осіб податкового органу в кафе «Фаворіт».  Але ОСОБА_1а М.Х. в судовому засіданні пояснила, що перевірка взагалі не проводилася та акт не складався, що вона запропонувала перевіряючим ОСОБА_5. та ОСОБА_4.  дочекатися приїзду чоловіка, але вони відмовилися та поїхали. Як пояснила свідок, ніякі направлення ні вона, ні бармен  не підписували, акт не отримували.

Допитані у судовому засіданні у якості свідків представники ДПА в АРК, які проводили перевірку позивача - ОСОБА_5 та ОСОБА_4.  підтвердили той факт, що під час проведення перевірки ОСОБА_1  був відсутній, він був зазначений в акті, як суб'єкт підприємницької діяльності, у якого проводилася перевірка. Але свідки пояснили, що перевірка проводилася, складався акт перевірки, від отримання копії акту та копій направлень присутні при проведені офіціант та бармен відмовилися, про що був складений відповідний акт. У той же час при проведені перевірки було зафіксовано невидача розрахункового документа, досліджувалися дозвільні документи позивача,  була встановлена невідповідність коштів на місці проведення розрахунків. Підрахунок коштів здійснювався безпосередньо барменом, який також видав перевіряючим службовий звіт.

Судом встановлено, що представниками ДПА в АРК, які проводили перевірку, в акті перевірки  помилково зазначено, що ОСОБА_1 був присутнім при проведенні перевірки.

Однак, суд зазначає, що зазначене порушення в акті перевірки щодо присутності позивача під час проведення перевірки не є підставою для визнання дій щодо проведення перевірки  позивача незаконними чи визнання рішення, яке прийняте на підставі зазначеного акту, протиправним та скасувати.

          Суд не приймає доводів позивача та свідка ОСОБА_1ої ОСОБА_6, що перевірка взагалі не проводилася, оскльки ці свідчення повністю спростовані поясненнями свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_4., а також безпосередньо  доказами, які були досліджені у судовому засіданні  актом перевірки, рахунком, Х-звітом літньої площадки «Фаворіт».

          В свою чергу факт відмови від підписання матеріалів перевірки та акту підтверджується наданим представником відповідача в судовому засіданні актом.

 

Суд зазначає, що на підставі  Акту перевірки позивача  винесено Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від  29 серпня 2008 року НОМЕР_2, яким встановлено порушення п.1,2,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР та  застосовано суму штрафних санкцій у розмірі  2960,00 гривень.

Крім того, суд не приймає посилання позивача, що рішення про застосування фінансових санкцій  НОМЕР_2від 29.08.2008 року прийнято відносно іншої особи у зв'язку з тим, що в ньому невірно вказано фамілію позивача, замість ОСОБА_1а зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд підкреслює, що облік платників податків в податкових органах здійснюється за ідентифікаційним номером, в  рішенні про застосування фінансових санкцій  НОМЕР_2від 29.08.2008 року вказано ідентифікаційний  номер саме позивача -НОМЕР_3, а описка, допущена в його призвищі не може бути підставою для скасування рішення, оскільки всі інші основні відомості зазначені в ньому вірно.

Суд не погоджується з доводами позивача, що рішення про застосування фінансових санкцій винесено на підставі рішення в якому зазначений акт перевірки, номер якого не відповідає акту перевірки, складеному стосовно позивача.

Судом встановлено, що в  рішенні про застосування фінансових санкцій  НОМЕР_2від 29.08.2008 року зазначений акт перевірки НОМЕР_1НОМЕР_1 від 14.08.2008 року, а позивачу  був направлений акт НОМЕР_1 від 14.08.2008 року.

Судом встановлено, що в рішенні про застосування фінансових санкцій зазначений повний номер акту з усіма реєстраційними відмітками, але основна його частина відповідає номеру акту, що був вручений позивачу.

 

          Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій судом встановлено наступне.           

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані  проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно пункту 5 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

Судом встановлено, що до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1а  Д.Л. винятки, встановлені ст.9 Закону  щодо невикористання  розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій не застосовуються, оскільки відповідач здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки за позивачем зареєстровано реєстратор розрахункових операцій   Датекс МР 50.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено не проведення розрахункової операції через РРО на суму 46,00 гривень.

Суд не приймає до уваги посилання позивача та свідчення ОСОБА_1ої ОСОБА_6 щодо того, що реалізація послуг на суму 46,00 гривень не здійснювалася та рахунок не видавався.

Суд зазначає, що в даному випадку належним доказом по справі є копія рахунку, наданого представниками податкового органу, в якому зазначено про надання позивачем 14.08.2008 року послуги на суму 46,00 гривень. Крім того, суд зауважує, що акт перевірки є належним доказом по справі, в якому відображені порушення, допущені позивачем.

 

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що позивачем було надано послугу на 46,00 гривень, при цьому РРО не застосовувався та розрахунковий документ не видавався, що повною мірою підтверджується службовим звітом літньої площадки «Фаворіт», в якому відсутні відомості про проведення такої операції.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції  у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Судом встановлено, що  -          за порушення пункту 1 статті 17 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року  відповідачем ДПІ у Кіровському районі АР Крим застосована фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми операцій: 46,00 х  5 = 230,00  гривень. 

Отже, суд встановив, що ДПІ у Кіровському районі АР Крим вірно застосовані  фінансові санкції у розмірі 230,00 гривень за не проведення розрахункової операції через РРО на суму 46,00 гривень.

 

Згідно з п.13 статті  3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня

Судом встановлено, що під час проведення перевірки відповідності суми коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій виявлена різниця, яка складає 546,00 гривень (556,00 гривень (сума готівки на місці проведення розрахунків без урахування суми покупки) - 10,00  гривень (сума готівкових грошових коштів, яка вказана в денному звіті РРО) . Зазначене  підтверджується актом перевірки та копією Х-звіту.

Відповідно до статті 22 Закону  у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судом встановлено, що за порушення пунктів 13 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року ДПІ в Кіровському районі АР Крим   застосована фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність відповідно до ст.22 вищезазначеного Закону:   2730,00 грн (546,00  гривень х 5).

Отже, суд зазначає, що відповідачем  вірно застосовані фінансові санкції у розмірі  2730,00 гривень.

Суд зазначає, що доводи позивача, що сума готівкових коштів на місці проведення перевірки відповідала сумі коштів, яка вказана в денному звіті РРО та відповідачи не мали можливості виявити невідповідність у зв'язку з тим, що перевірка відносно них взагалі не проводилася суд не приймає до уваги, у зв'язку з викладеним вище.

Крім того, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення перевірки сумі коштів, яка вказана в денному звіті РРО  на 546,00 гривень підтвердили допитані у судовому засіданні представники ДПА в АРК, які проводили перевірку позивача - ОСОБА_5 та ОСОБА_4. 

 

Таким чином, суд приходить до висновку, що, Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від  29 серпня  2008 року НОМЕР_2 прийнято відповідно до закону, обґрунтовано та у межах наданих владних повноважень, отже, не підлягає скасуванню.

 

Суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що відсутність позивача -платника податків - ФОПОСОБА_1. під час проведення перевірки є порушенням вимог законодавства України.

 

Відносно посилання позивача на той факт, що акт перевірки позивача був складений працівниками ДПІ в м.Феодосії, проте в порушення ст.9 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”рішення про застосування фінансових санкцій до позивача винесено ДПІ в Кіровському районі АР Крим суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.1.11 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової  адміністрації  України  N 355 від  27.05.2008 року (надалі -Методичні рекомендації)  за рішенням Голови ДПА України, яке оформлюється наказом з урахуванням вимог статті 11 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", із змінами та доповненнями, до проведення виїзних планових та позапланових перевірок платників податків можуть залучатися працівники всіх органів ДПС України.

Відповідно до п.1.12 Методичних рекомендацій за рішенням голови ДПА в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, яке оформлюється наказом, до проведення виїзних планових та позапланових перевірок платників податків можуть залучатися працівники органів ДПС цього регіону.

Згідно  з п.3.10 Методичних рекомендацій підрозділом контролю за розрахунковими операціями, який проводив перевірку щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій, матеріали перевірки надаються керівнику (заступнику керівника) органу ДПС, на обліку у якому перебуває платник податків, який перевірявся, для розгляду та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до  п. 3.11 Методичних рекомендацій у разі встановлення при проведенні перевірки порушень законодавства за результатами розгляду матеріалів такої перевірки керівником (заступником керівника) органу ДПС, на обліку в якому перебуває такий суб'єкт господарювання, приймається у встановлені законодавством терміни та надсилається суб'єкту господарювання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за встановленою формою.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність дій ДПІ в м.Феодосія у зв'язку зі складанням акту перевірки та  правомірність дій працівників ДПІ в Кіровському районі АР Крим з приводу прийняття рішення по застосування фінансових санкцій.

Крім того, посилання позивача на протиправність дій посадових осіб ДПІ в м.Феодосії у зв'язку з проведенням перевірки не знайшли свого підтвердження у зв'язку з тим, що у судовому засіданні встановлено, що перевірку позивача здійснювали не посадові особи ДПІ в м.Феодосії АР Крим, а посадові особи ДПА в АПР Крим, які були допитані у якості свідків.

          Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що перевірка позивача здійснювалася в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", позивач допустив посадових осіб податкового органу до проведення перевірки позовні вимоги щодо  визнання протиправними дій Державної податкової інспекції  в м.Феодосії АР Крим щодо проведення перевірки від 14.08.2008 року, щодо складання акту перевірки від 14.08.2008 року НОМЕР_1 є необґрунтованими та безпідставними та не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що фінансові санкції застосовані до суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1. обґрунтовано, законно, підставі для скасування рішень про застосування фінансових санкцій відсутні, тому суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції  в Кіровському районі АР Крим  щодо винесення рішення від 29.08.2008 року НОМЕР_2на підставі акту перевірки НОМЕР_1НОМЕР_1 від 14.08.2008 року; скасування рішення Державної податкової інспекції  в Кіровському районі АР Крим від 29.08.2008 року НОМЕР_2про застосування фінансових санкцій   не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

У зв'язку зі складністю справи судом 09 квітня 2009 року  оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 14 квітня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

 

                                        ПОСТАНОВИВ:

 

          У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня  її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         

 

Суддя                                                                          Трещова О.Р.