ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" березня 2009 р. Справа № 4/4598
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Будішевської Л.О.
суддів: Зарудяної Л.О.
Ляхевич А.А.
при секретарі Кузнєцовій Г.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Сєрова В.М. - представника за довіреністю №4573 від 21.07.2008р.
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м.Київ
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "04" грудня 2008 р. у справі № 4/4598 (суддя Баула Л.П.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м.Київ
до Військової частини А-4239, м. Хмельницький
про стягнення 17150,32грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.12.2008р. у справі №4/4598 позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м.Київ до Військової частини А-4239, м.Хмельницький про стягнення 17150,32 грн. задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини А-4239 на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" - 14707,50грн. основної заборгованості, 147,07грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті суми позов залишено без розгляду.
Зайво сплачене державне мито в розмірі 346,17грн. платіжним дорученням №4992 від 02.07.2008р. повернуто позивачу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині незадоволення позовних вимог щодо сплати відповідачем 164,42грн. пені, 2053,64грн. збитків від інфляції, 224,76грн. 3% річних та недоплати 24,43грн. державного мита, ВАТ "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в зазначеній частині та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що, на думку позивача, судом першої інстанції безпідставно та необгрунтовано звільнено відповідача від сплати пені, інфляційних та річних, чим порушено норми чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 04.12.2008р. незаконним в частині незадоволення позовних вимог щодо сплати відповідачем 164,42грн. пені, 2053,64грн. збитків від інфляції, 224,76грн. 3% річних та недоплати 24,43грн. державного мита, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в зазначеній частині та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлений належним чином, а також враховуючи положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" звернулось до суду з позовом до Військової частини А-4239 про стягнення 17150,32грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2005р. між сторонами було укладено договір №328-08 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв'язку, відповідно до умов якого споживач доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв'язку споживача, зазначених в додатку №1 до цього договору, згідно з паспортом кабельних трас підземних кабельних ліній зв'язку (п.1.1).
Відповідно до п.2.1.4 договору, споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за надані послуги зв'язку.
Виконавець зобов'язується оформляти відповідними актами результати контрольних вимірювань і подавати їх споживачу за його вимогою в п'ятнадцятиденний термін після проведення робіт (п.2.3.4 договору).
Розділом 3 договору передбачено, що споживач зобов'язаний щомісячно до 20 числа місяця, наступного за поточним вносити плату за надані послуги на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку, виставленого до 5 числа згідно з вимогами законодавства (п.3.2 договору).
Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів з моменту завершення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки з ним (п.8.1 договору).
Згідно додаткової угоди №1 від 11.03.2005р. про зміну і доповнення договору №328-08 від 07.02.2005р. та додатку №3Б розрахунок вартості технічного обслуговування визначено в розмірі 980,50грн. в місяць.
Як свідчать матеріали справи, позивач вчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором.
Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг виконав не в повному обсязі, внаслідок чого станом на день подачі позову до суду за ним утворилась заборгованість в розмірі 14707,50грн., що підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі засобів і споруд зв'язку на експлуатаційно-технічне обслуговування, рахунками на сплату послуг по експлуатаційно-технічному обслуговуванню засобів та споруд зв'язку, виставленими позивачем відповідачу та належним розрахунком основної заборгованості.
08.04.2008р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №1844/06 про сплату заборгованості, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.
Отже, заборгованість перед позивачем в сумі 14707,50грн. підтверджена належним чином оформленими документами.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки основний борг відповідача становить 14707,50грн., а відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів погашення заборгованості в повному обсязі, господарський суд Хмельницької області, проаналізувавши зібрані у справі докази та давши їм належну правову оцінку, правомірно стягнув зазначений борг з відповідача.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 164,42грн. пені, 2053,64грн. інфляційних та 224,76грн. 3% річних.
Місцевий господарський суд на підставі п.5 ст.81 ГПК України залишив в цій частині позов без розгляду в зв'язку з ненаданням позивачем належних доказів на підтвердження своїх вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст.4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з положеннями ст.ст.32,36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Стаття 43 ГПК України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали необхідні для вирішення спору або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і не з'явлення його перешкоджає вирішенню спору.
В своєму роз'ясненні №02-5/612 від 23.08.1994р. (зі змінами та доповненнями) Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;
- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду першої інстанції було зобов'язано позивача надати суду докази надіслання копій рахунків відповідачу, а також здійснити розрахунок пені, інфляційних та річних відповідно до вимог чинного законодавства та з врахуванням строку настання оплати згідно належних доказів надіслання вимог про сплату відповідачу.
Отже, позивач мав аргументовати свої вимоги, однак, цього ним зроблено не було, а також не надано доказів в обгрунтування заявлених вимог.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 115 ГПК України передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили на всій території України.
З огляду на вищевказані вимоги Господарського процесуального кодексу України і враховуючи, що неподання позивачем витребуваних ухвалою суду документів унеможливлює розгляд справи в частині вимог щодо стягнення пені, інфляційних та річних по суті, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач без поважних причин не надав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору і правомірно, керуючись п.5 ст. 81 ГПК України залишив в цій частині позов без розгляду.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутись до господарського суду з тим же позовом у загальному порядку (роз'яснення ВГСУ №02-5/612 від 23.08.1994р.).
Слід також відзначити, що позивач в апеляційній скарзі помилково зазначає про відмову в позові в частині стягнення пені, інфляційних та річних, оскільки судом першої інстанції позов в цій частині залишено без розгляду в зв'язку з ненаданням доказів на підтвердження заявлених вимог, що, як вказувалось вище, не перешкоджає позивачу для повторного звернення до суду в зазначеній частині.
Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
За наведених обставин, рішення господарського суду Хмельницької області від 04.12.2008 року у справі №4/4598 слід залишити без змін як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і обставинам справи, а подану позивачем апеляційну скаргу з вимогою його скасування – без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04 грудня 2008р. у справі №4/4598 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м.Київ - без задоволення.
2. Справу № 4/4598 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Будішевська Л.О.
судді:
Зарудяна Л.О.
Ляхевич А.А.
Віддрук. 4прим.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд