АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-326 Головуючий у 1-й інстанції Шиян Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст. 185 КК С.Т.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі
головуючого - судді Батрака В.В.
суддів: Куліша В.М., Тараненка Ю.П.
при секретарі Федорченко О.В.,
з участю прокурора Снісаренка Г.О.,
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями прокурора Київського району м. Полтави та засудженого ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2010 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:
- 01.12.1993 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ч.1 ст. 229-6 КК України до 1 року позбавлення волі;
- 14.02.1994 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 140, ч.3 ст. 42 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- 23.04.1996 року Полтавським районним судом Полтавської області за ст. 17 ч.2 ст. 140 КІ< України до 1 року позбавлення волі;
- 21.07.1997 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст.. 17. ч.2 ст. 140 КК України до 1 року позбавлення волі;
- 07.04.1999 року Київським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.82 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 23.08.2006 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 395 КК України до 3 місяців арешту;
- 26.02.2008 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч.2 ст. 185, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
- 02.06.2009 року Октябрським районним судом м. Полтави на ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 03.12.2009 року по відбуттю покарання,
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. На підставі ст.76 КК України ОСОБА_2 зобов’язаний періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти їх про зміну свого місця проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_2 тримання під вартою змінено на підписку на невиїзд.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2, визнаний винним у вчиненні злочину за наступних обставин.
19 березня 2010 року, близько 7 години, ОСОБА_2, знаходячись в автобусі «Кільцевий в районі зупинки «Бібліотека» в м. Полтаві, з метою заволодіння чужим майном, повторно, таємно, шляхом вільного доступу, викрав з сумки ОСОБА_3, належний їй гаманець червоного кольору вартістю 60 грн. із грошима в сумі 60 гри. та пластиковими кредитними картками «Приватбанку» і кодом доступу до однієї з них. Знаючи код доступу ОСОБА_2 через банкомат «УкрСіббанку», що знаходиться за адресою м. Полтава вул.. В.Тирнівська, 29, зняв з цієї картки гроші в сумі 540 грн. Зазначеними діями ОСОБА_2 завдав матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 660 грн.
Крім того, 23 березня 2010 року, близько 8 години 45 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись в мікроавтобусі «Богдан», проїжджаючи в районі зупинки «11-та школа» в м. Полтаві, з метою заволодіння чужим майном, повторно, таємно, шляхом вільного доступу, викрав з сумки ОСОБА_4, належний їй гаманець чорного кольору вартістю 60 грн. з грошима в сумі 120 грн. та кредитні картки банку «Приватбанк» та «Аваль» на рахунку яких грошей не було, які для потерпілої матеріальної цінності не представляють, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальних збитків на загальну суму 180 грн.
В апеляції прокурор Київського району м. Полтави, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності юридичної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 зазначає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу в наслідок м’якості. Тому просив вирок суду скасувати та постановити новий, призначивши ОСОБА_2 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
В апеляції засудженого ОСОБА_2 із внесеними змінами ставиться питання про зміну вироку та пом’якшення йому призначеного покарання не пов’язаного з позбавленням волі, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги його щире каяття, відсутність претензій з боку потерпілих та збіг тяжких сімейних обставин.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи поданої апеляції і просив вирок суду скасувати та постановити новий вирок призначивши ОСОБА_2 покарання у виді 4 років позбавлення волі та виключити з вироку суду посилання на наявність в ОСОБА_2 пом’якшуючої обставини — щире каяття, а апеляцію засудженого залишити без задоволення, заперечення засудженого ОСОБА_2 проти задоволення апеляції прокурора та пояснення в підтримку поданої ним апеляції з внесеними змінами, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, а апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні крадіжок чужого майна, вчинене повторно ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об’єктивно досліджених доказах, які детально наведені у вироку.
Вказані висновки є правильними, обґрунтованими і ніким не оспорюються. Тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України і вважає таку кваліфікацію її дій правильною.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігло вчиненню нею нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, в тому числі і позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням.
ОСОБА_2 з тим, призначаючи міру покарання та звільняючи засудженого ОСОБА_2 від його відбування, місцевий суд прийшов до помилкового висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому не навів у вироку конкретних мотивів правильності та переконливості такого рішення, окрім щирого каяття ОСОБА_2 в скоєнні злочину. Згідно п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття може бути визнане обставиною, що пом'якшує покарання винного. Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, коли винна особа до кінця визнає свою вину, щиро жалкує з приводу вчиненого, засуджує свою поведінку та бажає виправити ситуацію, що склалася і в процесі досудового слідства, судового розгляду справи дає правдиві показання, які сприяють органам правосуддя встановити істину у справі. ОСОБА_2 з тим, як вбачається із матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 на протязі досудового слідства, а також розгляду справи в суді неодноразово не визнавав вину в скоєнні інкримінованих йому злочинів та давав з цього приводу покази, які знаходяться в протиріччі між собою.
Крім того, суд, звільняючи ОСОБА_2 від призначеного покарання, фактично залишив поза увагою ту обставину, що він раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів і після відбуття призначеного покарання вчинив новий злочин, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. За таких обставин висновок суду про можливість його виправлення без відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України є неправильним. З цих підстав вирок районного суду підлягає скасуванню з постановленням нового вироку апеляційним судом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365,366.378 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Присудила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляцію прокурора задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_2 у частині призначення і звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України скасувати.
Постановити новий вирок за яким засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 підписку про невиїзд змінити на тримання під вартою. В строк відбування покарання ОСОБА_2 зарахувати строк тримання його під вартою з 27.07.2010 року по 27.12.2010 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 за даним вироком рахувати з 19.04.2011 року.
В іншій частині вирок Київського районного суду м. Полтави щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений у місячний термін до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засудженим ОСОБА_2 з часу вручення йому копії вироку, іншими учасниками процесу -з часу його проголошення.
С У Д Д І :
ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6