АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-208 Головуючий у 1-й інстанції ГУСАЧ Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК Т.З.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі
головуючого - судді Батрака В.В.
суддів: Бурда К.І., Кожевнікова О.В.,
при секретарі Федорченко О.В.,
з участю прокурора Попок О.В.,
захисника - адвоката ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Кременчука ОСОБА_4, на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 грудня 2010 року
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, раніше не судимий, монтер шляхів Кременчуцької дистанції колії Південної залізниці, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджений:
- за ч. 1 ст. 135 КК України на 1 рік позбавлення волі;
- за ч. 2 ст.286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки а за сукупністю злочинів на підстав ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Відповідно до ст.76 КК України на нього покладено обв’язки періодично з’являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Цивільний позов заступника прокурора м. Кременчука задоволений повністю. Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь місьфінвідділу м. Кременчука 10160 ( десять тисяч сто шістдесят ) грн. 03 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на його користь 266 (двісті шістдесят шість) грн. 85 коп. матеріальної шкоди, 30000 (тридцять тисяч) грн. моральної шкоди, та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.
Вирішено питання про долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочинів за наступних обставин.
18 червня 2010 року, близько 00 години 50 хвилин, ОСОБА_3, по дорученню керував автомобілем ВАЗ 21053 д.н. Е 0912 ЇХ, що належить його батькові на праві особистої власності і рухаючись в другій смузі руху по вул. 60 років Жовтня в напрямку вул. Київської м. Кременчука в районі перехрестя із вул. Щорса, на пішоходному переході, порушивши вимоги п.п. 10.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, який переходив дорогу зліва направо відносно руху автомобіля..
Після наїзду на потерпілого, ОСОБА_3 з місця пригоди зник, залишивши ОСОБА_5 в небезпечному для життя стані і лише за повідомленням свідків ДТП останній був доставлений до лікарні, де йому буда надана медична допомога.
В результаті наїзду ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми / відкритого оскольчатого перелому лівої стегнової кістки в нижній третині (на межі границі метафізу з переходом на діафіз) з поперечним зміщенням кісткових відламків, ускладнену контрактурою лівого колінного суглобу; закритої травми грудної клітини, що потягнула перелом VI ребра по лівій середньо ключичній лінії; закритої травми тазу, що потягнули переломи правої і лівої лонних і сідничних кісток із зміщенням кісткових відламків; закритої черепно-мозкової травми, що потягнула забій головного мозку, множинні забої, ран (часткового відриву правої вушної раковини) і садна на голові, тулубу і кінцівок/, ускладнену травматичним шоком 11 ступеню, які згідно з висновками судово-медичної експертизи № 1021/1 від 27.08.2010 року, утворилися від дії тупих, твердих предметів, котрими могли бути виступаючі частини автомобіля, що рухався при ДТП. Вказані тілесні ушкодження по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оскаржуючи фактичних обставин справи і правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3, ставить питання про скасування вироку в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_3 у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого, внаслідок м’якості та неправильним застосуванням кримінального закону, а саме: незастосуванням судом закону, який підлягає застосуванню, і постановлення нового вироку, яким просить засудити ОСОБА_3 за ч.1 ст.135 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, на підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на З роки. Крім того, просить виключити з вироку суду посилання суду на наявність у ОСОБА_3 обставин, що пом’якшують покарання.
Інші учасники процесу вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Попок О.В., який апеляцію підтримав частково і просив вирок суду в частині призначеного додаткового покарання засудженому змінити у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме: незастосуванням судом закону, який підлягає застосуванню і виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на застосування ст. 75 КК України до додаткового виду покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та виключити з вироку суду посилання на наявність у ОСОБА_3О обставин, що пом’якшують покарання таких як визнання вини та сприяння розкриттю злочину, заперечення засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які вважають, що суд обґрунтовано призначив йому покарання та визнав наявність пом’якшуючих покарання обставин, просили відмовити у задоволенні апеляції прокурору, заперечення потерпілого ОСОБА_5, який просив апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи, провівши часткове судове слідство, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляція помічника прокурора м. Кременчука Полтавської області підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 135 та ч. 2 ст.286 КК України є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за ч.1 ст.135 та ч.2 ст.286 КК України є правильною.
Відповідно до частини 1 статті 75 КК України та роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (ОСОБА_2 змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 р., № 8 від 12 червня 2009 р. та № 11 від 6 листопада 2009 р.) передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.
Однак суд першої інстанції не врахував наведенного, а тому на підставі ст. 75 КК України, безпідставно звільнив засудженого ОСОБА_3 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення його права керувати транспортними засобами з випробовуванням.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку в частині призначення додаткового покарання з випробовуванням та постановлення в цій частині нового вироку.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 злочинів, один з яких відноситься до тяжких, дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, має молодий вік, тяжкий злочин скоєний ним з необережності, також враховує прохання потерпілого про не застосовувати до засудженого міри покарання пов’язаної з позбавленням волі.
Обставинами, що пом’якшують покарання засудженого є визнання вини та добровільне відшкодування матеріальної шкоди.
Сприяння розкриттю злочину, як обставина, що пом’якшує покарання ОСОБА_3 не є такою, оскільки доказів того, що він дійсно допоміг слідству у розкриття злочинів по справі не здобуто.
Обставини, що обтяжують покарання засудженого відсутні.
З огляду наведеного колегія суддів вважає, що для виправлення і перевиховання ОСОБА_3 та попередження скоєння ним нових злочинів, на підставі ч.1 ст. 70 КК України необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі і відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробовування з іспитовим строком та покладенням на нього відповідно до ст.76 КК України певних обов’язків і призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст. 366, 371, 323, 324 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
засудила:
Апеляцію помічника прокурора м. Кременчука Полтавської області задовольнити частково.
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 грудня 201 року в частині призначеного ОСОБА_3 покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_3 покарання:
- за ч.1 ст. 135 КК України у виді 1 року позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 286 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком па 2 роки.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарай остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 4-х років позбавлення волі позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування призначено основного покарання у виді 4-х років позбавлення волі з випробовування з іспитовим строком два роки.
Відповідно до ст.76 КК України на нього покладено обв’язки періодично з’являтися реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконав1 інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
В решті цей вирок щодо нього залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ через Апеляційний суд Полтавської області протягом одного місяця, засудженим з моменту вручення йому копії вироку, іншими учасниками процесу - в той же строк з моменту його проголошення.
С У Д Д І :
ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8