ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.06 Справа № 24/228д/06
Суддя Пасічник Т.А.
За позовом : Військового прокурора Запорізького гарнізону в інтересах держави , орган , уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах : Міністерство оборони України , м. Київ .
До відповідача -1: Військової частини А 1978 , м. Запоріжжя .
відповідача –2 : Дочірнього підприємства “Прогрес –Трейдінг” Відкритого акціонерного товариства “Прогрес” , м. Дніпропетровськ .
Про визнання недійсною угоди –договору складування та повернення майна , що перебуває у незаконному користуванні .
Суддя Пасічник Т.А.
Представники:
Від позивача : не прибув .
Від відповідача -1: І.В. Зарудній ( дов. № 42 від 13.01.2006 р.).
Від відповідача –2 : В.Ю. Пятки ( дов. № 11 від 03.01.2006 р.).
Представники прокуратури : С.Г. Діордієв ( посвідчення № 226 від 04.02.2005 р.);
М.Г. Чалий ( посвідчення № 246 від 23.08.2005 р.).
18.04.2006 р. в господарський суд надійшла позовна заява про визнання недійсним з моменту укладення договору складування № 310 від 01.11.2005 р. та зобов’язати Дочірнє підприємство “Прогрес –Трейдінг” ВАТ “Прогрес” повернути Міністерству оборони України частину казарми № 1 площею 300 квадратних метрів , яка фактично використовується ним на умовах оренди.
Ухвалою від 19.04.2006 р. позовна заява прийнята к провадженню та призначена до розгляду на 31.05.2006 р.
В судовому засіданні 31.05.2006 р. господарським судом відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.06.2006 р.
Ухвалою від 14.06.2006 р. розгляд справи згідно із ст. 77 ГПК України відкладений на 19.06.2006 р. , а потім до 03.07.2006 р.
В судовому засіданні представник прокуратури звернувся з письмовою заявою про продовження терміну вирішення спору до 12.07.2006 р. , клопотання прокурора представниками відповідачів підтримано .
Господарським судом клопотання про продовження терміну вирішення спору до 12.07.2006 р. в порядку ст. 69 ГПК України задовольнив. В судовому засіданні 03.07.2006 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.07.2006 р.
Господарським судом в судовому засіданні 12.07.2006 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує наступне :
- відповідно до статей 1,3 Закону України “Про Збройні Сили України” , статей 2,10 Закону України “Про оборону України” Збройні Сили України –це військове формування , на яке покладається оборона України , захист її суверенітету , територіальної цілісності і неподільності , при цьому безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України , яке відповідно до ст. 3 Закону України “Про Збройні Сили України” та п. 1 Положення про міністерство оборони України” , є центральним органом виконавчої влади і військового управління ;
- відповідно до наведених законів Міністерство оборони України здійснює централізоване керівництво військовими частинами і установами , до числа яких відносить і військова частина А 1978 , яка відповідно до статей 1,3 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” , є суб’єктом господарської діяльності , який утримується за рахунок коштів Державного бюджету України , веде відокремлене господарство , має самостійний баланс доходів та видатків , а також окремі рахунки в банківських установах;
- згідно із статтями 2,3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням , а управління військовим майном здійснюється Міністерством оборони України;
- статтею 7 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” та статтею 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено , що закріплене за військовими частинами рухоме та нерухоме майно може передаватися на умовах оренди фізичним та юридичним особам з дозволу органу , уповноваженого управляти військовим майном , тобто Міністерства оборони України ;
- в листопаді 2005 р. між військовою частиною А 1978 та Дочірнім підприємством “Прогрес –Трейдінг” ВАТ “Прогрес” був укладений договір складування № 310 від 01.11.2005 р. , відповідно до п. п. 1.1 –1.2 якого , військова частина як зберігач зобов’язалася прийняти від ДП “Прогрес –Трейдінг” , як поклажодавця , , і за плату зберігати майно останнього та повернути його в обумовлений договором строк ;
- згідно п. п. 1.2 , 1.4, 2.5 договору , докладний перелік майна , його кількість і оцінка повинні бути засвідчені в складської квитанції , що видається після передачі товарів на зберігання , а видача товарів зі складу здійснюється утримувачеві складської квитанції , при цьому у випадку отримання товару частинами утримувачу складської квитанції видаються нові складські квитанції на товари , що залишилися на складі;
- пунктом 6.1 договору було визначено , що розмір оплати за договором залежить від об’єму майна , яке передано на зберігання , який щомісячно підтверджується актами виконаних робіт , а пунктом 5.1 договору строк його дії був визначений сторонами до 31.10.2006 р.;
- договір суперечить вимогам Цивільного кодексу України , іншим актам цивільного законодавства у зв’язку із чим підлягає визнанню недійсним , зокрема , як встановлено прокурорською перевіркою , під виглядом договору складування , військова частина А 1978 фактично передала на певний строк ДП “Прогрес –Трейдінг” для використання у підприємницькій діяльності частину казарми № 1 площею 300 квадратних метрів , зо що щомісячно одержує відповідну плату ;
- всупереч вимогам статей 936 , 942 , 943 , 948 , 949 , 950 Цивільного кодексу України , будь –який первинний облік майна , яке зберігається ДП “Прогрес –Трейдінг” в зазначеному приміщенні , військовою частиною не ведеться ; приймання та видача майна будь –якими документами первинного обліку , зокрема складськими квитанціями , не оформляється ; обов’язки щодо видачі цього майна на вимогу ДП “Прогрес –Трейдінг” військовою частиною А 1978 фактично не виконуються ; матеріально - відповідальна особа військової частини А 1978 за зберігання цього майна не призначена ; будь –яке інше майно в зазначеному приміщенні , крім майна ДП “Прогрес – Трейдінг” , не зберігається ; заходи з охорони майна ДП “Прогрес –Трейдінг” військовою частиною А 1978 не здійснюються ;
- укладений між військовою частиною А 1978 та ДП “Прогрес –Трейдінг” , договір є удаваним правочином , оскільки вчинений сторонами для приховування іншого правочину , який вони насправді вчинили –правочину , заснованого на відносинах , пов’язаних з орендою нерухомого майна , при цьому , відповідно до частини 2 ст. 235 Цивільного Кодексу України , якщо буде встановлено , що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину , який вони насправді вчинили , відносини сторін регулюються правилами щодо правочину , який сторони насправді вчинили;
- відповідно до Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду” , затвердженого постановою КМ України від 11.05.2000 р. № 778 , закріплене за військовим частинами рухоме та нерухоме майно може передаватися на умовах оренди фізичним та юридичним особам з дозволу органу , уповноваженого управляти військовим майном , тобто Міністерства оборони України , а також регіонального відділення Фонду державного майна України ;
- згідно зі ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст. 7 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” , укладенню договору оренди передує оцінка об’єкту оренди , яка здійснюється комісіями , до складу яких входять уповноважені особи міністерства оборони України або іншого органу військового управління та регіонального відділення Фонду державного майна України ;
- передаючі до ДП “Прогрес –Трейдінг” за плату на певний строк під виглядом договору складування , частину казарми площею 300 квадратних метрів для її використання цим підприємством у підприємницькій діяльності , тобто фактично на умовах оренди , військова частина А 1978 всупереч наведеним вище вимогам законодавства не одержала дозволу органу , уповноваженого управляти цим майном , на передачу об’єкту нерухомості в оренду , а відтак і дозволу регіонального відділення Фонду державного майна України , не забезпечила конкурсної основи передачі цього майна в оренду та не провела належної оцінки вартості об’єкту оренди ;
- під час укладання військовою частиною А 1978 та ДП “Прогрес –Трейдінг” договору складування № 310 від 01.11.2005 р. , сторонами були порушені загальні вимоги , додержання яких є необхідним для чинності право чину та визначені ст.. 203 Цивільного кодексу України ;
- відповідно до частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення право чину сторонами вимог , які встановлені частинами першою , другою та п’ятою ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину;
- оскільки недійсність правочину –Договору складування № 310 від 01.11.2005 р. , укладеного між військовою частиною А 1978 та ДП “Прогрес –Трейдінг” , прямо не встановлена законом , відповідно до частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України він підлягає визнанню судом недійсним з моменту його вчинення ( укладення).
Просить позов задовольнити .
Представники відповідачів проти позовних вимог не заперечували , письмових пояснень суду не надали.
Представники міністерства оборони України в судові засіданні не з’являлись.
Спір розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи , вислухавши пояснення представників прокуратури , відповідача , суд –
В С Т А Н О В И В :
01.11.2005 р. між військовою частиною А 1978 в особі командира полковника Лормана Бориса Анатолійовича , далі “зберігач” та Дочірнім підприємством “Прогрес –Трейдінг” ВАТ “Прогрес” в особі директора Запорізької філії ДП “Прогрес –Трейдінг” ВАТ “Прогрес” Пяткіна Віталія Юрійовича , далі “ поклажодавець”, укладений договір складування № 310 .
Відповідно до предмету договору , “зберігач” зобов’язується прийняти від поклажодавця і за плату зберігати майно останнього та повернути його в обумовлений договором строк в схоронності . Докладний перелік майна , його кількість і оцінка засвідчені в складській квитанції , що видається після передачі товарів на зберігання.
За умовами договору , кожна із сторін при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Якщо при поверненні товару він не був оглянутий або перевірений сторонами , заява про нестачу або пошкодження товару внаслідок його неналежного зберігання має бути зроблена поклажодавцем у письмовій формі при одержанні товару , а щодо нестачі та пошкодження , які не могли бути виявлені при звичайному способі прийнятті товару , - протягом 3 днів після його одержання. Якщо немає заяви поклажодавця , вважається , що товар повернений відповідно до умов договору.
Складська квитанція не є цінним папером чи товаророзпорядчим документом та укладається у довільній формі . Товар , прийнятий на зберігання за складською квитанцією не може бути предметом застави протягом строку зберігання . Видача товарів з складу утримувачеві складської квитанції здійснюється за заявою поклажодавця . Утримувач складської квитанції має право отримувати товар частинами , при цьому в обмін на первісні квитанції йому видаються нові складські квитанції на товари , що залишились на складі.
У разі коли товар , що є на зберіганні , пошкоджений або виникла реальна загроза його пошкодження , а також якщо виникли інші обставини , що не дають змоги забезпечити схоронність товару , а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо , зберігач має право реалізувати товар чи його частину самостійно . Якщо зазначені причини виникли з підстав , за які зберігач не відповідає , він має право за рахунок купівельної ціни відшкодувати свої витрати з продажу речей .
Товари повертаються поклажодавцю в такому стані , в якому вони були прийняті на зберігання , але з урахуванням їх природного погіршення , природної шкоди або іншої зміни внаслідок їх природних властивостей .
У розділі 3 сторони за договором № 310 від 01.11.2005 р. узгодили обов’язки зберігача , а саме : зберігач зобов’язаний здійснювати огляд товарів при прийнятті їх для зберігання з метою визначення їх кількості та зовнішнього стану . Якщо для забезпечення схоронності товарів необхідною є термінова зміна умов зберігання , зберігач зобов’язаний вжити термінових заходів , які вимагаються , та сповістити про них поклажодавця . Вжити всіх заходів для забезпечення схоронності товарів . Повернути поклажодавцю або особі , зазначеній ним як одержувач , той товар , що був переданий на зберігання . Зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути товар , прийнятий на зберігання , навіть коли передбачений договором строк його зберігання не закінчився .
Щодо обов’язків поклажодавця , то повний їх перелік викладений у розділі 4 договору , а саме : поклажодавець зобов’язаний своєчасно вносити плату за зберігання товарів в строки визначені договором . поклажодавець зобов’язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання .
Відповідно до розділу 5 , договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.10.2006 р.
Згідно із розділом 6 договору , розмір оплати по договору залежить від об’єму зберігає мого майна , який щомісячно підтверджується актами виконаних робіт , але не має бути нижчим 1545 грн. 94 коп. на місяць. Як виняток , за згодою сторін , поклажодавець здійснює розрахунки по договору шляхом сплати вартості товарів , необхідних для забезпечення повсякденної життєдіяльності частини , на підставі виставлених рахунків . У разі дострокового розірвання цього договору відповідна грошова сума повертається поклажодавцю.
Зберігач несе повну відповідальність за втрату , нестачу чи пошкодження товарів , якщо не доведе , що це стало наслідком дії непереборної сили або ж через властивості товару , або ж у результаті умислу чи грубої необережності поклажодавця ( розділ 7).
Договір № 310 від 01.11.2005 р. підписаний посадовими особами сторін та скріплений печатками військової частини та дочірнього підприємства .
В матеріали справи прокуратурою надана складська квитанція до договору складування № 310 від 01.11.2005 р. на підставі якої Дочірнім підприємством “Прогрес – Трейдінг” Відкритого акціонерного товариства “Прогрес” , м. Дніпропетровськ на зберігання передано майно. Складська квитанція підписана та скріплена печаткою ДП “Прогрес –Трейдінг” ВАТ “Прогрес” , м. Дніпропетровськ . У рядку “зберігач” підпис та печатка військової частини відсутня .
Господарському суду наданий акт розрахунків по договору складування № 310 в якому зазначено на яку суму надавались послуги та яким чином проводилась їх оплата .
Згідно свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб’єкта господарської діяльності у Збройних Силах , військовий частині А 1978 дозволені наступні види господарської діяльності : складування за кодом 63.12.0 ; здавання під найм власної та державної нерухомості невиробничого призначення по коду 70.20.2.
У судовому засіданні представники відповідачів надали копію Угоди про розірвання договору складування № 310 від 01.11.2005 р.
Угода підписана посадовою особою військової частини та скріплена печаткою установи , разом з тим зі сторони ДП “Прогрес –Трейдінг” ВАТ “Прогрес” угода не скріплена печаткою підприємства.
Прокуратурою до матеріалів справи надана відповідь командира військової частини А 1978 полковника Б.А. Лормана , № 653 від 12.04.2006 р. в якої йдеться мова про те , що з метою виконання зобов’язань за договором складування № 310 від 01.11.2005 р. військовою частиною А 1978и використовувалась частина казарми № 1 , площею 300 квадратних метрів , яка призначена для розміщення військовослужбовців , але тривалий час , для цього не використовувалась , балансова вартість всього двохповерхового приміщення казарми № 1 - 1 101 600 грн. Залишкова вартість 826 200 грн.
Військовою частиною за складською квитанцією від 01.11.2005 р. від ДП “Прогрес –Трейдінг” на зберігання було прийнято 432 найменування майна . Подальший облік руху майна ДП “Прогрес –Трейдінг” здійснювало самостійно . Матеріально - відповідальна особа за зберігання майна , прийнятого на зберігання від ДП “Прогрес –Трейдінг” протягом дії договору не призначалася . Всі посадові особи частини мають безперешкодний доступ в будь –який час до приміщення в якому зберігалось майно ДП “Прогрес –Трейдінг” ВАТ “Прогрес” . В приміщенні яке використовувалось для зберігання майна ДП “Прогрес –Трейдінг” , будь –яке інше майно , яке належить цьому підприємству відсутнє. Військова частина матеріальної відповідальності за збереження майна ДП “Прогрес –Трейдінг” не несе , в зв’язку з ненадходженням від ВАТ “Прогрес” необхідних складських квитанцій . За послуги складування ДП “Прогрес –Трейдінг” розраховувався матеріалами , які передавались військовій частині по довіреностям та накладним № 04/10 на суму 624 грн. 34 коп. , № 02/10 на суму 211 грн. 20 коп. , № 01/10 на суму 511 грн. 50 коп. , № 03/10 на суму 19 грн. 58 коп. , № 05/10 на суму 349 грн. 04 коп. , № 004/10 на суму 617 грн. 88 коп. , № 01/11 на суму 510 грн. , № 02/12 на суму 891 грн. , № 01/12 на суму 550 грн. , № 01/01 на суму 1140 грн. , № 02/01 на суму 1518 грн. 26 коп. , № 03/01 на суму 127 грн. 68 коп. , № 03/03 на суму 1080 грн. , № 01/03 на суму 1224 грн. , № 02/03 на суму 506 грн. 01 коп.
Відповідно до приписів Цивільного кодексу України :
- за договором зберігання одна сторона ( зберігач) зобов’язується зберігати річ , яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) , і повернути її поклажодавцеві у схоронності ( ст. 936);
- договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках , встановлених статтею 208 цього кодексу . Письмова форма вважається дотриманою , якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою , квитанцією або іншим документом , підписаним зберігачем ( ст. 937 );
- зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку , встановленого у договорі зберіганні ( ст. 938);
- зберігач зобов’язаний вжити усіх заходів , встановлених договором , законом , іншими актами цивільного законодавства , для забезпечення схоронності речі ( ст.. 942);
- зберігач зобов’язаний - виконувати свої обов’язки за договором зберігання особисто ( ст. 943);
- плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання ( ст. 946);
- витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання ( ст. 947);
- поклажодавець зобов’язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання ( ст. 948);
- зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ , яка була передана на зберігання , або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості ( ст. 949);
- за втрату ( нестачу) або пошкодження речі , прийнятої на зберігання , зберігач відповідає на загальних підставах ( ст. 950);
- зберігач на першу вимогу поклажодавця повернути річ , навіть якщо строк її зберігання не закінчився ( ст. 953);
Крім того , положення параграфу 1 глави 66 Цивільного кодексу України застосовуються до окремих видів зберігання , якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом .
Так , відповідно до умов договору складського зберігання , товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів : складську квитанцію ; просте складське свідоцтво ; подвійне складське свідоцтво.
Відповідно до ст. 937 Цивільного кодексу України , договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках , встановлених статтею 208 цього кодексу . Письмова форма вважається дотриманою , якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою , квитанцією або іншим документом , підписаним зберігачем .
Як встановлено судом , складська квитанція до договору складування № 310 від 01.11.2005 р. не підписана з боку зберігача ( військової частини № А 1978) .
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України , правочин має вчинятися у формі , встановленій законом , при цьому , згідно із вимогами передбаченими ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог , які встановлені частинами першою –третьою , п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .
Згідно із ст. 218 ЦК України , недодержання сторонами письмової форми правочину , яка встановлена законом , не має наслідком його недійсність , крім випадків , встановлених законом .
Здійснивши правовий аналіз договору складування № 310 від 01.11.2005 р. , суд дійшов висновку про те , що даний договір за своєю правовою природою є договором зберігання .
Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору , визначені угодою його сторін , спрямованою на встановлення , зміну або припинення господарських зобов’язань , які погоджені сторонами , так і ті , що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства . Господарський договір вважається укладеним , якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов . Істотними є умовами , визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду , а також умови , щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода . При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь –якому разі погодити предмет , ціну та строк дії договору . Умови про предмет у господарському договорі повинні визначити найменування ( номенклатуру , асортимент) та кількість продукції ( робіт , послуг).
Господарський договір № 310 від 01.11.2005 р. містить усі суттєвої умови які характерні для договорів зберігання .
Доводи позивача стосовно того , що фактично між військовою частиною А 1978 та ДП “Прогрес –Трейдінг” ВАТ “Прогрес” був укладений договір оренди , який потребував відповідного дозволу Міністерства оборони України матеріалами справи не підтверджується.
Базувати правову позицію виключно на поясненнях командира військової частини полковника Б.А. Лорман не є достатнім , оскільки письмові пояснення посадової особи суперечливі . Так , посадова особа посилається на те , що військова частина не несе відповідальності за збереження майна ДП “Прогрес –Трейдінг” , у зв’язку з ненадходженням від ВАТ “Прогрес” необхідних складських квитанцій . В той же час , в цих же поясненнях посадова особа зазначає , що військовою частиною за складською квитанцією від 01.11.2005 р. від ДП “Прогрес –Трейдінг” на зберігання було прийнято 432 найменування майна.
Крім того , суду не надані документальні докази того , що облік руху майна здійснювався ДП “Прогрес –Трейдінг” самостійно .
Господарський суд звертає особливу увагу на те , що такий вид господарської діяльності як складування був дозволений військовій частині А 1978 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб’єкта господарської діяльності у Збройних силах .
Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на Постанову КМ України від 11.05.2000 р. № 778 “Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду”.
Відповідно до вказаної Постанови , дозвіл на передачу юридичним і фізичним особам закріпленого за військовим частинами рухомого та нерухомого майна в оренду надається військовим частинам , зареєстрованим як суб’єкти господарської діяльності у Збройних Силах України , за умовами , що це не заподіюватиме шкоди їх бойовій та мобілізаційній готовності ( не впливатиме на повноту , своєчасність та якість виконання поставлених перед військовим частинами завдань у мирний та воєнний час).
Дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається щодо рухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління ; щодо нерухомого військового майна –Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями .
Як встановлено господарським судом , договір складування № 310 від 01.11.2005 р. за своєю правовою природою не є договором оренди , крім того , правовідносини , які фактично мали місце між сторонами за вказаним договором не можна кваліфікувати як відносини оренди .
Крім того , господарський суд вважає безпідставною позовну вимогу про спонукання ДП “Прогрес –Трейдінг” ВАТ “Прогрес” повернути Міністерству оборони України частину казарми № 1 площею 300 квадратних метрів , яка на думку представників прокуратури використовується на умовах оренди .
По –перше , як зазначалось судом не надані документальні докази , які підтверджують факт користування ДП “Прогрес –Трейдінг” ВАТ “Прогрес” майном на умовах оренди , а по –друге , документально не доведений факт утримання відповідачем –2 цього майна .
Господарський суд дійшов висновку про необхідність визнання договору недійсним , у зв’язку недотриманням сторонами письмової форми договору складування № 310 від 01.11.2005 р. , оскільки відповідно до частини 1 ст. 937 Цивільного кодексу України письмова форма вважається дотриманою , якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою , квитанцією або іншим документом , підписаним зберігачем.
Як встановлено судом складська квитанція до договору складування № 310 від 01.11.2005 р. з богу зберігача ( військової частини ) не підписувалась.
Таким чином , договір складування № 310 від 01.11.2005 р. слід визнати недійсним.
Крім того , прокуратурою заявлені позовні вимоги про зобов’язання Дочірнього підприємства “Прогрес –Трейдінг” Відкритого акціонерного товариства “Прогрес” повернути Міністерству оборони України частину казарми № 1 площею 300 квадратних метрів , яка фактично використовується на умовах оренди.
Господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення цієї позовної вимоги , оскільки як було встановлено судом договір складування № 310 від 01.11.2005 р. за своєю правовою природою є договором зберігання , а не договором оренди . Крім того , документально не доведений факт передачі ДП “Прогрес –Трейдінг” ВАТ “Прогрес” частини казарми № 1 площею 300 квадратних метрів та її фактичне використання .
У задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 82, 84-85 ГПК України , суд :
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково .
Визнати недійсним договір складування № 310 від 01.11.2005 р.
У задоволенні позовних про зобов’язання Дочірнього підприємства “Прогрес –Трейдінг” Відкритого акціонерного товариства “Прогрес” про повернення Міністерству оборони України частину казарми № 1 площею 300 квадратних метрів відмовити .
Суддя господарського суду Пасічник Т.А.
(відповідно до вимог ст.85 ГПК України рішення підписано –12.07.06 р.)