ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              14.07.06                                                                             №   27/423/06-АП

суддя     Дроздова С.С.

Позивач: Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області,  смт. Софіївка Дніпропетровської області

Відповідач:  ВАТ “Мелітопольський завод автокольорліт”, м. Мелітополь Запорізької області.

Про стягнення  4103грн.39коп.

                                                                                          Суддя Дроздова С.С.

                                                                                    Секретар судового засідання Громова У.І.

Представники сторін:

Позивача: не з’явився

Відповідача:  Івлєва О.Ф., дов. № 033/128 від 04.10.2005р.

                    З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади.

           Відповідно до п. 7 р. VII “Прикінцеві та  перехідні  положення“ КАС України,  позовна заява розглядається в порядку,  встановленому цим Кодексом.

         Постанову суду у повному обсязі,  оголошено у приміщенні господарського суду.

          25.06.06р. Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський завод автокольорліт”, м. Мелітополь про стягнення заборгованості по регресним вимогам на виплату пенсії у сумі 4103,39грн.

         Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду спору був попереджений належним чином.

          Відповідач проти позову  заперечив, про що свідчить письмовий відзив, зазначив наступне: позивач вказує період, за який утворилась заборгованість, з 01.01.1996р. по 01.04.2001р. По заявленим вимогам закінчився строк для захисту порушеного права (строк позовної давності), передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача,  суд встановив:

        25.06.06р. від позивача у справі надійшла позовна заява до Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський завод автокольорліт”, м. Мелітополь про стягнення заборгованості по регресним вимогам на виплату пенсії у сумі 4103,39грн.

         29.06.06 року   господарським судом винесено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі.

         Господарський суд зобов’язав сторін ухвалою суду надати документи, які зазначені в ухвалі господарського суду від 29.06.06р., позивач вимоги ухвали суду не виконав, господарський суд не повідомив про неможливість явки до суду.

         Невідшкодування  підприємствами, установами, організаціями витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та несплата внесків на загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування має наслідком ненадходження до ПФУ коштів, які спрямовуються на фінансування витрат щодо забезпечення соціального захисту громадян, внаслідок чого державним інтересам завдається шкода. Але всупереч викладеному, Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області, своєчасно не звернулося до господарського суду, тим самим було пропущено строк позовної давності.

Правовідносини сторін у період з 1996 по 2001р. регламентувалися Законом України “Про пенсійне забезпечення” та Цивільним кодексом України у редакції за станом на 31.12.2003р.

          За період з 1996р. по  2001р. заборгованість відповідача по регресним вимогам  на виплату пенсії склала  4103,39 грн.

                 Відповідачем плата на покриття витрат на вказану суму не здійснена.

         У судовому засіданні, яке відбулося 14 липня 2006 року, представник відповідача надав суду письмову заяву про застосування позовної давності, у зв’язку  з тим, що позивачем пропущено строк, встановлений для звернення в суд з метою захисту цивільного права або інтересів і пропуск строку не підтверджене вагомими причинами та належними доказами, відповідач просить застосувати позовну давність.

                  Між тим, позивачем пропущений встановлений статтею 71 Цивільним кодексом УРСР (у редакції 1963р.) трирічний строк позовної давності по стягненню виплачених пенсій за період з   1996р. по  2001р.  в сумі  4103 грн. 39 коп. Клопотання про відновлення строку позовної давності не надходило. Згідно ч.1 ст.80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

       На підставі статті 267 п.3 Цивільного кодексу України – позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

       Підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 80 ЦК України у редакції за станом на 31.12.2003р,  ст.ст. 94,158-167 КАС України, суд

                                                              Постановив :

      У задоволенні позову відмовити.

        Постанову підписано 14 липня  2006р.

                   Суддя                                                          С.С. Дроздова