ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
15.04.09 Справа № 6/30-38
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Марко Р.І.,
Якімець Г.Г.,
при секретарі Гунька О.,
з участю представників:
від скаржника (відповідача) – з”явився,
позивача – з”явився,
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортбуд-плюс», м.Луцьк
на рішення господарського суду Волинської області від 10.03.2009 року, суддя Пахолюк В.А., у справі №6/30-38
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплосервіс», м.Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортбуд-плюс», м.Луцьк
про стягнення 68 456,97 грн. заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
рішенням господарського суду Волинської області від 10.03.2009 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплосервіс»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортбуд-плюс»заборгованості в розмірі 68 456,97 грн., в тому числі 59 000 грн. основного боргу, 4 176,06 грн. інфляційних нарахувань, 586,77 грн. три відсотки річних та 4 694,14 грн. пені, що складає заборгованість за договором купівлі-продажу №Н-Х-1/08/05/54 від 29.05.2008 року за поставлену відповідачу продукцію, а також 2 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають до задоволення з врахуванням встановлених договором штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань.
Рішенням суду також накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах ціни позову на суму 68 456,97 грн. на підставі ст.ст.66,67 ГПК України з огляду на наявність в матеріалах справи достатніх доказів в підтвердження можливості виникнення обставин, які утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення суду.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, в зв”язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що порушення строків виконання укладеного між сторонами контракту було допущено зі сторони позивача, який поставив товар через два місяці від обумовленої дати. Скаржник зазначає, що порушення цих строків позивачем і стало підставою для несвоєчасного розрахунку відповідача за поставлений товар в зв»язку із змінами в економічній ситуації країни.
З наведеного скаржник вважає і безпідставним стягнення пені за період прострочення, який виник з вини позивача, про що скаржником подано розрахунок у вигляді клопотання.
Скаржник зазначає про безпідставне стягнення позивачем пені в розмірі 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, оскільки договором передбачено стягнення пені в іншому розмірі.
Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду спору без участі представника відповідача, незважаючи на наявність клопотання про відкладення слухання справи з поважних причин, чим порушено його право на захист інтересів у встановленому діючим законодавством порядку, а також безпідставне вжиття місцевим судом заходів забезпечення позову при відсутності обґрунтованих підстав згідно ст.ст.66,67 ГПК України.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 59 000 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується, а тому місцевим судом правильно задоволено позовні вимоги в цій частині.
Щодо стягнення штрафних санкцій у визначеному позивачем розмірі, то такі нараховано відповідно до вимог діючого законодавства та умов договору, а покликання скаржника на безпідставне нарахування пені за період прострочення, який виник з вини позивача, є необґрунтованим, оскільки відповідач товар прийняв і жодних претензій щодо цього позивачу не пред»явив.
Позивач також вважає безпідставним покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права щодо вирішення спору без участі представника відповідача за наявності його клопотання, оскільки діючим ГПК України не обмежено представництво юридичної особи одним представником.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Водотеплосервіс» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Комфортбуд-плюс» (покупець) укладено контракт за №Н-Х-1/08/05/54 від 29.05.2008 року, за умовами п.1.1 якого предметом договору є домовленість сторін про продаж продавцем та купівлю покупцем теплолічильників відповідної якості, обумовленої кількості та комплектності, по взаємовигідній ціні та на умовах, визначених даним договором. Тобто, даний контракт за своїм змістом є договором купівлі-продажу, про що правильний висновок зроблено місцевим судом.
На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено товар на загальну суму 84000 грн., що підтверджується накладною №РН—0000004 від 10.09.2008 року, довіреністю серії ЯПД №680674 від 08.09.2008 року та специфікацією №1 до контракту №Н-Х-1/08/05/54 від 29.05.2008 року (а.с.16-18).
Згідно п.5.3 договору оплата повинна бути проведена шляхом здійснення покупцем першого платежу протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання даного договору та надання продавцем відповідного рахунку на оплату товару, і проведенням оплати решти суми протягом 10-ти банківських днів з моменту передачі продавцем товару.
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов»язання покупець виконав частково лише на суму 10000 грн. авансового платежу та платежу на суму 15000 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ТзОВ «Водотеплосервіс»за 30.06.2008 року та 31.08.2008 року (а.с.19). Станом на 24.09.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 59 000 грн.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов»язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу, а згідно ст.692 - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Порядок оплати в спірному випадку встановлено п.5.3 договору, який відповідачем не дотримано.
Відповідач доказів погашення основного боргу не подав, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 59 000 грн.
Згідно ст.610 Цивільного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що в разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов»язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4 694,14 грн. пені
Покликання скаржника на те, що затримка в оплаті товару виникла з вини позивача судом до уваги не приймається, оскільки не може бути підставою для звільнення боржника від відповідальності. Вказана затримка також не може бути підставою для зменшення суми пені, оскільки відповідач товар прийняв та жодних претензій позивачу щодо цього не виставляв. Крім цього, відповідач не позбавлений права в окремому порядку заявляти вимогу щодо застосування відповідальності до позивача за порушення ним строків виконання умов спірного договору.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог і в частині стягнення з відповідача 586,77 грн. трьох відсотків річних та 4176,06 грн. інфляційних втрат.
Покликання скаржника на безпідставне стягнення судом пені в розмірі 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, оскільки договором передбачено стягнення пені в іншому розмірі, судом до уваги не приймається, оскільки ст.625 ЦК України передбачено стягнення інфляційних втрат та річних, які стягнуто місцевим судом на підставі вказаної норми, а пеню судом стягнуто в такому розмірі, який передбачено умовами договору.
Щодо стягнення 2 500 грн. вартості послуг адвоката, то слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Як вбачається з матеріалів справи, факт надання послуг позивачу адвокатом в даній справі підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1179 від 26.06.2006 року та ордером від 10.03.2009 року, а факт оплати цих послуг в розмірі 5000 грн. підтверджується рахунком №9/1-23/01/2009 від 23.01.2009 року та випискою з банківських рахунків від 05.03.2009 року.
Разом з тим, судом першої інстанції надано належну оцінку розміру заявленої до стягнення суми адвокатських послуг, перевірено відповідність заявленої до стягнення суми та наданого обсягу адвокатських послуг, а тому з врахуванням ступеню складності даних спірних правовідносин, затрат зусиль на зібрання доказової бази, правильно зменшено витрати на послуги адвоката до суми 2500 грн. замість заявленої - 5 000 грн.
Зменшуючи розмір цих витрат, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача судом враховано їх співрозмірність з огляду на розумну необхідність витрат для даної справи, а тому в цій частині рішення місцевого суду також слід залишити без змін.
Щодо вжиття місцевим судом заходів забезпечення позову, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Оскільки предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів, які судом вирішено задоволити, а також враховано, що відповідач одержав товар та тривалий час не сплачує борг, ухиляється від виконання договірних, грошових зобов»язань, а тому і накладено арешт на грошові кошти в межах ціни позову в сумі 68456,97 грн., оскільки заявником обґрунтовано причини звернення із заявою про забезпечення позову та подано докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується уникнення боржника від сплати боргу та застосування даного заходу до забезпечення позову.
Щодо покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права щодо вирішення спору без участі його представника, то воно судом до уваги не приймається, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Відповідач не був позбавлений можливості подати свої докази та заперечення у письмовому вигляді. Крім того, діючим ГПК України не обмежено представництво юридичної особи одним представником.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Волинської області від 10.03.2009 року в справі за номером 6/30-38 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортбуд-плюс»–без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Р.І.Марко
Г.Г.Якімець