ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
15.04.09 Справа № 06/114-38
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Марко Р.І.,
Якімець Г.Г.,
при секретарі Гунька О.,
з участю представників:
від скаржника (відповідача) – не з”явився,
позивача – з”явився,
розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика», м.Рожище Волинської області
на рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2009 року, суддя В.М.Дем»як, у справі №06/114-38
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аветра», с.Римачі Любомльського району
до відповідача відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика», м.Рожище Волинської області
про стягнення 17619,22 грн. заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
рішенням господарського суду Волинської області від 04.03.2009 року частково задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аветра»в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика»заборгованості в розмірі 7916,82 грн., в тому числі 7604,51 грн. процентів за весь час користування товарним кредитом та 311,86 грн. процентів річних, що складає заборгованість за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №002/08/08 від 21.08.2008 року за поставлену відповідачу продукцію, а також 1800 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач свої зобов»язання у визначені договором строки належним чином не виконав, а тому позивачем підставно нараховано до стягнення з відповідача штрафні санкції, встановлені умовами договору за такі порушення.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за договором в сумі 9856,52 грн. провадження в справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору, про що зазначено в мотивувальній частині рішення, але не зазначено в резолютивній.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати в зв”язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем невірно встановлено дати виникнення заборгованості при розрахунку суми товарного кредиту та 30% річних, а тому невірно проведено нарахування.
Скаржник вважає, що судом безпідставно задоволено позовні вимоги в частині стягнення послуг адвоката, оскільки такі не підтверджуються жодними доказами.
Скаржник також не погоджується з висновком суду в частині стягнення 177,82 грн. державного мита, оскільки на момент звернення до суду сума основного боргу відповідача перед позивача була значно меншою заявлених позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а тому позивачем безпідставно сплачену більшу суму державного мита при подачі даної позовної заяви, а судом відповідно відшкодовано цю суму позивачу за рахунок відповідача.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що строк проведення розрахунку за поставлений товар визначено сторонами в договорі і відповідно до вказаного строку позивачем здійснено нарахування суми товарного кредиту та 30% річних. У випадку непогодження відповідачем з даним розрахунком він вправі надати свій.
Щодо стягнення витрат на послуги адвоката, то позивач вважає безпідставним покликання скаржника на їх непідтвердження, оскільки факт їх понесення позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
В судове засідання представники відповідача не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін. Клопотання скаржника про відкладення слухання справи в зв»язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника задоволенню не підлягає, оскільки діючим ГПК України не обмежено представництво юридичної особи одним представником.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Аветра»(продавець) та ВАТ «Рожищенська меблева фабрика»(покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №002/08/08 від 21.08.2008 року, за умовами п.1.1 якого продавець зобов»язувався передати у власність покупцеві, а останній –прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали в кількості 10000 літрів, за ціною, передбаченою видатковими накладними.
На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 15046,3 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000878 від 31.10.2008 року, №РН-0001071 від 30.11.2008 року, №РН-0000795 від 12.10.2008 року, №РН-0000702 та довіреністю серії ЯПМ №299185 від 28.11.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов вказаного договору відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару на суму 10949,15 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №937 від 25.09.2008 року, №953 від 03.10.2008 року, №504 від 21.10.2008 року, №970 від 24.10.2008 року.
Станом на 01.12.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 9856,52 грн.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов»язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу, а згідно ст.692 - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Порядок розрахунків встановлено п.3 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №002/08/08 від 21.08.2008 року, а саме покупець здійснює повний розрахунок за фактично переданий покупцем товар згідно кожної накладної з відстроченням платежу строком на 5 календарних днів з дати отримання товару. У випадку неоплати у вказаний строк, дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався купленим на умовах товарного кредиту, терміном на сорок днів, починаючи з дати отримання товару з нарахуванням двох відсотків за кожен день використання товарного кредиту. Водночас, якщо після закінчення сорока днів користування товарним кредитом покупець не здійснить розрахунку на вказаних умовах, повинен сплатити відсотки за користування товарним кредитом.
Оскільки під час розгляду справи в суді відповідачем подано докази погашення основного боргу на суму 9856,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1003 від 08.12.2008 року на суму 5768,37 грн., №1040 від 24.12.2008 року на суму 2000 грн. та №8 від 13.02.2009 року на суму 2097,15 грн., місцевий суд прийшов до правильного висновку про припинення провадження в цій частині позовних вимог на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору, зазначивши про це в мотивувальній частині рішення.
Проте, в порушення вимог норм процесуального законодавства з цієї позовної вимоги, судом першої інстанції, рішення не прийнято, оскільки не зазначено в резолютивній частині рішення. З цих підстав рішення місцевого суду підлягає зміні, а резолютивна частина рішення- доповненню новим пунктом про припинення провадження по справі в цій частині вимог.
Крім цього, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність стягнення місцевим судом з відповідача суми державного мита в розмірі 177,82 грн. в повернення позивачу, оскільки з розміру основного боргу на дату подання позовної заяви в даній справі вбачається сума боргу лише в розмірі 4097,15 грн. (дата погашення боргу на суму 5768,37 грн. - 08.12.2008 року, а дата подання позову –19.12.2008 року).
Таким чином, в цій частині рішення місцевого суду також підлягає зміні шляхом зменшення стягуваної суми державного мита з відповідача на користь позивача на 56,87 грн.
Згідно ст.610 Цивільного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно п.3 сплата відсотків за користування товарним кредитом.
З поданого позивачем розрахунку вбачається нарахування позивачем 7604,51 грн. процентів за весь час користування товарним кредитом, доказів оплати яких відповідачем не подано та не подано доказів в спростування таких, а тому місцевим судом правильно задоволено позовні вимоги в цій частині.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
П.8 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №002/08/08 від 21.08.2008 року передбачено, що у випадку прострочення терміну розрахунків за поставлений товар, покупець зобов»язаний сплатити на користь продавця 30% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами, а тому місцевим судом задоволено позовні вимоги і в частині стягнення з відповідача 311,86 грн. процентів річних.
Що стосується стягнення 1800 грн. вартості послуг адвоката, то слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Як вбачається з матеріалів справи, факт надання послуг позивачу адвокатом в даній справі підтверджуються договором №04/12/08-1 від 04.12.2008 року, а факт оплати цих послуг в розмірі 1800 грн. підтверджується платіжним дорученням №170 від 02.02.2009 року.
Місцевим судом надано належну оцінку розміру заявленої до стягнення суми адвокатських послуг, перевірено відповідність заявленої до стягнення суми та наданого обсягу адвокатських послуг та враховано їх співрозмірність з огляду на розумну необхідність витрат для даної справи, а тому правильно стягнуто з відповідача витрати адвоката в розмірі 1800 грн.
Таким чином, в решті рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2009 року в справі за номером 06/114-38 –змінити, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика»– частково задоволити.
Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2009 року та припинити провадження в справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Аветра»до відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика» про стягнення 9856,52 грн. основного боргу.
Зменшити розмір стягнення витрат в повернення державного мита до суми 120,95 грн. з відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аветра».
Наказ видати місцевому господарському суду.
В решті рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Р.І.Марко
Г.Г.Якімець