ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.06 Справа № 14/137/06
Суддя Хоролець Т.Г.
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”
в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя
До відповідача Закритого акціонерного товариства “Емонт”
Про стягнення 84211,60 грн.
Суддя Хоролець Т.Г.
Представники:
Позивача Сосонна О.С., дов. .№ 282 від 12.12.2005
Відповідача Леонтієва Ю.В., дов. б/н від 20.04.2006
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 84211,60 грн.
12.04.2006 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 17.05.2006. Розгляд справи відкладався до 08.06.2006, оголошувалася перерва до 13.06.2006.
Ухвалою голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 05.06.2006 строк вирішення спору продовжено на один місяць у відповідності до ст. 69 ГПК України. Розгляд справи відкладався до 04.07.2006, оголошувалася перерва до 12.07.2006.
У судовому засіданні 12.07.2006 за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач обґрунтував свої умовами договору, ст.ст.11,15,16,509525,526,530,610 ЦК України ст.ст. 20,173,174,175,188,193,230 ГК України, Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, просить стягнути з відповідача 84211,60 грн. заборгованості за період січня 2003 по вересень 2004.
Відповідач позовні вимоги не визнає, з наступних підстав. Стягнення заборгованості за січня по 12.04.2003 заявлено позивачем з пропущенням позовної давності, з лютого 2004 року мешканці зазначених будинків розраховуються з позивачем згідно показників електроприладів обліку, споживання електричної енергії за цей період відповідно до рахунків значно менше ніж вказується позивачем, зазначена в розрахунку котельня не працює, отже не споживається електроенергія. Просить в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
11.08.1988 між Виробничо енергетичним об’єднанням “Дніпроенерго”, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж –енергопостачальна організація (позивач у справі) та Заводом електромонтажних виробів № 10, правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство “Емонт” –Споживач (відповідач у справі) був укладений договір № 722 на користування електричною енергією на постачання електроенергії (далі по тексту Договір).
Відповідно до п.п. 1,3 Договору позивач зобов'язався поставляти електроенергію відповідачу, а останній - оплачувати спожиту електроенергію згідно додатку до договору.
Відповідно до п.5 Договору на користування електричної енергії, Споживач повинен кожен місяць першого числа письмово повідомляти Електропостачальльній організації показники розрахункових лічильників, які установлені у Споживача.
Відповідно до п. 7.25 Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ України від 22.08.2002 р. № 928), у разі не надання Відповідачем даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється позивачем за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.
Відповідач в порушення п.5 Договору показання розрахункових лічильників позивачу не надавав.
За період з січня 2003 року по вересень 2004 року відповідачем, за розрахунком позивача, було спожито 492087 кВт.г. електроенергії на суму 84211,60 грн.
Згідно ст.193 ГК України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525,526 ЦК України: зобов’язання має виконуватись належним чином. Аналогічні вимоги містилися в ст.ст. 161,162 ЦК УРСР, що існував на час укладання договору.
За приписами ст.33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з 01.01. по 12.04.2003 року, у зв’язку з пропуском позивачем позовної давності, зазначаючи що ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
Позивач не погоджується з заявою відповідача про застосування строку позовної давності посилаючись на ст. 530 Цивільного кодексу України, в якій зазначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договором № 722 строк (термін) виконання зобов'язання тобто остаточний розрахунок за електроенергію не встановлений. 23 березня 2006 року відповідачу була надіслана платіжна вимога-доручення №8025 від 21.03.2006 на суму 84211 грн. 60 коп.
Крім того, відповідач просить не стягувати заборгованість за період з лютого по вересень 2004 року, надавши суду докази, що за вказаний період оплату проводили мешканці будинків, а з жовтня 2004 року мешканці сплачують за спожиту електроенергію позивачу на підставі укладених договорів.
Поза тим, відповідач вказує, що необґрунтована і вимога про стягнення коштів за постачання електроенергії на котельну за адресою по вул. Ілліча, 41А. Надає суду матеріали інвентарної справи, де станом на 1998 рік котельна за зазначеною адресою не значиться, крім того в додатку № 1 до договору за цією адресою значиться житловий будинок, таким чином сума 50484,02 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.
З пояснень позивача слідує, що у разі не надання відповідачем даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Тобто, розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється позивачем за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.
В додатку № 1 до договору № 722 визначені об’єкти на які постачається електроенергія. Серед об’єктів котельна не визначена, за адресою вул. Ілліча,41А зазначено житловий будинок. Позивач в якості наявності котельні надає наряд-завдання про заміну лічильника в котельні, проте суд не може взяти ці докази до уваги, так як адреса котельні зазначена вул. Ілліча,41. До цього представник позивача пояснював, що на житлові будинки №№ 41,41А по вул. Ілліча лічильник був встановлений один в буд..№ 41, а в буд.. № 41А було встановлено лічильник на котельну. Крім того, зазначає, що для житлових будинків та котельні встановлені різні тарифи, що вбачається з додатку, однак свої доводи не обґрунтував та документально не підтвердив, не надав суду доказів, яким чином ці тарифи визначалися, тощо.
Як вбачається з розрахунку позивача, з квітня по вересень 2004 року кількість спожитої електроенергії значно зменшилася. Зміни до договору не вносилися. Позивач в судовому засіданні пояснив це, відключенням від електромережі котельні, проте ніяких доказів знову не надав (акт, тощо), не зазначає в зв’язку з чим було відключення котельні та саме в квітні 2004 року, не надає доказів щодо відпуску саме такої кількості електроенергії відповідачу, як зазначено в розрахунку.
Оцінивши та дослідивши усі надані докази, пояснення представників сторін, положення чинного законодавства у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, виходячи із засад справедливості суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню. Задоволенню підлягає сума у розмірі 26 162,16 грн., що складається з заборгованості за період з 01.2003 по січень 2004 років по житловим будинкам пр.Леніна,106 та вул.Ілліча,41
Суд не застосовує позовну давність.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Емонт” (69002 м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 10/1, р/р 26001301155522 в Обласному управлінні ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313355, ЄДРПОУ 01412779) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, поточний рахунок з спеціальним режимом використання № 26030336311743 в Комунарському відділенні ПІБ м.Запоріжжя, МФО 313344, ЗКПО 00130926) 26 162,16 грн. Видати наказ.
3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Емонт” (69002 м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 10/1, р/р 26001301155522 в Обласному управлінні ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313355, ЄДРПОУ 01412779) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, р/р 26006317411 в Запорізькій філії АБ “Енергобанк”, МФО 313850, ЗКПО 00130926) 261 грн. 62 коп. держмита, 36 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині відмовити
Суддя Т.Г Хоролець
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України 13.07.2006.