Справа № 1-113/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі : головуючого Дубеля Р.М.

при секретарі Півала І.М.

з участю прокурора Дзерина В.М.

та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобича справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, прож. ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України,-

встановив :

ОСОБА_3 22 грудня 2010 року біля 23 год. 00 хв., знаходячись по вул. Тимошенка, що в с. Рибник, Дрогобицького району Львівської області, неподалік від продуктового магазину “Продукти”, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс кулаком своєї правої руки один удар в область обличчя ОСОБА_4, внаслідок чого потерпілий впав на землю, отримавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді: синця в ділянці лівої очниці, фрагментарного вдавленого перелому передньої та латеральної стінок гайморової пазухи, гематосинуса, арахноїдальної кісти латеральної щілини справа, забою головного мозку легкого ступеню, які згідно висновку експерта № 22 від 15.01.2011 року відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що викликають тривалий розлад здоров'я.

В судовому засіданні підсудній ОСОБА_3 винним себе визнав повністю і пояснив суду, що 22.12.2010 року близько 21.30 год. пішов на дискотеку, яка відбувалася в Народному домі с. Рибник, Дрогобицького району. На дискотеку він прийшов один, однак через деякий час на вказану дискотеку прийшов його друг ОСОБА_5, житель с. Новий Кропивник. Під час дискотеки він будь яких спиртних напоїв не вживав. Близько 23.00 години разом із ОСОБА_5 вирішили піти в продуктовий магазин “Продукти”, що розташований по вул. Тимошенка с. Рибник, що неподалік від Народною дому, де проходила дискотека, для того щоб купити пляшку шампанського. По дорозі до вказаного магазину їм назустріч йшов ОСОБА_4, якого знає візуально, будь яких стосунків з ним ніколи не підтримував, конфліктів також в нього з ним не було. Даний громадянин ішов один, і, зрівнявшись з ними, правим плечем штовхнув його (ОСОБА_3М.) в праве плече, після чого він, без будь яких пояснень, умисно один раз своєю правою рукою наніс удар в область обличчя ОСОБА_4, внаслідок чого той впав на землю. Більше ОСОБА_4 він не бив, а пішов в сторону магазину. ОСОБА_5 ОСОБА_4 ударів не наносив, а просто стояв в стороні. Біля магазину, на вулиці, також стояли декілька людей, однак хто саме, не пригадує. Дискотека в клубі не припинялася. Тоді разом із ОСОБА_5 в продуктовий магазин не пішли, а вернулися назад в клуб. Через декілька хвилин він знову з ОСОБА_5 вийшли на вулицю і йшли в сторону продуктового магазину. В цей час він побачив, що біля магазину стоять ОСОБА_4 разом із своєю сестрою ОСОБА_6, її чоловіком ОСОБА_7 та двоюрідною сестрою ОСОБА_8 і в ОСОБА_4 з носа ішла кров, а під лівим оком виднівся синець. Підійшовши ближче до них, ОСОБА_6 запитала в нього, чому вдарив її брата ОСОБА_4, однак він відразу почав відпиратися і говорив, що це зробив не він, однак, коли ОСОБА_6 сказала, що вона разом із своїм чоловіком та другою сестрою бачили, як саме він наносив удар ОСОБА_4, тоді сказав, що дійсно він його умисно вдарив за те, що той його штовхнув. Тоді ОСОБА_4 запропонував йому з ним на наступний день поїхати в лікарню на обстеження і по доброму розійтися, однак він думав, що в ОСОБА_4 від його удару нічого серйозного немає і тому їхати з ними відмовився. Після цього він пішов ще в клуб і пробув там до 01.30 год., однак ОСОБА_4 він більше не бачив. 24 грудня 2010 року від односельчан та знайомих дізнався, що ОСОБА_4 перебуває на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Дрогобицької міської лікарні № 1, а також те, що той з письмовою заявою звернувся в Дрогобицький РВ по факту його побиття.. Тоді вирішив до нього зателефонувати та про все дізнатися. Зателефонувавши до ОСОБА_4, сказав йому, що на наступний день до нього приїде в лікарню і вони поговорять, однак ОСОБА_4 сказав, щоб він до нього не їхав. Тоді почав просити ОСОБА_4, щоб той забрав заяву з міліції, однак ОСОБА_4 відмовився. 04 січня 2010 року близько 16.00 год. на маршрутному таксі сполученням “Дрогобич-Майдан”їхав до себе додому і в автобусі він побачив, що їде також ОСОБА_4 разом із своїм батьком. В автобусі він до них не підходив, однак коли ОСОБА_4 з батьком вийшли з автобуса, вийшов з ними і, наздогнавши ОСОБА_4, почав з ним говорили. В цей час батько ОСОБА_4 пішов додому, тобто їх розмови він не чув. Під час розмови просив ОСОБА_4, щоб він забрав з міліції заяву, і він заплатить гроші за його лікування та медикаменти. ОСОБА_4 на дану пропозицію не погодився і, повернувшись, пішов до себе до дому, а він, в свою чергу, також пішов до дому.

В процесі судового розгляду відшкодував потерпілому ОСОБА_4 заподіяну матеріальну та моральну шкоду, в скоєному щиросердечно розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 22.12.2010 року близько 22.30 год. разом із сестрою ОСОБА_6 та швагром ОСОБА_7 пішов на дискотеку, яка відбувалася в Народному домі с. Рибник Дрогобицького району. Під час дискотеки він алкогольних напоїв не вживав. Приблизно через пів години разом із сестрою ОСОБА_6, швагром ОСОБА_7 та двоюрідною сестрою ОСОБА_8 вийшли на вулицю і зупинилися біля продуктового магазину “Продукти”, що по вул. Тимошенка с. Рибник Дрогобицького району, де розмовляли між собою. Біля них також стояло декілька людей, однак хто саме, не пригадує. Порозмовляли вони близько 10 хвилин, після чого вирішив піти в клуб ще потанцювати, а дві сестри з швагром залишилися стояти на вулиці. По дорозі до клубу, на відстані близько 7 метрів від сестер, коли він ішов, до нього підійшло двоє хлопців, один з яких був ОСОБА_3, а другий був невідомий йому хлопець, на вигляд приблизно 25 років, високого зросту, середньої статури. ОСОБА_3, підійшовши до нього, при цьому нічого йому не говорячи, кулаком своєї правої руки наніс один удар в ліву область його обличчя. Внаслідок даного удару він впав на землю і відчув сильний біль, із носа почала текти кров. Більше ОСОБА_3 його не бив, а відійшов в сторону, при цьому також нічого не говорив. Невідомий йому хлопець в цей час нічого не робив а просто стояв в стороні. Тоді, підвівшись з землі, пішов до своїх сестер та швагра і сестра ОСОБА_6 запитала в нього, за що ОСОБА_3 його вдарив, на що він відповів, що не знає, так як з ним нічого не говорив і взагалі він його майже не знає. В цей час ОСОБА_3 разом із невідомим йому хлопцем знову йшли в напрямку продуктового магазину, і в цей час його сестра ОСОБА_6 запитала в ОСОБА_3, з якого приводу і за що він вдарив її брата. ОСОБА_3 відразу почав відпиратися, говорячи, що це зробив не він. Тоді сестра сказала, що він, оскільки вона разом із чоловіком та ще однією сестрою бачили, як той наносив братові удар. Після цього ОСОБА_3 сказав, що це він вдарив його, однак сказав, що це він його сплутав з іншим хлопцем. Він ОСОБА_3 запропонував поїхати 23 грудня 2010 року до лікаря на обстеження і по доброму розійтися, однак ОСОБА_3 їхати відмовився. Під час даного конфлікту дискотека в Народному дому не припинялася а продовжувалася дальше. Близько 00.30 год. він разом із сестрою ОСОБА_6 та швагром ОСОБА_7 пішов до дому. Зранку 23.12.2010 року, близько 08.00 год. прокинувся і побачив, що в нього напухла ліва сторона обличчя, а з носа йшла кров і відчувалася сильна біль в області носа і тоді він вирішив звернутися до лікаря за медичною допомогою. В цей же день він разом із мамою ОСОБА_9 поїхав в м. Дрогобич, а саме в Дрогобицький РВ, де по даному факту написав письмову заяву і після цього вони пішли в Дрогобицьку поліклініку, де медики його оглянули і направили на стаціонарне лікування в Дрогобицьку МЛ № 1. В Дрогобицькій міській лікарні, в нейрохірургічному відділенні, він стаціонарно пролікувався два тижні, починаючи з 23.12.2010 року по 04.01.2011 року. За час його лікування в лікарні ОСОБА_3 до нього не приходив, однак один раз телефонував йому на мобільний телефон і сказав, щоб він забрав з міліції заяву, а як не забере, то йому буде дуже погано і він про це пожаліє, але на даний вислів він ніяк не відреагував. В день його виписки з лікарні, а саме 04.01.2011 року, близько 16.00 год., коли він разом із батьком ОСОБА_10 повертався на маршрутному таксі сполученням “Дрогобич-Майдан”із лікарні до себе до дому в с. Рибник Дрогобицького району, побачив, що з ним в маршрутці їхав також ОСОБА_3 разом із своїм братом ОСОБА_5. В маршрутці вони до нього нічого не говорили, він також нічого до них не говорив. Вийшовши з маршрутки, разом із батьком направилися до себе до дому, і біля його подвір'я його наздогнав ОСОБА_3, та сказав, щоб він забрав з міліції заяву і той з ним розрахується, однак на його пропозицію він відмовився і, повернувшись, пішов до себе додому.

Підсудний ОСОБА_3 в процесі судового розгляду повністю відшкодував йому спричинену матеріальну та моральну шкоду, тому від цивільного позову відмовляється, просить суворо не карати підсудного.

Крім повного визнання підсуднім ОСОБА_3М своєї винності та показань в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4, винність ОСОБА_3 у вчиненому злочині стверджена і іншими доказами, зібраними по справі, які в судовому засіданні не досліджувались, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду і фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, тому суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Суд переконаний, що дії підсудного ОСОБА_3 правильно кваліфіковано на досудовому слідстві за ст.122 ч.1 КК України, так як він при вищенаведених обставинах умисно наніс ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке

спричинило тривалий розлад здоров'я.

При обранні виду та розміру покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, його виключно позитивну характеристику по місцю проживання, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою винність та щиросердечно розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілому спричинену матеріальну та моральну шкоду, прохання потерпілого суворо не карати його.

З врахуванням всіх вищенаведених обставин та особи винного, суд вважає, що підсудному ОСОБА_3 слід визначити покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, –

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України та призначити йому покарання 1 (оди) рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Згідно ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції Дрогобицького р-ну, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в цей орган.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін –підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської обл. на протязі 15 діб з часу його оголошення.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя Р.М.Дубель