ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.09                                                                                        Справа №  3/31/09

Суддя   Соловйов  В.М.

За позовом: Акціонерного товариства закритого типу “Втормет”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольський “Автогідроагрегат”, Запорізька область, м. Мелітополь                          

про стягнення суми 43 791, 80 грн.

                                                                              Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Варданян В.В., довіреність №9 від 11.03.2009р.

від відповідача: не з’явився                                                              

АТЗТ “Втормет” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Мелітопольський “Автогідроагрегат” про стягнення  43 791, 80 грн. заборгованості за гарантійним листом № 42/162 від 02.04.2008р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані, ч. 1, 2, 3 ст. 692, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 1, 2, 67 ГПК України та гарантійним листом № 42/162 від 02.04.2008р.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/31/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 02.03.2009р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 02.03.2009р. представник відповідача проти позову заперечив, надав акт звірки розрахунків за період 01.01.2009р. –26.02.2009р., згідно якому залишок боргу перед позивачем складає 5 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання 02.03.2009р. не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце повідомлений належним чином. Надіслав до суду заяву від 19.02.2009р. №11 про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з перебуванням представника у відрядженні.

Ухвалою від 02.03.2009р., у зв’язку з неявкою позивача розгляд справи було відкладено на 18.03.2009р. о 12 год. 00 хв.

За згодою позивача в судовому засіданні 18.03.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

У судовому засіданні 18.03.2009р. представником позивача двічі надано уточнення позовних вимог, в яких позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму 5 000, 00 грн. - основного боргу, 2 621, 02 грн. - втрат від інфляції грошових коштів, 387, 94 грн. – 3% річних від простроченої суми.

Уточнення позовних вимог прийняті судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст.22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав (за виключенням акту звірки станом на 26.02.2009р.), у судове засідання 18.03.2009р. не з’явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2008р. на адресу АТЗТ “Втормет” (позивач) було надіслано гарантійний лист від ТОВ Мелітопольський “Автогідроагрегат” (відповідач) з проханням відпустити сплав алюмінію марки АК5М2 (далі за текстом - продукція) в кількості 5 тон. Оплатити поставлену продукцію відповідач зобов’язався до 18.04.2008р.

Згідно накладної № 309 від 02.04.2008р. позивач поставив відповідачу продукцію в кількості 5 010 тон на суму 71 893, 50 грн. у т. ч. ПДВ –11 982, 25 грн.

Відповідач отримав продукцію повністю, що підтверджується товарно-транспортною накладною 02 АБИ № 329010 від 02.04.2008р. та довіреністю НБМ                  № 640027 від 31.03.2008р., але повністю не виконав свої зобов’язання по сплаті продукції.

Таким чином, станом на 20.01.2009р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 40 000, 00 грн.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є гарантійний лист № 42/162 від 02.04.2008р.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.   

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою гарантійного листа, довіреності, накладної  та товарно-транспортної накладної, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умови його продажу, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію до 18.04.2008р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 146 від 09.10.2008р. з вимогою сплатити заборгованість. Претензія відповідачем отримана.

05.11.2008р.на адресу позивача надійшов лист відповідача № 42/394 від 05.11.2008р., яким останній визнав заборгованість у сумі 40 000, 00 грн., але у зв’язку із скрутною фінансовою ситуацією зобов’язався сплатити суму боргу у листопаді 2008р.

Під час судового розгляду відповідачем сплачено частину основного боргу у розмірі 35 000, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ Мелітопольський “Автогідроагрегат” грошових зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5 000, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми –387, 94 грн. та 2 621, 02 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення 387, 94 грн. –3 % річних, а також про стягнення 2 621, 02 грн. - втрат від інфляції грошових коштів є обґрунтованими, підтверджуються розрахунком позивача і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.    Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольський “Автогідроагрегат” (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 21/1, п/р 26005976712703 в філії ЗАТ “ПУМБ” м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 30952117) на користь Акціонерного товариства закритого типу “Втормет” (83055, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 157, п/р 26006039376000 в ДОД АППБ “Райффайзен банк Аваль” в м. Донецьку, МФО 335076, код ЄДРПОУ 25096030) 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2 621 (дві тисячі шістсот двадцять одну) грн. 02 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 387 (триста вісімдесят сім) грн. 94 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 437 (чотириста тридцять сім) грн. 91 коп. витрат на держмито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя:                                                                     В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 23.03.2009р.