АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа №22-4317/08

Головуючий в 1 інстанції: Горбань Н.І. Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 квітня 2008 року    колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючого -Желепи О.В., Суддів - Волошиної В.М., Столбун В.І. при секретарі - Денисенко С.С. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру зайнятості, третя особа :ОСОБА_3   про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

 Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання,     перевіривши  матеріали  справи,  обговоривши доводи

апеляційної скарги, колегія,

ВСТАНОВИЛА:

 Позивач звернулась до суду з вищезгаданим позовом, який під час розгляду справи його представник уточнював та змінював і остаточно просив стягнути з відповідача втрачений заробітку в сумі 50100 грн., посилаючись на ст. 1195 ЦК України та відшкодувати моральну шкоду - 144000 грн. відповідно до висновку психологічної експертизи.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд. В скарзі зазначалось що суд не з'ясував належним чином всі обставини справи і прийшов до невірного висновку про відмову в задоволені позову. Суд не врахував ухвалу Апеляційного суду в кримінальній справі та не надав належну оцінку доказам, що містились в кримінальній справі, яка досліджувалась судом.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що немає підстав для задоволення позову в частині відшкодування втраченого заробітку, оскільки позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, спростовуються умовами трудової угоди, а факт втрати заробітку через втрату професійної здатності не доведений позивачем.

Представник позивача, просив суд задовольнити позовні вимоги про стягнення втраченого заробітку на підставі ст. 1195 ЦК України в редакції 2004 року. Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що шкода позивачу була завдана під час дії ЦК України, 1963 року, який на думку колегії суддів і має застосовуватись до правовідносин, що склались між сторонами.

 Відповідно до ст. 455 ЦК України в редакції 1963 року, в разі заподіяння каліцтва, або іншого ушкодження здоров 'я організація, чи громадянин, відповідальні за шкоду , зобов 'язані відшкодувати потерпілому заробіток (дохід) втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення

працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України орбов язок доказування покладений на сторони.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 18 листопада 2003 року з вини третьої особи ОСОБА_3, який управляв автомобілем "Сузукі Свіфт" д. н. з. НОМЕР_1, на вул. Жилянській в м. Києві, наближаючись до перехрестя з вул. Червоноармійською в м. Києві, порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України, сталося зіткнення з автомобілем "Форд-Скорпіо" д. н. з.НОМЕР_2

Це підтверджується даними вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 18.05.2005р., згідно якого ОСОБА_3 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням на нього обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.

і Цивільний позов, заявлений ОСОБА_2, задоволено частково, а саме: з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_4 стягнуто 22918 грн. 03 коп. матеріальної шкоди та 8000 грн. моральної шкоди, в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8.09.2005р. вирок у відношенні ОСОБА_3 в частині відмови в задоволенні решти позовних

вимог скасовано і в цій частині справу направлено на розгляд в цивільному судочинстві. В решті вирок суду залишено без змін (а. с. № № 6-10).

Згідно наказу АТЗТ "Укрзахідпостач" № 714 від 1.10.2003р. позивач ОСОБА_2 працював водієм автомобіля "Форд-Скорпіо" д. н. з.НОМЕР_2 з 1.10.2003р. (а. с.№ 19).

З копії трудової книжки вбачається, що позивача було звільнено 21 грудня 2003р. за згодою сторін (а. с. № № 104-106).

1 жовтня 2003р. позивач та АТЗТ "Укрзахідпостач" уклали договір оренди № I/O легкового автомобіля, пунктом 5.1 якого визначено орендну плату в розмірі 3000 грн. на місяць В цей же день сторони уклали трудову угоду, п. 4.1 якої передбачено, що у випадку неможливості використовування орендованого автомобіля за договором оренди № I/O від 1.10.2003р. по причинах від нього не залежних, трудова угода припиняється в односторонньому порядку (а. с. № № 181-185 матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 2 КК України № 1-167-2005р.).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 пояснив, що після дорожньо транспортної пригоди він групу інвалідності не оформляв, а лише перебував на лікарняному. Висновку ВТЕК про часткову, або повну втрату працездатності також він не має, оскільки такий ВТЕК не проходив. Також позивач підтвердив, Що трудову угоду з підприємством на яке він був прийнятий на роботу він розірвав за згодою сторін, так як він не міг продовжувати роботу, керівник попросив його звільнитись, на що він погодився.

Таким чином, позивач не надав суду належних доказів , що він отримав втрату чи зменшення працездатності, через винні дії ОСОБА_3, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача втраченого заробітку.

і Доводи апеляційної скарги, в частині не врахування матеріалів кримінальної справи та ухвали Апеляційного суду про часткове скасування вироку на правильність висновків суду не впливають, тому що оглянуті апеляційним судом матеріали кримінально справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст.. 286 ч.2 КК України, не містять доказів про часткову чи повну втрату працездатності позивачем після ЦТП.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд не можуть бути задоволені, тому що апеляційним  судом не встановлені підстави,  передбачені  ст.  311  ЦПК України для направлення справи на новий судовий розгляд.

Суд повно і об 'єктивно з 'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення доказами, яким дав належну правову оцінку.

 Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва   від 11 лютого 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення  і  може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.