ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" квітня 2009 р. Справа № 60/54-09
вх. № 2288/1-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. особисто паспорт НОМЕР_1 відповідача - не з`явився
розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Харків
до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, смт. Мала Данилівка
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1(позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (відповідач) про визнання за позивачем права власності на самовільно побудовану нежитлову будівлю (цільове призначення - СТО з малярним цехом) площею 1131,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з”явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
01 квітня 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області відповідач надав заяву за вх. № 8737, в якій просить суд розглянути справу без участі представника відповідача та повідомляє, що з позовними вимогами ознайомлений в повному обсязі та визнає їх.
Суд, розглянувши заявлене відповідачем клопотання, визнав його таким, що не суперечить чинному законодавству, та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, за таких обставин дане клопотання приймається судом та підлягає задоволенню.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення позивача господарським судом встановлено, що позивачу відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НВ № 207434 від 25.03.2005 р. належить на праві власності земельна ділянка площею 1,1804 га у межах згідно з планом меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт.Мала Данилівка.
Позивачем на зазначеній вище земельній ділянці побудовано нежитлову будівлю (цільове призначення - СТО з малярним цехом) площею 1131,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.
Будівництво вищезазначеної нежитлової будівлі було здійснено позивачем без належного дозволу.
06 березня 2009 р. КП технічної інвентаризації "ІНВЕНРОС" було виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. "Т", СТО з малярним цехом загальною площею 1131,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Товариством з обмеженою відповідальністю проектно-конструкторським інститутом "Проммеханізація" у відповідності з замовленням позивача та на підставі державної ліцензії на виконання спеціальних видів робіт в проектуванні та будівництві серії АВ № 313903, виданої 23.02.2007 року Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України було виконано технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно побудованої нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно вищезазначеного технічного висновку, технічний стан існуючих будівельних конструкцій за адресою: АДРЕСА_1 є задовільним, забезпечує несучу спроможність, достатню для подальшої експлуатації будівлі, будівельна готовність об"єкту складає 100%. Експлуатація не суперечить архітектурно-будівельним, протипожежним та екологічним санітарно-гігіенічним вимогам, а також іншим вимогам діючих норм та правил, технічні рішення, прийняті при виконанні будівництва забезпечують безпечну для життя та здоров"я людей експлуатацію. Зовнішній огляд приміщень та фасадів будівлі не виявив наявності ушкоджень та деформації несучих конструкцій та відхилень від архітектурно-будівельних норм.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом та право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до ч.1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.
Відповідно до ч.1 та ч. 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права.
Крім того, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.
Ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.
Ч.3 ст. 376 Цивільного кодексу України, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб.
Згідно п.1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мін'юсту від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі - Положення), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07.02.2002 р. є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. Натомість вбачається, що підставою виникнення спору стали неправильні дії позивача (здійснення самочинного будівництва). З урахуванням цього, сплачене позивачем державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 500 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, ч.2 ст. 328, ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 12, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Задовольнити клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.
Позов задовольнити повністю.
Визнати право власності за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1. в м.Харків) на самовільно побудовану нежитлову будівлю (цільове призначення - СТО з малярним цехом) площею 1131,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.
Повний текст рішення підписано 09 квітня 2009 року.
Суддя