ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.04.2009 року Справа № 13/20н
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Єжової С.С.
Журавльової Л.І.
секретар судового засідання: Міхальчук О.А.
за участю представників:
від позивача: -Шапка Д.А., представник за дов. №1122/11 від 30.09.08;
від відповідача: -Лобачевський А.В., головний спеціаліст відділу
юридичного та кадрового забезпечення інспекції
державного архітектурно-будівельного контролю у
Луганській області, дов. №782-к від 14.10.08;
розглянувши
у судовому засіданні
апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Луганське спеціалізоване
підприємство протипожежної автоматики і охоронної сигналізації
„Спецавтоматика”, м. Луганськ
на ухвалу
господарського суду Луганської області
від 16.03.09
по справі №13/20н (суддя –Яресько Б.В.)
за позовом: Закритого акціонерного товариства „Луганське спеціалізоване
підприємство протипожежної автоматики і охоронної сигналізації
„Спецавтоматика”, м. Луганськ
до відповідача: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю
у Луганській області, м. Луганськ
про визнання незаконною і скасування постанови
В С Т А Н О В И В:
У січні 2009 року Закрите акціонерне товариство „Луганське спеціалізоване підприємство протипожежної автоматики і охоронної сигналізації „Спецавтоматика”, м. Луганськ (далі за текстом – позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №12/11 від 20.01.09 з вимогами про визнання незаконною та скасування постанови №1.1.1-2 від 13.01.09 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, м. Луганськ (далі за текстом –відповідач), про накладання штрафу у розмірі 14595 грн. 48 коп. за правопорушення у сфері містобудування.
В обґрунтування позову позивач посилається на наступне:
-13 січня 2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області була прийнята постанова №1.1.1-2 про накладення на позивача штрафу в сумі 14595 грн. 48 коп. за правопорушення у сфері містобудування. Ця постанова була прийнята відповідно до Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР та Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.95 №244;
-постанова відповідача №1.1.1-2 від 13.01.09 є незаконною та підлягає скасуванню;
-26.12.08 відповідачем відповідно до наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 23.12.08 №119в було складено акт перевірки №1.1.1-50 про те, що в період з 23.12.08 по 26.12.08 була проведена позапланова перевірка виконання вимог, встановлених законодавством, стандартами, нормами, правилами у сфері містобудування; 26.12.08 відповідачем було складено протокол №1.1.1-51 про порушення у сфері містобудування; 26.12.08 відповідачем було винесено припис про усунення порушень у сфері містобудування;
-згідно з п.п. 4, 5, 6 Положення про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.95 №244, підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, який протягом трьох днів після оформлення протоколу подається посадовій особі, уповноваженій накладати штраф, яка розглядає питання про накладення штрафу в 15-денний термін з дня отримання протоколу про правопорушення; це саме передбачено і ст. 3 Закону України „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”;
-оскаржувана постанова відповідача №1.1.1-2 була винесена 13.01.09, тобто з порушенням терміну для розгляду справи про правопорушення. Оскільки протокол №1.1.1-51 про порушення у сфері містобудування було складено 26.12.08, то відповідно до п. 5 Положення про накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.95 №244, протокол повинен був бути переданий посадовій особі протягом трьох днів, а саме: до 29.12.08;
-на думку позивача, матеріал про правопорушення повинен був бути розглянутий до 12.01.09, а тому, оскаржувана постанова №1.1.1-2 була винесена після встановленого терміну для розгляду справи про правопорушення. Виходячи з цього, оскаржувана постанова відповідача є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.03.09 провадження у справі №13/20н припинено на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України; позивачу з Державного бюджету України повернуто державне мито в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
Дана ухвала суду першої інстанції мотивована наступним:
-положеннями ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України; ст.. 1, пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3, підпункту 1 пункту 1 статті 17, пункту 13 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України;
-між позивачем та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області виникли певні правовідносини, в яких сторони виступають як носії суб'єктивних прав та обов'язків та зміст яких визначений певними Законами України, отже, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача саме як до державного органу, на який покладено обов'язок здійснювати відповідні контрольні функції, зокрема, визначені Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування;
-підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності;
-статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено які справи підвідомчі господарським судам;
-в липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.05, відповідно до положень якого справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
-вирішення спору фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду, у т.ч. компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності, визнання недійсними рішень; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цім Кодексом діють у частині, що не суперечать цьому Кодексу;
-тому, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначений спір у даній справі підлягає розгляду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства, та не може розглядатися господарським судом.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Луганської області від 16.03.09 у справі №13/20н, позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 25.03.09 №54/11, у якій просить згадану ухвалу скасувати та справу №13/20н направити на розгляд до господарського суду Луганської області.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що:
-оскаржувана ухвала судом першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права;
-ст. 4 Закону України „Про планування і забудову територій” та п. 12 Положення про накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.95 №244, передбачено, що постанова про накладання штрафу розглядається господарським судом. В самій оскаржуваній постанові відповідача було зазначено, що вона може бути оскаржена до господарського суду;
-пунктом 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи –про накладання адміністративних стягнень, тому, на думку апелянта, дана справа повинна розглядатися господарським судом.
Відповідач заперечив проти апеляційної скарги позивача за листом б/н від 14.04.09, який подав 14.04.09 до Луганського апеляційного господарського суду, та в якому зазначив, що вважає апеляційну скаргу позивача необґрунтованою й просить в її задоволенні відмовити.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.04.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Луганське спеціалізоване підприємство протипожежної автоматики і охоронної сигналізації „Спецавтоматика”, м. Луганськ, від 25.03.09 №54/11 на ухвалу господарського суду Луганської області від 16.03.09 у справі №13/20н призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., суддя - Єжова С.С., суддя - Журавльова Л.І.
У зв’язку з виходом з відпустки судді Бойченка К.І. та з метою забезпечення рівномірного навантаження на суддів розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.04.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю Семендяєву І.В. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №13/20н та введено до складу цієї колегії головуючого суддю Бойченко К.І.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, 13 січня 2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області була прийнята постанова №1.1.1-2 про накладення на позивача штрафу в сумі 14595 грн. 48 коп. за правопорушення у сфері містобудування.
Позивач, не згодний з зазначеною постановою, звернувся з позовом до господарського суду Луганської області, посилаючись на те, що згідно ст. 4 Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” постанова може бути оскаржена до господарського суду.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно ж до приписів статті 4 Закону України „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим Законом, може бути оскаржено до господарського суду. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення або ухвали господарським судом.
У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.09 №01-08/163 зазначено, що справи у спорах, пов’язаних з оскарженням рішень державних органів щодо правопорушення у сфері містобудування, підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.05 №3.2.-2005 також зазначено: „Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, судова колегія оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 16.03.09 скасовує з направленням справи №13/20н на розгляд господарського суду Луганської області.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Луганське спеціалізоване підприємство протипожежної автоматики і охоронної сигналізації „Спецавтоматика”, м. Луганськ, від 25.03.09 №54/11 на ухвалу господарського суду Луганської області від 16.03.09 у справі №13/20н задовольнити.
2.Ухвалу господарського суду Луганської області від 16.03.09 у справі №13/20н скасувати.
3.Справу №13/20н направити на розгляд господарського суду Луганської області.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя С.С. Єжова
Суддя Л.І. Журавльова