П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів Рожина Ю.М., Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., розглянувши апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду від 14 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області про визнання протиправним дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язанням вчинити дії щодо виплати недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
В с т а н о в и л а:
Постановою Рівненського міського суду від 14 вересня 2009 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Поновлено строк звернення позивачки до суду із позовом. Визнано протиправними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області нарахувати та виплати на користь позивачки недоплачену щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплачених сум, відповідно до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
В поданій на постанову суду апеляційній скарзі відповідач вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Звертає увагу на те, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці призначена та виплачена у 2007 роках відповідно до норм чинного законодавства. Наполягає на застосуванні строку звернення до суду, який позивачка пропустила без поважних причин. Просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивачка постанову суду не оскаржувала.
Клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи в апеляційному порядку за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження вважаючи, що справа може бути вирішена при наявних у ній доказів, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона є матір’ю малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії І-ГЮ №038427 від 26 жовтня 2006 року, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції) та фактично здійснює за ними догляд.
Відповідно до вимог ст.ст.13,14 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.
Згідно ст.43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дане рішення Конституційного України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо виплати на користь позивачки допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2007 році в меншому розмірі ніж це передбачено ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, є протиправними, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Поряд з цим, ч.2 ст.99 КАС України, в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, ч.2 ст.100 КАС України, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен поважність пропуску строку визначати з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому приоритетним критерієм повинно бути наявність об’єктивних, а не суб’єктивних обставин, тобто обставин, що не залежать від волі позивача.
Поновлюючи строк звернення позивачки із позовом суд першої інстанції не мотивував, чому цей строк слід поновити, що стало причиною пропуску строку звернення до суду..
Матеріали справи свідчать про те, що позивачка без поважних причин пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулась з позовом 15 грудня 2008 року, а на застосуванні наслідків пропуску річного строку звернення до суду наполягав відповідач у своєму запереченні на позовну заяву.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України, а тому належить відмови в задоволенні позовних вимог позивачці за пропуском строку звернення до суду.
Зважаючи на те, що постанова суду першої інстанції була ухвалена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що вона підлягає скасуванню з відмовою у позовних вимогах..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195,197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.ст.202,205,207,211,212,254 КАС України, колегія суддів, -
П о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду від 14 вересня 2009 року скасувати.
ОСОБА_1 відмовити у позові до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року за безпідставністю позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: