У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.01.07 Справа №14/244д/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Коробка Н.Д. , Яценко О.М.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1, довіреність ІНФОРМАЦІЯ_1
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 14/244д/06 та
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2006р. у справі № 14/244д/06
за позовом Відкритого акціонерного товариства « Запоріжжяобленерго»,м. Запоріжжя
до Приватного підприємця ОСОБА_2 м Приморськ Запорізька область
про визнання недійсним договору оренди
за зустрічним позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 м Приморськ Запорізька область
до Відкритого акціонерного товариства « Запоріжжяобленерго»,м. Запоріжжя
про закріплення права на викуп будівлі та відшкодування витрат капітального ремонту і проведених комунікацій у будівлі у разі розірвання договору
Встановив:
20 липня 2006 р. Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору орендиІНФОРМАЦІЯ_2 щодо оренди нерухомого майна площею 189,24 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Підставою позовних вимог позивач зазначив ст.ст.48, 153 ЦК Української РСР, ст.180 ГК України, ст.5,10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
ІНФОРМАЦІЯ_3 Приватний підприємець ОСОБА_2 пред'явила до господарського суду Запорізької області зустрічний позовом до ВАТ «Запоріжжяобленерго» з вимогами.
- закріпити за нею у договорі ІНФОРМАЦІЯ_2. право на викуп будівлі за остаточною вартістю або відчуження майна на її користь у разі «обнуління» будівлі, згідно балансової вартості;
- закріпити за нею право на відшкодування витрат з капітального ремонту і проведених комунікацій у будівлі в АДРЕСА_1 у разі розірвання договору та повернення будівлі орендодавцеві.
В уточненнях позовних вимог відІНФОРМАЦІЯ_7(а.с.89-100,т.1) ПП ОСОБА_2 заявила додаткові вимоги про затвердження за нею права на відшкодування понесених нею витрат на суму 200243грн. та про стягнення на її користь з ВАТ « Запоріжжяобленерго» 139954грн.
Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди судом першої інстанції не прийняті, оскільки вони суперечать ст.22 ГПК України та не є збільшенням позовних вимог, а фактично є додатковими вимогами, які є підставою для самостійного позову.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.10.2006р. у справі №14/244д/06 (суддя Хоролець Т.Г.) у задоволенні позовних вимог за первісним та за зустрічним позовом відмовлено. Судові витрати за первісним позовом та за зустрічним позовом покладено на позивачів.
Рішення суду стосовно первісного позову прийнято з посиланням на ст.ст. 71,81ч.1 ЦК УРСР п. 7 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та мотивовано тим, що позов про визнання договору недійсним заявлений після закінчення встановленого законом трирічного строку позовної давності для пред'явлення таких позовів, що є підставою для відмови в позові.
Рішення суду стосовно зустрічного позову прийнято з посиланням на ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України та мотивовано тим, що спосіб захисту, який обрав позивач за зустрічним позовом, не передбачений статтями Цивільного і Господарського кодексів України та не передбачений договором чи іншими законами.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням Відкрите акціонерне товариство подало апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати частково рішення господарського суду Запорізької області у справі №14/244д/06 у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ВАТ «Запоріжжяобленерго» визнавши договір оренди недійсним. Заявник скарги вказує на те, що судом першої інстанції порушено приписи ст. 267 ЦК України . Позивач за первісним позовом вважає, що відповідно до вимог п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до правовідносин сторін слід застосовувати положення ЦК України, оскільки правовідносини за спірним договором виникли до набрання чинності ЦК України але продовжують існувати і на цей час. Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення. Таких заяв сторонами у справі не заявлялось. Крім того, суд першої інстанції не надав об'єктивної оцінки доказам наявним у матеріалах справи стосовно невідповідності договору вимогам чинного законодавства. Представник у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
ПП ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» до суду не надала, однак, як слідує з листів отриманих апеляційним судом 15.01.07р. та 17.01.07р., відповідач за первісним позовом незгодна з доводами позивача про визнання договору оренди недійсним. Вона вважає, що фактично сторони виконували спірний договір оренди. Орендодавець передав їй об'єкт оренди у користування, приймав від орендаря орендні платежі. Орендар зробив капітальний ремонт орендованої за договором оренди від ІНФОРМАЦІЯ_4 будівлі і до цього часу ніяких претензій до орендаря орендодавець не пред'являв. ПП ОСОБА_2 зауважує, що саме орендодавець зобов'язаний був отримати дозвіл Фонду державного майна України на передачу орендарю майна в оренду. Таким чином, саме за своєї вини позивач не отримав такого дозволу. Проект договору також розроблявся орендодавцем, тому саме з боку орендодавця було порушено чинне законодавство. ПП ОСОБА_2 у своїх листах просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області та на підставі ст.ст. 224, 226 ГК України та ст.ст.23, 216 п.2 ЦК України стягнути на її користь 2746215грн., з яких: 200243грн.-вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, 160128грн- сума нанесених збитків,148500грн.-моральна шкода,2237344грн.-сума майнової шкоди та судові витрати віднести на ВАТ «Запоріжжяобленерго».
ПП ОСОБА_2 у судове засідання 23.01.07р. не з'явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Про час та місце розгляду справи ПП ОСОБА_2 повідомлена належним чином. Колегія вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 97 від 22.01.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Коробка Н.Д., Яценко О.М., даною колегією прийнято постанову.
За згодою представника позивача за первісним позовом судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими дока-зами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача за первісним позовом , Запорізький апеляційний господарський суд
Сутність спору: 01 вересня 1998 року між ГАЕК “Запоріжжяобленерго”, правонаступником якого є позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовом, (далі-орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2(далі - орендар) підписано договір оренди, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування строком на 50 років нерухоме майно (адміністративну будівлю Приморського РЕМ) загальною площею 189,24 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для використання на розсуд орендаря з правом реконструкції під виробничі приміщення. Факт передачі адміністративної будівлі Приморського РЕМ у АДРЕСА_1 підтверджується актом приймання-передачі від ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 25,т.1).
Згідно п.1 розділу” Обов'язки сторін” договору від ІНФОРМАЦІЯ_4 орендодавець передав орендарю майно у стані, що відображений у дефектному акті.
Зі змісту дефектного акту від ІНФОРМАЦІЯ_5(а.с.24,т.1) складеного за участю представників сторін слідує, що будівля по вул.. Пролетарській,13 потребувала капітального ремонту.
Відповідно до розділу договору “Обов'язки сторін” обов'язок проведення капітального ремонту та реконструкції орендованих приміщень покладено на орендодавця. При цьому, сторони у договорі оренди домовилися, що у випадку розірвання договору оренди орендодавець відшкодовує орендарю вартість проведеного останнім під час оренди капітального ремонту та проведених комунікацій.
У розділі договору « Розрахунки» сторонами узгоджено розмір, що орендна плата за орендоване майно визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України , і складає 210 грн. на рік.
Також у договорі оренди сторони погодили, що цей договір діє з ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_6. І у випадку продажу орендодавцем об'єкту оренди орендар має переважне право на його викуп без врахування вартості капітального ремонту та інших проведених останнім робіт. Вартістю об'єкта є вартість визначена експертною комісією орендодавця на момент передачі в оренду.
До дня пред'явлення позовної заяви по даній справі позивач за первісним позовом визнавав договір оренди від ІНФОРМАЦІЯ_4 і ніяким чином не оскаржував його.
Правовідносини сторін щодо укладання спірного договору виникли до ІНФОРМАЦІЯ_4
На момент укладення даного договору діяли норми ЦК УРСР (1963р.), а на момент пред'явлення позову діє ЦК України.
Згідно п.7 прикінцевих та перехідних положень нині діючого Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
У відповідності зі ст. 71 ЦК УРСР була встановлена загальна позовна давність , в тому числі і до позовів про визнання угод недійсними, строком у три роки.
Вимоги, на які не поширюється позовна давність, перераховані, зокрема, у ст.83 ЦК УРСР. Вимога за первісним позовом до даного переліку не входить.
Згідно ст. 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Оскільки ВАТ «Запоріжжяобленерго» є стороною за спірним договором, то про порушення свого права повинно було дізнатися в момент укладання цього договору. Тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4 починається відлік строку позовної давності для звернення з позовом про захист права, порушеного у зв'язку з укладанням спірного договору оренди.
Таким чином, ВАТ «Запоріжжяобленерго» пропустив термін позовної давності. Причин, які б свідчили про поважність пропуску встановленого законом трирічного терміну позовної даності, останній не навів. Клопотань про відновлення строку позовної давності не заявляв.
Відповідно до вимог ч.1 ст.80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Такий висновок суду знаходить своє підтвердження у постановах Верховного Суду України № 119/15-2001 від 27.07.04р., №7/206 від 19.04.2005р.
Доводи апеляційної скарги ВАТ «Запоріжжяобленерго» спростовуються вищенаведеним та наступним.
Посилання останнього у апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції ч.3ст.267 ЦК України є помилковими, бо заявник скарги не врахував положення п. 7 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено, що до позовів про визнання правочинів недійсними, право на пред'явлення яких виникло до 01.01.04р. застосовуються правила про позовну давність, передбачені законодавством, що діяло раніше, тобто ЦК УРСР. Правила ж Цивільного кодексу України про позовну давність, в тому числі і п.3 ст. 267ЦК України, як зазначено у п. 6 прикінцевих та перехідних положень цього кодексу, застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. А оскільки строк пред'явлення позову про визнання договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_4 закінчився до набрання чинності ЦК України, то правила цього кодексу про позовну давність до даного позову ВАТ «Запоріжжяобленерго» не застосовуються.
Стосовно доводів ВАТ «Запоріжжяобленерго» щодо відсутності дозволу Фонду державного майна України, то колегія вважає за необхідне зазначити, що положеннями ч.3 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (яка діяла на час укладання спірного договору) в частині отримання державним підприємствами дозволу ФДМУ на передачу в оренду нерухомого майна, яке належить державі, встановлені обмеження саме в інтересах держави в особі Фонду державного майна України. Тому саме з такими вимогами має звертатися Фонд державного майна України, якщо вирішить, що його права в даному випадку порушені. Крім того, на момент укладання договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_4 адмінбудівля по АДРЕСА_1 перебувала у власності Державної акціонерної енергетичної компанії Запоріжжяобленерго», яка фактично була акціонерним товариством, а не державним підприємством, і у власності держави знаходилися лише акції цієї компанії. Оскільки, відповідно до ст.12 Закону України «Про власність» майно, передане у власність товариству засновником є власністю товариства, то компанія мала право передавати в оренду майно відповідно до положень її статуту.
З урахуванням викладено, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_4 недійсним.
Стосовно зустрічних позовних вимог колегія суддів, зазначає, що згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією статтею встановлений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічні приписи містяться у ст. 20 ГК України.
Як слідує з матеріалів справи, ПП ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві (а.с.12-22 , т.1) заявлені вимоги:
- закріпити за нею у договорі ІНФОРМАЦІЯ_2. право на викуп будівлі за остаточною вартістю або відчуження майна на її користь у разі «обнуління» будівлі, згідно балансової вартості;
- закріпити за нею право на відшкодування витрат з капітального ремонту і проведених комунікацій у будівлі в АДРЕСА_1 у разі розірвання договору та повернення будівлі орендодавцеві.
В доповненнях до своїх позовних вимог від ІНФОРМАЦІЯ_7(а.с.89-100,т.1) ПП ОСОБА_2 заявила додаткові вимоги про затвердження за нею права на відшкодування понесених нею витрат на суму 200243грн. та про стягнення на її користь з ВАТ « Запоріжжяобленерго» 139954грн.
Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди судом першої інстанції правомірно були не прийняті до розгляду, оскільки вони суперечать ст.22 ГПК України та не є збільшенням позовних вимог, а фактично є додатковими вимогами, які є підставою для самостійного позову. Крім того, дані вимоги є майновими вимогами та згідно приписів ст.45 Господарського процесуального кодексу України і Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» повинні бути оплачені державним митом. Вказані вимоги позивачем за зустрічним позовом заявлені без оплати державного мита.
Щодо вимог про закріплення за ПП ОСОБА_2 права на викуп будівлі за остаточною вартістю та відшкодування понесених витрат на капітальний ремонт, то такий спосіб захисту не передбачений ні Цивільним кодексом України, ні договором, ні будь - яким іншим законом. Крім того, обраний позивачем спосіб не забезпечить захисту її прав та інтересів.
За таких обставин, оскільки чинним законодавством не передбачено такого способу захисту, який вказаний у зустрічних позовних вимогах, то у суду немає повноважень застосовувати такий спосіб захисту прав позивача, як закріплення за ним права на купівлю орендованого майна та відшкодування вартості поліпшень цього майна..
Слід відмітити, що до правовідносин сторін щодо оренди майна, які продовжують існувати, застосовуються норми параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, глави 58 Цивільного кодексу України та Закону України « Про оренду державного та комунального майна», виходячи з вимог ч.3 ст.1 цього закону. Вказані норми разом з договором оренди від ІНФОРМАЦІЯ_4 в даному випадку регулюють відносини з оренди та визначаються права орендаря та орендодавця та способи захисту цих прав, зокрема і права орендаря щодо викупу об'єкта оренди і стягнення суми відшкодування понесених ним витрат на поліпшення орендованого майна.
Суд відповідно до процесуального законодавства розглядає позов в межах заявлених позовних вимог та не може виходити за межі цих вимог. Колегія судів зазначає, що позивач за зустрічним позовом ПП ОСОБА_2 не позбавлена можливості захистити свої права у встановлений законом спосіб, звернувшись згідно з чинним законодавством до суду з відповідним позовом.
Додаткові вимоги про стягнення з ВАТ “Запоріжжяобленерго” невід'ємних поліпшень орендованого майна у сумі 200243грн., стягнення 148500грн. моральної шкоди, 2237344грн. майнової шкоди, заявлені до суду апеляційної інстанції у листі ПП ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_8), відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути розглянуті апеляційним господарським судом, оскільки даною статтею встановлено, що в апеляційній інстанції не приймаються та не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Інші доводи позивача за зустрічним позовом спростовуються вищенаведеним.
Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2006р.у справі №14/244д/06- без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Коробка Н.Д. Яценко О.М.