У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.01.07                                                                                       Справа №20/270/06-20/271/06-20/272/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Юхименко О.В.

при секретарі Акімова Т.М.

за участю представників

позивача: Івченко М.В., довіреність №1 від 12.01.2007р., Морозова В.В., довіреність №2 від 12.01.2007р.

відповідача: Горбань Т.В., довіреність №272/06 від 30.08.2006р.

третя особа: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 20/270/06-20/271/06-20/272/06 та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Ексім-Трейдінг», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2006р. у справі №20/270/06-20/271/06-20/272/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Інтерсоюз», Запорізька область Токмацький район, с. Роботине (далі за текстом ТОВ «АВП «Інтерсоюз»)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Ексім-Трейдінг», м. Запоріжжя (далі за текстом ВАТ «Ексім-Трейдінг»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна виконавча служба у Токмацькому районі Запорізької області, Запорізька область м. Токмак.

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2006р. у справі №20/270/06-20/271/06-20/272/06 (суддя Гандюкова Л.П.) позовні вимоги задоволено та визнано такими, які не підлягають виконанню виконавчі написи приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Журавльова Д.В. від 25.07.2006р., зареєстровані в реєстрі за №№ 1319, 1320, 1321 про вилучення у ТОВ «АВП «Інтерсоюз» на користь ВАТ «Ексім-Трейдінг» майна.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно ст.7, п.п.3.4. ст.10 Закону України “ Про фінансовий лізинг” право на повернення предмету лізингу з підстав, на яких вчинено виконавчі написи, виникає у лізингодавця (відповідача у справі) після відмови чи розірвання договору лізингу. З вимогою про розірвання договорів чи відмову від них відповідач до позивача не звертався, на день вчинення виконавчих написів договори фінансового лізингу діяли, правовідносини тривали, зобов’язання не були припинені. Доказів, на підставі яких можливо зробити висновок, що позивач довідався або міг довідатись про відмову від договорів лізингу відповідач не надав. Оспорювані виконавчі написи  вчинені не державним нотаріусом , як визначено сторонами у договорі лізингу, а приватним нотаріусом.  Виконавчі написи №1320 і №1321 були здійснені з порушенням річного  терміну, визначено у ст.88 Закону України “ Про  нотаріат”. За вказаних підстав місцевий господарський суд визнав вимоги позивача обґрунтова-ними та доведеними.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням ВАТ «Ексім-Трейдінг» подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій заявник просить рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2006р. по справі №20/270/06-20/271/06-20/272/06 скасувати і прийняти нове рішення по суті позовних вимог. Заявник апеляційної скарги зазначає, що на момент вчинення виконавчих написів договори фінансового лізингу діяли, зобов’язання не були припинені. Оскільки Лізингоодержувач користувався технікою, тому останній зобов’язаний сплачувати лізингові платежі згідно угод про графіки лізингових платежів. Положення Закону України «Про фінансовий лізинг» визначають право а не обов’язок лізингодавця на відмову від договору лізингу та вимагання повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у передбачених законом та договором випадках. Посилання суду на ст.7 Закону України “ Про фінансовий лізинг” зроблено без врахування  змін від 11.12.2003р., в якій відсутнє посилання на  вчинення виконавчого напису саме державним нотаріусом. У договорі лізингу також  не зазначено, що лізингодавець вчиняє виконавчий напис  тільки  у державного нотаріуса. Позивач наголошує на тому, що спірні виконавчі написи відповідають вимогам чинного законодавства. Представник відповідача у судовому засіданні 17.01.2007р. підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що обов’язковою умовою для витребування майна у безспірному порядку є відмова від договору лізингу з боку лізингодавця або розірвання договору. При цьому, дострокове припинення дії договору однією із сторін здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством. Оскільки відповідач не звертався до позивача з вимогою про розірвання договорів чи відмови від них, тому відповідач порушив процедуру здійснення виконавчого напису, встановлену чинним законодавством та умови договорів фінансового лізингу. Представники у судовому засіданні 17.01.2007р. підтримали вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання 17.01.2007р. не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву суду не надав, але  листом від 11.01.07р. № 252 просив розглянути справу без  участі її представника. За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, у відповідності до ст.75 ГПК України, за відсутності представника третьої особи, за наявними матеріалами.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 24 від 17.01.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Антонік С.Г., суддів Мойсеєнко Т.В. (доповідач), Юхименко О.В., даною колегією прийнято постанову.

За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, за їх згодою у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Сутність спору: 20.07.2006р. відповідач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Журавльову Д.В. з заявою про  вчинення виконавчого напису для повернення предмету лізингу за договорами лізингу № 88тр/2001 від 20.03.01р.,№ 48тр/2000 від 11.07.2000р., № 80 від 16.06.1999р.

До вказаних заяв ВАТ “ Ексім-трейдін” додав копії та оригінали  договорів лізингу, структуру заборгованості, довідку з банку про відсутність платежів, документи, які підтверджують направлення рахунку, копію рахунку №17/07/06 від 17.07.2006р. на загальну суму 212405,02грн. (том1 а.с.98-99), в якому вказана заборгованість відповідача щодо лізингових платежів за договорами №48тр/2000 від 11.07.2000р., №80 від 16.06.1999р., №88тр/2001 від 20.03.2001р. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення рекомендований лист за №2115770 (відповідно до опису вкладень - рахунок на оплату №17/07/06 від 17.07.2006р), відправлений 17.07.2006р. на ім'я ТОВ "АВП "Інтерсоюз", вручений одержувачу.

25.07.2006р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1319 (том1 а.с.8), про вилучення у ТОВ "АВП "Інтерсоюз" на користь ВАТ "Ексім-Трейдінг" майна: трактору марки МТЗ 80.1 № тр 08019574, № дв. 445474; трактору марки МТЗ 80.1, № тр. 08020176, № дв. 446419, загальною вартістю 172992грн., що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу №88тр/2001 від 20.03.2001р., що укладений між боржником та кредитором, за невиплачену в строк заборгованість у розмірі 77583,60грн. Як зазначено у виконавчому написі, період, за який провадиться стягнення, з 01.10.2002р. по 20.07.2006р.

25.07.2006р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №1320 (том1 а.с.54), про вилучення у ТОВ "АВП "Інтерсоюз" на користь ВАТ "Ексім-Трейдінг" майна: жниварки марки ЖВН-6Б; жниварки ЖВП-4.9, загальною вартістю 14940грн., що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу №80 від 16.06.1999р., з урахуванням додаткової угоди №2 від 22.08.2000р. до договору фінансового лізингу №80 від 16.06.1999р., що укладений між боржником та кредитором, за невиплачену в строк заборгованість у розмірі 11699,28 грн. Період, за який провадиться стягнення, з 01.10.2001р. по 20.07.2006р.

25.07.2006р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1321 (том1 а.с.36), про вилучення у ТОВ "АВП "Інтерсоюз" на користь ВАТ "Ексім-Трейдінг" майна: трактора марки МТЗ 80.1 № тр.08028760, № дв.464114; трактора марки МТЗ 80.1 № тр.08029013, №дв.461321, загальною вартістю 193132,80грн., що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 48тр/2000 від 11.07.2000р., з урахуванням додаткової угоди №2 від 27.01.2003р. до договору фінансового лізингу №48тр/2000 від 11.07.2000р., що укладений між боржником та кредитором, за невиплачену в строк заборгованість у розмірі 123122,14грн. Період, за який провадиться стягнення, з 01.10.2001р. по 20.07.2006р.

04.08.2006р. державною виконавчою службою у Токмацькому районі відкрито виконавче провадження з виконання  вказаних виконавчих  написів (а.с.114-116,т.1).

14.08.06р. позивач звернувся з позовами до суду з вимогами визнати зазначені виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 8 Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999р. "Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку". Вказані вимоги стали предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

В силу ст. 50 Закону України "Про нотаріат" спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Згідно п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Аналогічні приписи щодо застосування Господарського кодексу України встановлені п.4 Прикінцевих положень цього Кодексу.

Правовідносини сторін врегульовано договорами лізингу № 80 від 16.06.1999р., № 48тр/2000 від 11.07.2000р., №88тр/2001 від 20.03.2001р. (том1 а.с.9, 37, 55), які є чинними в силу п.2.1 цих договорів, не розірваними та не припиненими в порядку, визначеному чинним законодавством та п.5 договорів, тому ці відносини тривають. За таких обставин судом першої інстанції  правомірно  застосовані норми ЦК України та  спеціального Закону України" Про фінансовий лізинг”(далі за текстом - закон).

Відповідно до ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом.

Згідно з положеннями ст. 7, п.п.3,4 ч.1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" "лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

При цьому, відмова від договору, як зазначено у ч. 3 ст.7 Закону України « Про фінансовий лізинг» є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися.

Тобто відповідно до вищенаведеної норми закону, яка саме і передбачає порядок та підстави відмови від договору, право вимоги повернення предмету лізингу від лізингоодержувача є правовим наслідком відмови  від договору лізингу.

Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що обов'язковою умовою для витребування майна у безспірному порядку через виконавчий напис нотаріуса згідно ст. 7 Закону України « Про фінансовий лізинг» є відмова від договору лізингу з боку лізингодавця або розірвання договору. Право на повернення предмету лізингу з підстав, на яких вчинено виконавчі написи, виникає у лізингодавця після такої відмови чи розірвання договору.

Що стосується  випадків повернення предмету лізингу, які передбачені  договором, то у пунктах 5.3, 5.4 договорів фінансового лізингу № 88тр/2001 від 20.03.2001р., № 48тр/2000 від 11.07.2000р. та № 80 від 16.06.1999р. також зазначено лізингодавець має право достроково припинити дію цього договору в односторонньому порядку у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків. Дострокове припинення дії договору однією з сторін здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 3 цієї ж статті передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як зазначалося раніше, в договорах фінансового лізингу № 88тр/2001 від 20.03.2001р., № 48тр/2000 від 11.07.2000р. та № 80 від 16.06.1999р., які, відповідно, були укладені до вступу в дію Цивільного кодексу України 2003р., сторони домовились, що лізингодавець має право достроково припинити дію договору в односторонньому порядку у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків. Дострокове припинення дії договору однією з сторін здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством.  Згідно з ст.782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", як вже зазначалося, передбачено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Із матеріалів справи слідує, що з вимогою про розірвання договорів чи відмову від них відповідач до позивача не звертався. На день вчинення виконавчих написів договори фінансового лізингу 1999, 2000 та 2001років діяли, правовідносини тривали, зобов'язання за цими договорами не були припинені.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання та направлення позивачу (лізингоодержувачу) вимоги про розірвання договорів чи відмову від них. При цьому, як слідує із опису поштового вкладення, відповідачем було направлено лише рахунок, без письмового повідомлення про відмову від договору. Із змісту самого рахунку неможливо зробити висновок, що лізингодавець відмовляється від договорів. Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження відповідача, що відмовитися від договору перед поверненням предмету лізингу - це його право, а не обов'язок, оскільки підстави для повернення майна у випадку несплати платежів, тобто достроково, встановлені законом та договором.  Відповідач за договорами лізингу взяв на себе зобов'язання надати техніку в користування за плату і на певний строк (ст.806 ЦК України, ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг"). Він не надав суду належних доказів, на підставі яких можливо зробити висновок, що позивач довідався або міг довідатися про відмову від договорів лізингу.

Крім того, дійсно договорами лізингу, а саме: п.2.3, передбачені підстави повернення об’єкту лізингу, зокрема у випадку несплати  або сплати не в повному обсязі  лізингових платежів протягом  чергових строків, яке відбувається  у безспірному порядку на підставі вчинення виконавчого  напису  саме державної нотаріальної контори (п.2.3.1.договорів лізингу).

Однак, помилковим є посилання відповідача на те, що звернення до приватного нотаріусу про здійснення виконавчого напису є само по собі відмовою від договорів фінансового лізингу, оскільки таке звернення не є тотожнім з підставою для розірвання договору чи його відмовою, визначеного діючим законодавством та договорами фінансового лізингу.

Також колегія суддів зазначає, що строк повернення об’єкту лізингу лізингодавцю договорами не визначений, тому відповідно до положення статті 530 ЦК України такі обов’язки виникають у лізингоодержувача протягом 7 днів з дня пред’явлення вимоги. Доказів пред’явлення вимоги відповідачем про повернення об’єкту лізингу та настання строку виконання зобов’язання щодо повернення відповідачу об’єкту лізингу, останнім не надано. В свою чергу, виконавчий напис не є такою вимогою, а є лише виконавчим документом.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 87 Закону України "Про нотаріат", пунктом 282 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій" визначено, що для витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст.8 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Відповідачем надано повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, це є доказом саме вручення рекомендованого листа за №2115770 (відповідно до опису вкладень - рахунок на оплату №17/07/06 від 17.07.2006р), і це повідомлення не може бути визнано письмовою відмовою від договору .

Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Термін сплати останнього лізингового платежу за договором фінансового лізингу № 48тр/2000 від 11.07.2000р. настав 15.07.2005р., а за договором фінансового лізингу № 80 від 16.06.1999р. – 15.04.2004р. Тобто річний термін, передбачений ст. 88 Закону України "Про нотаріат" за договором фінансового лізингу № 48тр/2000 від 11.07.2000р. сплинув 15.07.2006р., а за договором фінансового лізингу № 80 від 16.06.1999р.- 15.04.2005р. Виконавчі написи, зареєстровані в реєстрі за № 1321 та за № 1320, були вчинені приватним нотаріусом 25.07.2006р.

Також із змісту ст. і ст. 34, 36 Закону України "Про нотаріат" слідує, що вчинення виконавчих написів можливе як державними нотаріальними конторами, так і приватними нотаріусами. Стаття 9 Закону України "Про лізинг" в редакції, яка була чинна на момент укладення договорів лізингу, передбачала повернення у безспірному порядку об'єкту лізингу згідно з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі. У даному випадку правовідносини сторін врегульовані договорами фінансового лізингу, в п. 2.3.1 яких сторони визначили, що лізингодавець має право вимагати повернення в безспірному порядку майна, переданого в лізинг, на підставі виконавчого напису, вчиненого саме в державній нотаріальній конторі. Згідно ст. 629 ЦК України  умови договору  є обов’язковими для виконання сторонами. Зобов’язання, як встановлено ст. 256 ЦК України ,  має виконуватися  належним чином відповідно до  умов договору.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права в установленому законом порядку відмовитись від договору та у встановленому порядку вимагати повернення техніки, яка передана в лізинг, з підстав не сплати лізингових платежів. До того ж, спірні об’єкти відсутні у позивача і передані ним в оренду.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним. Вказані обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Ексім-Трейдінг», м. Запоріжжя без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2006р. у справі №20/270/06-20/271/06-20/272/06 без змін.

  

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Юхименко О.В.