Судове рішення #451726
У к р а ї н а

 

У к р а ї н а

 

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.01.07                                                                                       Справа №9/213/06

 

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

 

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Кричмаржевський В.А.  , Шевченко Т. М.

 

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:                     позивача:     ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

                          приватний підприємець;

                    відповідача: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2

                                           приватний підприємець;

                    відповідача: ОСОБА_3, довіреність ІНФОРМАЦІЯ_3, адвокат;

           розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу      Приватного підприємця ОСОБА_1,

                                       м. Бердянськ Запорізької області         

на рішення                   господарського суду Запорізької області від 16.10.2006 року

у справі                         № 9/213/06

за позовом                    Приватного підприємця ОСОБА_1,

                                       м. Бердянськ Запорізької області

до відповідача              Приватного підприємця  ОСОБА_2,

                                       м. Бердянськ Запорізької області        

про                                  витребування майна та стягнення матеріальної та моральної

                                       шкоди.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Бердянськ Запорізької області було подано позов до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення упущеної матеріальної вигоди  в розмірі 3691 грн. 80 коп. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 16.10.2006р. у справі № 9/213/06 (суддя Нечипуренко О.М.) в задоволені позовних вимог ПП ОСОБА_1 відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ПП ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам ст. 104 ГПК. Посилається зокрема на неналежну оцінку судом обставин, викладених в постанові про відмову у порушенні кримінальної справи, винесеної МВ УМВС України в м. Бердянськ від 18.04.2006р. Також, як вказує позивач, судом не взято до уваги письмові свідчення водія, який перевозив меблі позивача до магазину АДРЕСА_1, та фотографію на якій зафіксовано знаходження меблі ПП ОСОБА_1 в магазині відповідача. Просить скасувати рішення господарського суду від 16.10.2006р. по даній справі, та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ПП ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП ОСОБА_2 вказує на те, що торгівельне обладнання, яке знаходиться в магазині належить тільки відповідачу. Зазначає, що в день крадіжки позивач забрав все своє майно та переїхав на іншу торгівельну точку. Крім того між ПП ОСОБА_2 та АППБ “Аваль” було укладено договір застави НОМЕР_1, відповідно до якого спірне майно є предметом застави. Позивачем не надано належних доказів того, що ним були завезені меблі до магазину відповідача.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3644 від 18.12.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.

В судовому засіданні, відкритому 19.12.2006р., було оголошено перерву до 23.01.2007р., у зв'язку з вирішенням питання щодо необхідності та доцільності проведення судово-технічної експертизи стосовно спірного майна (щодо часу виготовлення меблів).

05.01.2007р. до Запорізького апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ПП ОСОБА_1 щодо проведення експертизи спірного майна, в якому позивач повідомив про відсутність у м. Бердянську спеціалістів щодо проведення експертизи меблі. У зв'язку з чим просить суд призначити відповідного експерта та направити за місцем знаходження спірного майна для проведення експертизи торгівельного обладнання.

У відзиві, що надійшов під час судового засідання 23.01.2007р., ПП ОСОБА_2, зазначає, що надана в оренду позивачу частина приміщення вже була облаштована, необхідними для торгівлі мобільними телефонами вітринами та стелажами і ПП ОСОБА_1 ніякого обладнання до магазину не завозив. Щодо постанови МВ УМВС України  м. Бердянську про відмову у порушенні кримінальної справи від 18.04.2006р., відповідач пояснює, що звертався до відповідного органу, від якого отримано іншу постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 16.01.2007р., в якій не встановлено жодного факту належності спірного майна ПП ОСОБА_1

У судовому засіданні 23.01.2007р., колегія суддів розглянувши клопотання позивача щодо призначення судово-технічної експертизи залишила його без задоволення, оскільки суд не вбачає у даному спорі підстав щодо необхідності призначення судово-технічної експертизи, з урахуванням тих обставин, які повинна довести кожна сторона, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень ( у відповідності до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України).

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 101 від 22.01.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Шевченко Т.М., Кричмаржевського В.А.

За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Як випливає з матеріалів справи, 01.09.2005р. між ПП ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області (орендодавець) та ПП ОСОБА_1, м. Бердянськ Запорізької області (орендар), було укладено договір оренди, згідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове володіння частину приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 5 м кв. Строк дії даного договору становить з 01.09.2005р. до 31.08.2006р. (п. 2.1.). Розмір орендної плати за договором складає суму 50 грн. щомісячно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог скаржник посилається на те, що для здійснення своєї підприємницької діяльності ПП ОСОБА_1 в орендоване приміщення було завезено торгівельне обладнання, а саме: дві вітрини (за ціною 400 грн. за одну) та стелаж (за ціною 285 грн. за один). Після того як позивач перестав орендувати приміщення, він повідомив відповідача про намір забрати торгівельне обладнання, але орендодавець не погодився повернути майно. Таким чином позовні вимоги ґрунтуються на відмові відповідача повернути торгівельне обладнання і, відповідно, позивач просить зобов'язати відповідача повернути спірне майно та стягнути 3691,80 грн. упущеної вигоди. Розмір упущеної вигоди розрахований позивачем з урахуванням кількості днів (42 дні - період з 11.04.2006р. до 22.05.2006р.), протягом яких позивач був позбавлений можливості користуватися в своїй підприємницькій діяльності спірним майном, помножених на середній прибуток за 1 день в сумі 87,90 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення суму 5000,00 грн. моральної шкоди, яку останній обґрунтував зниженням його честі та ділової репутації з боку відповідача.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 33 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали справи, позивач посилається на свідчення ОСОБА_4, у якого він придбав певні меблі, (на підтвердження цього позивачем надано ескізи, відповідно до яких були виготовлені дані меблі, чек від 12.10.2001р. про оплату торгівельного обладнання на суму 1655,00 грн., лист ОСОБА_4  НОМЕР_2  про отримання ПП ОСОБА_1 певних меблів), та на свідчення водія ОСОБА_5, який в письмових поясненнях вказав, що 01.09.2005р. він здійснював перевезення торгівельного обладнання до магазину АДРЕСА_1. Крім того позивачем надано довідку з Департаменту соціально-економічного розвитку, з якої вбачається, що при проведенні обстеження магазину ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 було виявлено в наявності магазину стелажі іншої конфігурації ніж на ескізі наданому позивачем та дві вітрини-тумби, що схожі з наданим ескізом. Також, ПП ОСОБА_1 надав лист Союзу захисту приватних підприємців м. Бердянську, в якому вказано, що був здійснений огляд магазину ОСОБА_2, в результаті якого виявлено три вітрини із білого ламінованого ДСП (дві горизонтальні під склом приблизно 1,5м. на 1м. та одна вітрина приблизно 1,2м. на 2м.).

З наданих позивачем документів можна зробити висновок про те, що жодний з таких документів не містить доказів або документального підтвердження того, що торгівельне обладнання позивача є саме тим, яке знаходиться в магазині у ПП ОСОБА_2 Таким чином, дані документи не можуть розцінюватись як доказ належності спірного майна саме ПП ОСОБА_1 Позивачем не доведено у встановленому законом порядку та належними доказами факт завезення (передачі) свого майна в приміщення (магазин), що належить відповідачу.

Що стосується довідки, наданої позивачем про проведення перевірки Спілкою захисту приватних підприємців м.Бердянська (за підписом ОСОБА_9), то відповідачем  надана до суду заява працівників магазину АДРЕСА_1 від 13.01.07р. за підписами гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якій вказано, що такої перевірки відносно наявності торгівельного обладнання, яке належить ОСОБА_1 в приміщенні магазину не проводилось.

В свою чергу, ППОСОБА_2 надані Закази (ескізи) на виготовлення меблів (прилавків та тумб) для магазину. Закази містять вказівку, що меблі повністю оплачені.

Крім того, ПП ОСОБА_2  надана до суду копія договору застави  НОМЕР_1, згідно до якого  ПП ОСОБА_2 (Заставодавець) передала на користь АППБ «Аваль» (Заставодержатель) під заставу наступне майно: торговельні прилавки (корпус ДСП, колір світлий, скляні)- 9шт, тумби для взуття (корпус ДСП, колір світлий)- 5шт, вітрини-стінки (корпус ДСП, колір світлий, полки скляні) - 2шт.

Таким чином, торгівельне обладнання було передано під заставу ПП ОСОБА_2   16.03.05р. - ще до моменту укладення договору оренди приміщення між ПП ОСОБА_1 та ПП  ОСОБА_2 від 01.09.05р.

Також позивач вважає що факт знаходження його меблі у відповідача підтверджується постановою МВ УМВС України  м. Бердянську про відмову у порушенні кримінальної справи, від 18.04.2006р щодо факту знаходження меблі позивача у ОСОБА_2 в магазині.

Проте, постанова про відмову у порушенні кримінальної справи також не є належним доказом у справі, в силу ст.34 ГПК України, у підтвердження тих обставин, на які посилається позивач.

Так, відповідно ч.3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Постанова органів внутрішніх справ про відмову у порушенні кримінальної справи, у відповідності зі ст.35 ГПК України, не має для господарського суду преюдиціального значення і не є обов'язковою для суду при вирішення господарського спору.

Крім того, відповідачем надана до суду інша постанова про відмову в порушенні кримінальної справи Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області від 16.01.07р., якою не встановлено  жодного факту належності спірного майна, яке знаходиться у магазині, ПП ОСОБА_1

Отже, з викладеного можна зробити висновок, що позивачем не доведено факт утримання відповідачем  у своєму володінні меблів позивача та, що спірне майно є саме власністю позивача.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення суми 3691,80 грн. упущеної вигоди, і 5000 грн. заподіяної моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ч.1 ст. 22 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Аналогічне положення містить ст. 23 ЦК України, щодо відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, із викладеного випливає, що підставою для відшкодування матеріальної і моральної шкоди або збитків  є наявність факту порушення права особи. Позивачем не доведено факту порушення його права з боку відповідача,  а саме - утримання в своєму незаконному володінні спірного майна. Також позивачем не надано жодного доказу заподіяння з боку відповідача моральної шкоди. Таким чином, суд не вбачає жодної підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Також колегія суддів звертає увагу на необґрунтованість і суперечливість підстави заявленого позову, оскільки позивачем  в обґрунтування вимог вказано на заподіянні йому і матеріальної шкоди, і збитків, що не є тотожнім.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Бердянськ Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2006р. у справі № 9/213/06 - без змін.

 

 

 

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В. 

 

 Кричмаржевський В.А.  Шевченко Т. М.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація