У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.01.07 Справа №6/259/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А. , Шевченко Т. М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача: Головань В.М., довіреність № 1/05-в від 18.12.2006р.;
відповідача-1: Капран В.І., службове посвідчення № 475 від 14.03.2006р.,
начальник;
відповідача-2: не з’явився;
відповідача-3: Орлова О.О., довіреність № 12-18/1303 від 15.12.2006р.;
3-ої особи: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»,
м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2006 року
у справі № 6/259/06
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»,
м. Запоріжжя
до відповідача-1 Державної виконавчої служби у Шевченківському районі
м. Запоріжжя, м. Запоріжжя
до відповідача-2 Державної виконавчої служби у Жовтневому районі
м. Запоріжжя, м. Запоріжжя
до відповідача-3 Головного управління Державного казначейства України у
Запорізькій області, м. Запоріжжя
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору –
Державне підприємство «Придніпровська залізниця»,
м. Дніпропетровськ в особі Запорізької дирекції залізничних
перевезень
про стягнення 8200,00 грн. шкоди
ВСТАНОВИВ:
Відкритим акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя було подано позов до Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя (відповідач-1), Державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя (відповідач-2) і Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя (відповідач-3) про стягнення суми 8200,00 грн. шкоди (відповідно до уточнених позовних вимог).
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 23.11.2006р. у справі № 6/259/06 (суддя Місюра Л.С.) в позові відмовив. Рішення суду мотивовано зокрема недоведеністю позивачем складу правопорушення в діях відповідачів, та тим, що шкода завдана позивачу саме відповідачами. В рішенні також зазначено, що новостворені Державні виконавчі служби не є правонаступниками ліквідованих відділів Державної виконавчої служби у відповідних районах.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ВАТ «Запоріжтрансформатор», позивач у справі, вказує на те, що при прийнятті рішення судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що за шкоду, заподіяну позивачу ВДВС Шевченківського та Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя, відповідає держава в особі уповноважених законом державних органів – ДВС у Шевченківському та Жовтневому районах м. Запоріжжя, а також Головне управління державного казначейства у Запорізькій області, незалежно від їх вини. Судом не з’ясовані обставини щодо втрати наказу арбітражного суду Запорізької області № 2/4/569. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2006р. у справі № 6/259/06 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
ДВС у Шевченківському районі м. Запоріжжя, відповідач-1 у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що ВДВС Шевченківського РУЮ м. Запоріжжя був ліквідований наказом Міністерства юстиції України № 1482/к від 19.08.2005р. Створена ДВС у Шевченківському районі м. Запоріжжя не є правонаступником ВДВС Шевченківського РУЮ, а є самостійною установою. Отже, ДВС у Шевченківському районі м. Запоріжжя є неналежним відповідачем у справі. Крім того, позивачем не надано доказів вини ДВС у Шевченківському районі м. Запоріжжя. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2006р. у справі № 6/259/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, відповідач-3 у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує зокрема на те, що рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2006р. у справі № 6/259/06 постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Від ДВС у Жовтневому районі м. Запоріжжя, відповідача-2 у справі, і Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ в особі Запорізької дирекції залізничних перевезень, третьої особи, відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило. Вказані особи законним правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, відповідно до ст.75 ГПК України, у відсутності названих осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні 23.01.2007р. представники позивача, відповідача-1 і відповідача-3 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 105 від 22.01.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Шевченко Т.М.
В судовому засіданні 23.01.2007р. за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Як випливає з матеріалів справи, 20.04.2001р. арбітражним судом Запорізької області у справі № 2/4/569 було прийнято рішення, яким з Запорізького відділення Придніпровської залізниці м. Запоріжжя на користь ВАТ «Запоріжтрансформатор» були стягнуті два трансформатори (ТМ-63/10,04 ква – 1 шт.; ТМ-100/10,04 ква – 1 шт.).
На примусове виконання вищевказаного рішення був виданий наказ арбітражного суду Запорізької області від 20.04.2001р. № 2/4/569 зі строком пред’явлення його до виконання – до 20.07.2001р.
28.05.2001р. позивачем був направлений наказ арбітражного суду Запорізької області від 20.04.2001р. № 2/4/569 до ВДВС Жовтневого району м. Запоріжжя. Наказ отриманий ВДВС 30.05.2001р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
ВДВС Жовтневого району м. Запоріжжя направило наказ до ВДВС Кіровського РУЮ м. Дніпропетровська.
06.11.2003р. ВДВС Кіровського РУЮ м. Дніпропетровська відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 2/4/569 виданого 20.04.2001р. арбітражним судом Запорізької області.
12.03.2004р. ВДВС Кіровського РУЮ м. Дніпропетровська складений акт про те, що при виході державного виконавця до служби електропостачання ДП «Придніпровська залізниця» для проведення виконавчих дій щодо виявлення трансформаторів, зазначених в наказі № 2/4/569, встановлено, що: 1) зазначені в наказі трансформатори в службі електропостачання ДП «Придніпровська залізниця» відсутні; 2) зазначені в наказі трансформатори є в наявності та знаходяться в Запорізькій дистанції електропостачання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 4-А.
08.04.2004р. ВДВС Кіровського РУЮ м. Дніпропетровська на підставі вищевказаного акту державного виконавця від 12.03.2004р. закінчено виконавче провадження по виконанню наказу № 2/4/569 від 20.04.2001р.
Супровідним листом від 08.04.2004р. ВДВС Кіровського РУЮ м. Дніпропетровська направив наказ № 2/4/569 від 20.04.2001р. до ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя по територіальності, з урахуванням того, що боржник мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 4-А.
19.08.2004р. ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя була прийнята постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, з посиланням на те, що виконавчий документ (наказ № 2/4/569 від 20.04.2001р.) був наданий не за місцем та підвідомчістю виконання рішення.
Супровідним листом від 20.08.2004р. ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя направив наказ № 2/4/569 від 20.04.2001р. до ВДВС Шевченківського РУЮ м. Запоріжжя.
17.09.2004р. ВДВС Шевченківського РУЮ м. Запоріжжя була прийнята постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, з посиланням на те, що виконавчий документ і постанова повинні були бути направлені заявнику, у відповідності зі ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
14.10.2004р. ВДВС Шевченківського РУЮ м. Запоріжжя направив наказ суду № 2/4/569 від 20.04.2001р. до ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя, що підтверджується витягами з журналу реєстрації вихідної кореспонденції.
24.10.2005р. господарським судом Запорізької області у справі № 2/4/569 була прийнята ухвала, якою постанову ВДВС Шевченківського РУЮ м. Запоріжжя від 17.09.2004р. про відмову у відкритті виконавчого провадження визнано недійсною. Цією ж ухвалою суду зобов’язано ВДВС Шевченківського РУЮ м. Запоріжжя відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 2/4/569 від 20.04.2001р.
06.04.2006р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява ДВС у Шевченківському районі м. Запоріжжя про видачу дублікату наказу № 2/4/569 від 20.04.2001р., у зв’язку з втратою вказаного виконавчого документа.
07.04.2006р. господарським судом Запорізької області у справі № 2/4/569 була прийнята ухвала, якою відмовлено ДВС у Шевченківському районі м. Запоріжжя у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу господарського суду № 2/4/569 від 20.04.2001р. з підстав пропуску строку, встановленого для пред’явлення наказу до виконання. В ухвалі також зазначено, що ДВС до заяви про видачу дублікату наказу надано довідку ДВС у Жовтневому районі, згідно якої 28.10.2004р. до ВДВС Жовтневого РУЮ надійшов наказ господарського суду № 2/4/569 від 20.04.2001р., який був отриманий державним виконавцем Луценко І.В. З’ясувати подальший хід виконання вказаного документу не має можливості, оскільки відсутня книга реєстрації виконавчих проваджень дільниці №1, яку очолював державний виконавець Луценко І.В., за 2004р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняття незаконної постанови державного виконавця ДВС Шевченківського району м. Запоріжжя від 17.09.2004р. про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 2/4/569 від 20.04.2001р. та направлення цього наказу до ДВС Жовтневого району м. Запоріжжя призвело до його втрати останнім, що позбавило можливості позивача одержати трансформатори вартістю 8200,00 грн. з Запорізького відділення Придніпровської залізниці м. Запоріжжя, стягнутих за рішенням суду від 20.04.2001р. у справі № 2/4/569. На думку позивача, на неправомірність дій та наявність вини в діях ДВС Шевченківського району м. Запоріжжя вказує ухвала господарського суду Запорізької області від 24.10.2005р. у справі № 2/4/569, якою постанову ВДВС Шевченківського РУЮ м. Запоріжжя від 17.09.2004р. про відмову у відкритті виконавчого провадження визнано недійсною. У зв’язку з цим, в позові ставиться вимога про стягнення з відповідачів суми 8200,00 грн. шкоди. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 1, 3, 10 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст. 170, 173, 176, 1173 ЦК України, ст.56 Конституції України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
З урахуванням змісту наведених норм, слід зазначити, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вина.
В п.2 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
З матеріалів справи вбачається те, що відповідачі не заподіювали позивачу шкоди у спірних правовідносинах.
Щодо позовних вимог до Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, як відповідача-3 у справі, то слід зазначити наступне.
У відповідності з п.1 «Положення про Державне казначейство України», затвердженого постановою КМУ від 21.12.2005р. № 1232, Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.
Пунктом 3 цього Положення визначено, що основними завданнями Казначейства є:
1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:
- розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;
- контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;
- в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;
- ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;
2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;
3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.
Згідно з п.1 «Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006р. № 332, Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головне управління) є територіальним органом Державного казначейства України, який утворюється Державним казначейством України за погодженням з Міністром фінансів України.
Пунктом 3 названого Тимчасового положення закріплено, що основним завданням Головного управління є:
- забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:
- розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;
- контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;
- у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;
- ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.
Позивачем фактично не вказано, яким саме чином Головне управління Державного казначейства України в Запорізькій області, як один з відповідачів, заподіяло позивачу шкоду. Отже, позовні вимоги до відповідача-3 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог до ДВС в Шевченківському районі м. Запоріжжя та ДВС в Жовтневому районі м. Запоріжжя, як відповідачів 1 і 2, то слід зазначити наступне.
Статтею 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 19.08.2005р. № 1482/к “Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції”, наказу Департаменту Державної виконавчої служби від 26.10.2005р. № 46/к “Про утворення територіальних органів державної виконавчої служби” та наказу Запорізького обласного управління юстиції від 25.08.2005р. № 521/15 “Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби обласного та територіальних управлінь юстиції Запорізької області” відділи державної виконавчої служби обласного та територіальних управлінь юстиції Запорізької області ліквідовані. Натомість у складі Департаменту державної виконавчої служби утворено Державну виконавчу службу у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.
Так, наказом Департаменту Державної виконавчої служби від 29.09.2005р. № 40/к затверджено Положення про Державну виконавчу службу у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах. У відповідності з п.1 названого положення, Державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах (територіальний орган державної виконавчої служби) входить до складу Департаменту державної виконавчої служби, який є урядовим органом державного управління у складі Мін’юсту. Територіальний орган державної виконавчої служби у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Мін’юсту, Департаменту державної виконавчої служби та регіонального органу державної виконавчої служби, цим Положенням.
Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Також, у відповідності з ч.1 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Правонаступництво згідно до вимог чинного законодавства передбачено лише при злитті, приєднанні, поділі чи перетворенні юридичної особи, а також при виділенні юридичної особи. При ліквідації юридичної особи правонаступництва не передбачено.
З викладеного вбачається, що відділи Державної виконавчої служби Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя та Шевченківського РУЮ м. Запоріжжя були ліквідовані. Новостворені органи Державної виконавчої служби, у т.ч. ДВС у Жовтневому районі м. Запоріжжя та ДВС у Шевченківському районі м. Запоріжжя, не є правонаступниками названих ліквідованих відділів.
Таким чином, ДВС у Жовтневому районі м. Запоріжжя та ДВС у Шевченківському районі м. Запоріжжя є неналежними відповідачами. Позовні вимоги до вказаних осіб також є необґрунтованими.
З викладеного вбачається, що всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивачем не доведено у встановленому законом порядку, завдання йому шкоди відповідачами. Не доведено позивачем неправомірності та незаконності рішень і дій відповідачів у спірних правовідносинах, а також причинного зв’язку між шкодою та поведінкою відповідачів.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2006р. у справі № 6/259/06 – без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Шевченко Т. М.