У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.01.07 Справа №10/294/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А. , Шевченко Т. М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
прокуратури Запорізької області: Толсторебров І.М., посвідчення № 301
від 01.03.2006р.;
позивача: Попов Ю.П., службове посвідчення № 45 від 05.11.2001р., начальник;
відповідача: Бодня А.М., розпорядження № 1 від 30.12.1992р., директор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційне подання Куйбишевського міжрайонного прокурора,
смт. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2006 року
у справі № 10/294/06
за позовом Куйбишевського міжрайонного прокурора в інтересах держави в
особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у
спірних правовідносинах - Відділу культури і туризму
Куйбишевської районної державної адміністрації,
смт. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області
до відповідача Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЕТЛ»,
м. Гуляйполе Запорізької області
про стягнення суми 2793,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Куйбишевським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Відділу культури і туризму Куйбишевської районної державної адміністрації, смт. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області було подано позов до Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЕТЛ», м. Гуляйполе Запорізької області про стягнення суми 2793,00 грн. пені за договором підряду № 74в від 05.12.2005р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 07.11.2006р. у справі № 10/294/06 (суддя Алейнікова Т.Г.) в позові відмовив. Рішення суду мотивовано своєчасним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань, що підтверджується актом від 03.03.2006р. про опломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданому апеляційному поданні Куйбишевський міжрайонний прокурор вказує на те, що підставами для скасування оскаржуваного рішення суду є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Зазначає, що судом надана безпідставна перевага доказу відповідача – копії акту від 03.03.2006р. про опломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії. Судом не зроблена об’єктивна оцінка взаємовиключним доказам, наданих позивачем і відповідачем. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2006р. у справі № 10/294/06 скасувати і прийняти нове рішення.
ПВКП «ЕТЛ», відповідач у справі, у відзиві на апеляційне подання заперечує проти викладених в ньому доводів. Зазначає, що проектні та монтажні роботи у спірних правовідносинах були виконані вчасно, хоча фінансування було відкрито лише 29.12.2005р. Несвоєчасність фінансування перешкоджала відповідачу своєчасно приступити до виконання робіт. В подальшому замовник не надавав можливості відповідачу здійснити пусконалагоджувальні роботи, не допускав працівників до приміщення з різних малозначних причин, мотивуючи відсутністю лімітів на електроенергію, відсутністю дозволу на включення, проведення громадських заходів. Замовник відмовлявся своєчасно підписувати акти виконаних робіт. Технічні умови були надані замовником із запізненням, лише в січні 2006р. Акт про опломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії від 03.03.2006р. свідчить про відповідність змонтованого обладнання вимогам його експлуатації, а також про належне виконання своїх зобов’язань за договором з боку відповідача. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2006р. у справі № 10/294/06 залишити без змін, а апеляційне подання – без задоволення.
Прокурор і представник відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційному поданні та у відзиві на нього.
Від Відділу культури і туризму Куйбишевської районної державної адміністрації відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 107 від 22.01.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Шевченко Т.М.
В судовому засіданні 23.01.2007р. за згодою представників сторін і прокурора оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Як випливає з матеріалів справи, 05.12.2005р. між Відділом культури і туризму Куйбишевської районної державної адміністрації (замовник) і ПВКП «ЕТЛ» (виконавець) був укладений договір підряду № 74в, згідно з п.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати такі роботи: виготовити проект електроопалення приміщень будинку культури (п.1.1.1); визначити характер і обсяги робіт та виготовити кошторисну документацію на реконструкцію електроопалення приміщень будинку культури. Виконати роботи відповідно до проектно-технічної документації і ПУЕ (п.1.1.2).
Загальна вартість робіт визначена в розмірі 73.000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 12.166,67 грн. (п.2.1 договору).
Здавання-приймання виконаних робіт оформлюється поетапно актами приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в), підписаними сторонами (п.4.1 договору).
Умовами п.5.1.1 договору передбачено, що виконавець зобов’язується виконати підрядні роботи в передбачені календарним планом терміни при умові виконання замовником умов цього договору. Початок робіт – 05.12.2005р. Закінчення робіт – 28.02.2006р.
В разі невиконання кінцевого терміну виконання робіт за календарним планом виконавець платить неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми кошторисної вартості робіт за кожен прострочений день (п.6.3 договору).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем виконані певні роботи за договором понад встановлений строк, а саме: з 01.03.2006р. по 30.05.2006р.; пусконалагоджувальні роботи виконані 30.05.2006р., додаткові роботи виконані 30.05.2006р. Всього виконано у понаддоговірний строк робіт на суму 6140,00 грн. Прострочення терміну виконання робіт склало 91 день. На підставі п.6.3 договору, в позові здійснено нарахування пені за 91 день прострочення, що складає суму 2793,00 грн., стягнення якої стало предметом спору. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 549, 611 ЦК України, ст.361 Закону України «Про прокуратуру».
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційне подання таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі № 74в від 05.12.2005р., який за своїм змістом є договором підряду.
Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Частиною 4 ст.882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Як вказувалось вище, при укладенні договору сторони домовились про те, що здавання-приймання виконаних відповідачем робіт оформлюється поетапно актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в, що підписані сторонами. Датою закінчення виконання відповідачем робіт є 28.02.2006р.
У відповідності з наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21.06.2002р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», акт приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику). Акт складається щомісячно фахівцями будівельного підприємства (незалежно від форми власності цього підприємства), якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи з залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами за договором підряду № 74в здійснювалось поетапне приймання виконаних відповідачем підрядних робіт, що підтверджується актами здачі-прийняття підрядних робіт від 20.12.2005р., 08.02.2006р., 09.06.2006р. (2 акти), а також актами приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в за грудень 2005р., січень 2006р., червень 2006р. (2 акти).
Відповідно до ч.5 ст.882 ЦК України, прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.
З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2006р. комісією позивача було складено акт обстеження виконаних робіт по реконструкції системи опалення районного будинку культури. В ході обстеження було встановлено, що роботи, які виконані ПВКП «ЕТЛ», проведені згідно проекту, зі змінами в установці типу електронагрівальних приладів за погодженням із замовником – Відділом культури і туризму. Змонтована схема електрозабезпечення та управління електронагрівальними приладами проведена згідно до проекту. В акті зроблено зауваження про те, що в 2-х кімнатах не встановлено розетки для підключення вентиляторів видуву в ТЕЕП; не спрацьовують датчики температури ТЕЕП; магнітні вимикачі в щиту управління старого зразка і працюють з підвищеним шумом; в кабінеті директора провід вентилятора прокладено на горючих матеріалах. У висновках акту зазначено про те, що у зв’язку з несвоєчасним закінченням роботи неможливо перевірити ефективність обігріву приміщень.
В подальшому, 30.05.2006р. позивачем та відповідачем складений і підписаний акт прийняття обладнання після комплексного випробування, згідно з яким підрядні роботи по реконструкції опалення Куйбишевського будинку культури термоакумулюючими та інфрачервоними нагрівальними приладами задовольняють умовам договору, відповідають кошторису і в належному порядку оформлені. Після пусконалагоджувальних робіт та комплексного випробування з оцінкою «добре» система опалення передається в експлуатацію Куйбишевському відділу культури. Виконавець гарантує температурний режим роботи нагрівальних приладів згідно з санітарними нормами за умови виконання заходів по енергозбереженню, а також за умов роботи електронагрівальних приладів у режимі, рекомендованому заводом-виробником.
З урахуванням умов договору щодо порядку здачі-приймання виконаних відповідачем робіт, а також наведених обставин справи, слід дійти до висновку про те, що підрядником були здані замовнику, обумовлені договором роботи, 30.05.2006р.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до листа НБУ № 14-013/3003 від 22.11.1999р., облікова ставка визначається та офіційно встановлюється Національним банком України і застосовується з метою регулювання вартості коштів на грошово-кредитному ринку, а також, виступаючи орієнтиром вартості коштів на грошово-кредитному ринку, використовується в діючому законодавстві при визначенні розміру пені або штрафу за несвоєчасну сплату відповідних платежів.
Аналіз норм діючого законодавства, що регулює порядок стягнення пені зі сторони, що порушила договірне зобов’язання, свідчить про те, що таке стягнення можливо лише з особи, на яку покладені певні грошові зобов’язання за договором. З умов договору підряду № 74в від 05.12.2005р. вбачається, що грошові зобов’язання покладені саме на позивача, як замовника робіт, щодо здійснення розрахунків за виконані відповідачем роботи. В той же час, відповідач не несе перед позивачем грошових зобов’язань, оскільки зобов’язання першого носять матеріальний (але не грошовий) характер, а саме - виконання обумовлених договором підрядних робіт на користь замовника.
Представник відповідача в судовому засіданні також вказав на відсутність у ПВКП «ЕТЛ» за договором підряду № 74в від 05.12.2005р. перед позивачем будь-яких грошових зобов’язань.
Як вказувалось вище, умовами п.6.3 договору передбачено, що в разі недотримання кінцевого терміну виконання робіт за календарним планом виконавець платить неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми кошторисної вартості робіт за кожен прострочений день.
Тобто вказаною умовою договору на відповідача, як підрядника, покладений обов’язок по сплаті замовнику пені у випадку несвоєчасного виконання підрядних робіт. Разом з тим, така умова договору прямо суперечить положенням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, яким передбачена можливість сплати пені платниками коштів на користь одержувачів коштів, в той час, коли за договором № 74в відповідач не є платником коштів, а є виконавцем робіт і, відповідно, одержувачем коштів. Умова п.6.3 договору також суперечить ч.3 ст.549 ЦК України, оскільки, як зазначалось вище, відповідач не несе перед позивачем грошових зобов’язань.
У відповідності з п.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Аналіз обставин справи свідчить про те, що п.6.3 договору підряду № 74в від 05.12.2005р. суперечить приписам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ЦК України, у зв’язку з чим вказаний пункт договору визнається судом недійсним на підставі п.1 ст. 83 ГПК України.
При цьому судом враховується, що відповідно до ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Недійсність пункту 6.3 договору підряду № 74в не має своїм наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, оскільки можна припустити, що вказаний договір був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Таким чином, підстави для стягнення з відповідача пені відсутні, оскільки відповідач не несе перед позивачем грошових зобов’язань за договором, а також у зв’язку з невідповідністю п.6.3 договору підряду вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Слід також зазначити, що ані прокурором, ані позивачем не був наданий до суду розрахунок розміру пені в сумі 2793,00 грн., заявленої до стягнення.
Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Таким чином, суд позбавлений можливості здійснити перевірку правильності нарахування розміру пені в сумі 2793,00 грн. Це, в свою чергу, додатково свідчить про безпідставність позовних вимог.
Також, необхідно вказати на наступне.
Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як вказує відповідач, фінансування підрядних робіт у спірних правовідносинах було відкрито лише 29.12.2005р. Несвоєчасність фінансування перешкоджала підряднику своєчасно приступити до виконання робіт. Також, замовник не допускав працівників відповідача до приміщення і відмовлявся своєчасно підписувати акти виконаних робіт. Технічні умови були видані відповідачу лише в січні 2006р.
На підтвердження викладених відповідачем доводів, останнім надано суду листування з позивачем по вищевказаним питанням (а.с. 39), технічні умови від 23.01.2006р. за 1 (а.с. 40), скарга прокурору Куйбишевської міжрайонної прокуратури (а.с. 47 – 48).
Позивачем не спростовано доводів відповідача щодо неможливості останнім належним чином виконати взяті на себе договірні зобов’язання з причин, що не залежали від нього. З цього можна дійти до висновку про те, що у відповідача відсутня вина в порушенні взятих на себе договірних зобов’язань щодо строків виконання підрядних робіт, що, в свою чергу, є підставою для звільнення від відповідальності за вказані порушення.
Щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції з посиланням на акт від 03.03.2006р. про опломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії, то слід зазначити наступне.
У відповідності з «Правилами користування електричною енергією», затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. № 910), електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.
Розрахункові засоби обліку електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ПУЕ, цих Правил та проектних рішень (п.3.1 ПКЕЕ).
Відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору (п.3.2 ПКЕЕ).
Відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб відповідно до акта про пломбування та відповідальність за збереження засобів обліку та пломб на них покладається на їх власника або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені, і яка відає цією територією (приміщенням) на підставі права власності або користування (п.3.3 ПКЕЕ).
Розрахунковий засіб обліку електричної енергії має бути опломбований на кріпленні кожуха лічильника пломбою з тавром Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а на затискній кришці – пломбою електропередавальної організації.
Пломби з тавром електропередавальної організації мають бути встановлені також на пристроях, що закривають первинні і вторинні кола живлення засобу обліку, приводи і кнопки управління комутаційних апаратів та кришки автоматів, встановлених у цих колах, двері комірок трансформаторів напруги, кришки на зборках і колодках затискачів, випробувальних блоках, лінії зв'язку автоматизованих систем обліку та всі інші пристрої і місця, що унеможливлюють доступ до струмоведучих частин схеми обліку.
Підготовка місць для опломбування здійснюється власником електроустановки згідно з переліком, наданим електропередавальною організацією. Перелік місць пломбування може бути розширений за обґрунтованою пропозицією однієї із сторін.
У зазначених місцях можуть бути встановлені пломби інших заінтересованих сторін (п.3.16 ПКЕЕ).
При пломбуванні оформляється акт про пломбування. У акті про пломбування мають бути зазначені: місце встановлення кожної пломби, сторона, яка її встановила, сторона, відповідальна за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб на них.
Акт про пломбування обліку підписується керівниками або уповноваженими особами сторін, які брали участь у пломбуванні обліку (п.3.17 ПКЕЕ).
З викладеного можна дійти до висновку про те, що складання акту від 03.03.2006р. про пломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії може свідчити лише про виконання споживачем електричної енергії «Правил користування електричною енергією» в частині забезпечення електроустановок споживача необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, тощо, а також опломбування вказаних електроустановок та розрахункових засобів у встановленому порядку. Вказаний акт від 03.03.2006р. не може свідчити про закінчення виконання відповідачем підрядних робіт за договором № 74в і не має істотного значення для вирішення спору.
Місцевим господарським судом на вказані обставини уваги не звернуто, а також не з’ясовані обставини, з якими пов’язується факт закінчення відповідачем виконання підрядних робіт. Проте, вказані мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, не впливають на правомірний висновок суду про необґрунтованість позовних вимог. Підстави для нарахування і стягнення пені у спірних правовідносинах відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Апеляційне подання не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
Керуючись п.1 ст.83, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Визнати недійсним пункт 6.3 договору підряду № 74в від 05.12.2005р., укладеного між Відділом культури і туризму Куйбишевської районної державної адміністрації і Приватним виробничо-комерційним підприємством «ЕТЛ».
Апеляційне подання Куйбишевського міжрайонного прокурора, смт. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2006р. у справі № 10/294/06 – без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Шевченко Т. М.