У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.01.07 Справа №7/254/06-10/283/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність відІНФОРМАЦІЯ_1.;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність ІНФОРМАЦІЯ_2.;
відповідача: ОСОБА_3, паспорт серії ІНФОРМАЦІЯ_4;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс»,
АДРЕСА_1
на рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2006 року
у справі № 7/254/06-10/283/06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс»,
АДРЕСА_1
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
, АДРЕСА_1
про стягнення 2407,74 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс», АДРЕСА_1 було подано позов до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 про стягнення 2407,74 грн. збитків.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 06.11.2006р. у справі № 7/254/06-10/283/06 (суддя Алейнікова Т.Г.) в позові відмовив. Рішення суду мотивоване тим, що знаходження відповідача на території ринку без укладення договору оренди не є підставою для стягнення збитків у вигляді орендної плати; факт наявності дійсних збитків позивачем не доведений.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ТОВ «Лідер Плюс», позивач у справі, вказує на те, що судом неповністю досліджені обставини, що мають значення для справи, і неправильно застосовані норми матеріального права. Зазначає, що у відповідача відсутній договір на розміщення торговельного кіоску на території Василівського ринку, титульним володільцем якого є позивач. Отже, у відповідача відсутні правові підстави здійснювати торгівельну діяльність на ринку і у нього виникає господарське зобов'язання внаслідок спричинення шкоди позивачу. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2006р. у справі № 7/254/06-10/283/06 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
СПДОСОБА_3, відповідач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти викладених в ній доводів. Зазначає зокрема, що позивачем не було доведено факту порушення його прав, як орендаря Василівського ринку, з боку відповідача. Надані суду калькуляції витрат на утримання ринку (орендна плата за землю та оренду ринку, комунальні послуги, заробітна плата співробітників ринку) із зазначенням показників рентабельності мають інформаційний характер та, на відміну від документів первинної бухгалтерської документації, не є документами, що підтверджують фактичні витрати позивача на утримання ринку. Позивачем не доведено, що він реально міг би одержати доходи, на які останній розраховував. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5. Василівська міська рада прийняла рішення НОМЕР_1, яким визнала неправомірність тарифів на послуги ринку, що застосовуються позивачем до торгівців ринку. Законність знаходження кіоску відповідача на території Василівського ринку та здійснення відповідачем торгівельної діяльності підтверджується проведенням його реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, сплатою ринкового збору, наявністю договору на постачання електроенергії та документів на придбання кіоску. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2006р. у справі № 7/254/06-10/283/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 65 від 17.01.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 18.01.2007р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. За згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
Як випливає з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_8між Василівською міською радою (орендодавець) і ТОВ «Лідер Плюс» (орендар) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_9», згідно з п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_9», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору. Склад і вартість ринку визначено відповідно до інвентаризаційного опису майна від ІНФОРМАЦІЯ_6. і становить 79,1 тис.грн.
Договір діє з ІНФОРМАЦІЯ_7, строком на 5 років (п.10.1 договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з квітня 2004р. і до теперішнього часу відповідач ухиляється від укладення договору по розміщенню його торговельного кіоску в зоні торгівлі продовольчими товарами Василівського ринку. Як вказує позивач, неправомірне розміщення і експлуатація кіоску відповідачем створюють перешкоди для здійснення прав позивача по володінню і користуванню Василівським ринком і спричиняє позивачу збитки у вигляді неотриманого доходу. Згідно з розрахунком позивача, розмір збитків за період з квітня 2004р. по липень 2006р. складає суму 2407,74 грн. Розмір збитків визначений позивачем у вигляді орендної плати, яку відповідач повинен був би сплатити у випадку укладення з позивачем відповідного договору по розміщенню торговельного кіоску на ринку. В позові ставиться вимога про стягнення вказаної суми з відповідача. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.22 ЦК України, ст.ст. 174, 224 ГК України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У відповідності зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз обставин справи свідчить про те, що спірні правовідносини сторін виникли щодо необхідності з'ясування факту про наявність чи відсутність у відповідача права на зайняття певного торговельного місця на ринку, який знаходиться в орендному користуванні у позивача.
У відповідності з п.2 «Правил торгівлі на ринках», затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. № 57/188/84/105, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).
Торговельне місце - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства (п.13 Правил торгівлі на ринках).
За право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством (п.18 Правил торгівлі на ринках).
Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість (п.20 Правил торгівлі на ринках).
Зі змісту договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_8 вбачається, що позивачу було передано у володіння та користування цілісний майновий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_9».
Цілісний майновий комплекс - господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо).
Згідно до пояснень обох сторін, відповідачем на «ІНФОРМАЦІЯ_9» займається кіоск, через який здійснюється торгівельна діяльність останнього.
У відповідності з «Національними стандартами України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», кіоск - це торговельний об'єкт для організації роздрібного продажу товарів, що має постійне просторове місце, займає окрему закриту споруду некапітального типу на одне робоче місце без торговельного залу для покупців і додаткової площі для розміщення запасу товарів.
З обставин справи не вбачається того, що кіоск, через який відповідачем здійснюється торгівельна діяльність, входить до цілісного майнового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_9», який було передано позивачу в оренду. Представником позивача в судовому засіданні також підтверджено те, що названий кіоск не входить до складу цілісного майнового комплексу.
Як вказує відповідач, зазначений кіоск належить останньому на праві власності. На підтвердження зазначених доводів, відповідачем надано до суду копію накладної ІНФОРМАЦІЯ_10, згідно з якою відповідач придбав торговий кіоск у ПП «ІНФОРМАЦІЯ_11» за 1849,98 грн. З цього вбачається, що кіоск належить відповідачу на праві власності. Позивачем з цього приводу заперечень не висунуто.
З умов договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_8також вбачається, що в обов'язки позивача входить оформлення в повному обсязі проектної документації щодо функціонального планування території ринку, розміщення торгівельних місць і об'єктів та проекту відведення земельної ділянки за погодженням з районними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного огляду архітектурно-будівельної комісії райдержадміністрації в термін до 01.10.2004р. До оформлення права користування земельною ділянкою для обслуговування ринку згідно діючого законодавства, плату за землю справляти в розмірі земельного податку (п.п. 5.2 і 5.3 договору).
З матеріалів справи не вбачається того, що позивач є власником або користувачем земельної ділянки, на якій розташований переданий йому в оренду цілісний майновий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_9», а також кіоск, в якому відповідач здійснює свою торгівельну діяльність.
Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно зі ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Позивачем не надано до суду доказів наявності у нього документа, що посвідчує його право власності чи право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою.
Таким чином у відповідача відсутнє зобов'язання сплачувати позивачу кошти за розміщення торгівельного кіоску.
З викладеного вбачається, що позивачем не доведені необхідні елементи складу правопорушення з боку відповідача, що необхідні для настання відповідальності у останнього у вигляді стягнення збитків на користь позивача.
Крім того, слід вказати на наступне.
Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» від 28.06.1999р. №761/99, ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.
Платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи (п.2 Указу).
Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Ставка ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне з зазначених у статті 1 цього Указу місце.
Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі
До місцевого бюджету зараховується 100 відсотків ринкового збору (п.3 Указу).
Згідно наданих відповідачем до суду документів, останнім здійснювалась сплата ринкового збору в 2004, 2005, 2006 роках за право займання місця для торгівлі на «ІНФОРМАЦІЯ_9». Сплата ринкового збору здійснювалась до місцевого бюджету.
Отже, позивачем не доведено у встановленому законом порядку неправомірності дій відповідача у спірних правовідносинах щодо зайняття певного торгового місця на «ІНФОРМАЦІЯ_9».
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс», АДРЕСА_1, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2006р. у справі № 7/254/06-10/283/06 - без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.