ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"06" квітня 2009 р. | справа № 20-7/247-12/202-5/045 |
За позовом: Приватного підприємства „Астрапи”
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
про спонукання до укладення договору оренди квартири № 16-А по вул. Велика Морська, 7 в м. Севастополі на новий строк,
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач - Гребеньова Олександра Вікторівна, представник, довіреність № б/н від 25.05.08 від 25.05.08, Приватне підприємство „Астрапі”;
Позивач - Калінін Юрій Вікторович, директор, паспорт АР 016056 виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі від 02.07.97, Приватне підприємство „Астрапі”;
Відповідач - Сарахман Сергій Олександрович, начальник відділу правового забезпечення, довіреність № б/н від 01.03.08, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;
Суть спору:
02.08.2007 (вх.№1975) Приватне підприємство „Астрапи” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про спонукання до укладення договору оренди квартири № 16-А по вул. Велика Морська, 7 в м. Севастополі на новий строк, з посиланням на статтю 777 Цивільного кодексу України, статті 7, 8 Житлового кодексу України, статтю 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Ухвалою суду від 06.08.2007 порушено провадження у справі (т.1 арк.с.1-2).
Ухвалою суду від 16.12.2007 по справі призначено судову будівельну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково дослідницького інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження по справі зупинено в порядку пункту 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (т.1 арк.с.135-136).
19.03.2008 (вх.№ 5138) справу повернено до господарського суду міста Севастополя з повідомленням про неможливість надання висновку по експертизі № 996 від 25.02.2008 у зв’язку з ненаданням необхідних для проведення експертизи документів.
Ухвалою суду від 20.03.2008 провадження по справі поновлено в порядку частини третьої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (т.2 арк.с.3-4).
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №51 від 02.06.2008 справа №20-7/247 передана до провадження судді Харченко І.А.
Ухвалою від 04.06.2008 справа прийнята до провадження суддею Харченко І.А., її присвоєно №20-7/247-12/202.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 5 від 12.01.2009 справа №20-7/247-12/202, яка знаходилася у провадженні судді Харченка І.А. у зв’язку із закінчення повноважень судді господарського суду м. Севастополя, передана до провадження судді Євдокімова І.В.
Ухвалою суду від 15.01.2009 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокімовим.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дія договору оренди припинена в порушення діючого законодавства України.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що позивач був належним чином повідомлений про припинення дії спірного договору, проте, в порушення п. 9.6 договору оренди, не повернув орендоване майно.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, -
в с т а н о в и в:
21.02.2002 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна севастопольської міської Ради та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна № 38-02 зі строком дії до 21.11.2006 (т. 1, а.с. 11-12).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у оренду нерухоме майно: вбудоване приміщення першого поверху загальною площею 22,17 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 7, кв. 16а, для розміщення офісу.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Об'єктом оренди можуть бути:
· державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
· нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
· інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства.
Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;
відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Строк дії договору оренди № 38-02 від 21.02.2008 встановлений до 21.11.2006.
Відповідно до п. 7.5 договору строк дії договору оренди припиняється у випадку закінчення строку дії.
Згідно з п. 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідач листом № 2556 від 01.12.2006 повідомив позивача про припинення строк дії договору та попросив передати майно по акту прийому-передачі в строк, встановлений договором оренди.
Даний факт підтверджується копією опису вкладення у цінний лист (т. 1, а.с. 30).
Проте, позивач в порушення п. 7.5 договору оренди, не повернув орендоване майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції 27.04.2007), після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.
Твердження позивача про те, що він має переважне право на оренду суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що повернення орендарем орендованого майна здійснюється на протязі одного тижня після закінчення дії договору.
Згідно з п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Позивачем не надані докази досягнення згоди сторін відносно умов договору, оскільки такої згоди сторони не досягли.
Також, суд вважає, що позивач не є орендарем, який належним чином виконував свої зобов’язання за спірним договором, на підставі того, що позивачем на вимоги відповідача в порушення п. 4.12 договору не повернуто орендоване майно у зв’язку із закінченням строку його дії.
Крім того, переважне право на оренду може виникнути тільки при наявності наміру відповідача передати дане приміщення в оренду третім особам. Проте, відповідач не має такого наміру.
Позивачем, також, не надані докази, які підтверджують намір відповідача передати спірний об’єкт нерухомості в оренду.
Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
09.04.2009
РОЗСИЛКА:
1. ПП „Астрапи” (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 7, кв.16-А)
2. Фонду комунального майна СМР (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
3. справа