Судове рішення #45146749

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


09.11.2010 р.                                                                      Справа№ 10/171(10)



За позовом ОСОБА_1, м. Львів

До відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ВТП «Ферріт» м. Львів

Про стягнення частки в статутному капіталі ТзОВ ВТП «Ферріт» в сумі 187400,00 гри. та стягнення судових витрат


Суддя Довга О.І.

Секретарі Скремета О.О.

Представники


Від позивача: не з‘явився

Від відповідача : Й.Рімель - директор товариства


Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України

та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судці не подано (не заявлено).

Суть снору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом

ОСОБА_1 м. Львів до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ВТП

«Ферріт» м. Львів про стягнення частки в статутному капіталі ТзОВ ВТП «Ферріт» в сумі

187400,00 грн. та стягнення судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2010 року № 9/32 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 року та рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2009 року у справі № 9/32 та

передано на розгляд до суду першої інстанції.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

Представник Позивача в черговий раз подав клопотання про відкладення розгляду

справи, в зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання.

Представник Відповідача проти заявлених вимог заперечує з підстав, викладених у

відзиві на позов та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Позивача та відкладення розгляду справи зважаючи на наступне:

За умовами ст.ЗЗ ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи

заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у

захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та

здійсненні інших процесуальних прав.

З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду

обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх

і процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, згідно ст.75 ГПК України .

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій

зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога.

Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обгрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. З ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до долучених до позовної заяви документів, Позивач був учасником відповідача з часткою в розмірі 50% статутного капіталу товариства, що підтверджується статутом товариства в редакції 2000 року.

Загальний перелік прав учасників господарських товариств закріплений у статті 116 ЦК України. Відповідно до цієї статті учасники мають право:

-          брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

-          брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

-          вийти у встановленому порядку з товариства;

-          здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

-          одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому

установчим документом.

Відповідно до статті 54 ЗУ «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право добровільно вийти у встановленому законом і порядку з числа учасників товариства.

Вихід особи з числа учасників товариства з обмеженою відповідальністю, її виключення з числа учасників товариства, а також відчуження нею в повному обсязі своєї частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю, має своїм наслідком припинення участі цієї особи в товаристві.

26.07.01 року ОСОБА_1 було подано загальним зборам учасників ТзОВ «ВТП Ферріт» нотаріально посвідчену заяву, в якій вона просила вивести її зі складу учасників товариства та, одночасно, заявила про відсутність в неї будь-яких майнових претензій до товариства в цілому та до його учасників зокрема.

Заява Позивачки про вихід з числа учасників товариства була задоволена.

13.08.2001 року товариством було зареєстровано нову редакцію статуту, з іншим складом учасників товариства.

Відтак суд вважає, що відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» Позивачка скористалась своїм правом на вихід з числа учасників товариства.

Виплата позивачу частки в статутному капіталі відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

В процесу розгляду справи було встановлено, що Відповідачем були знищені оригінали первинних документів, а тому, визначити вартість чистих активів ОСОБА_2 на день виходу ОСОБА_1 з числа учасників є неможливим, оскільки ТзОВ «ВТП «Ферріт» було знищено первинні та звітні бухгалтерські документи, а також облікові регістри за 2001 рік, що засвідчується Актом від 28.01.2009 року «Про виділення до знищення справ мументів), які не підлягають зберіганню»( долучено до матеріалів справи).

Твердження Позивача про наявність в неї права на отримання частки вартості чистих активів товариства згідно даних балансу станом на 30.01.2002 року є безпідставними з огляду на зміст протоколу загальних зборів Відповідача, датованого 10.07.2001 року, і заяви Позивача, датованої 26.07.2001 року. В протоколі зазначено про вихід зі складу товариства Позивача за його заявою та перерозподіл часток членів товариства без визначення належних Позивачу часток і їх перерозподіл шляхом набуття одним з учасників товариства 90%, а рештою - по 5% або формування статутного фонду виключно за рахунок внесків учасників, що залишились у товаристві після 10.07.2001 року.

Зміни до статуту товариства внесені за рішенням загальних зборів Відповідача, в яких ОСОБА_1 взяла участь, та затверджені 10.07.2001 року, а заява Позивача датована 26.07.2001 року, відтак голосування за вихід Позивача зі складу учасників товариства, перерозподіл часток з одночасним прийняттям нових учасників товариства здійснено за участю Позивача, який знав або повинен був знати про належну йому частку в статутному фонді та чистий актив товариства, як учасник, що володів 50% часток з урахуванням його можливості бути обізнаним зі звітними матеріалами за 2001 рік.

При визначені способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримувати учасник при виході з товариства, а також порядку і строків їх виплати, повинні застосовуватись відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу. Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу з товариства.

Позивачем суду на надано належних та допустимих доказів щодо прибутку товариства на момент виходу Позивачки з учасників ТзОВ «ВТП Ферріт».

Відтак, суд вважає позов безпідставним, документально та нормативно необгрунтованим, в задоволені якого слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати віднести на Позивача.

Керуючись ЗУ «Про господарські товариства», ЦК України, ст.ст. 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:


В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.


Суддя                                                                                            Довга О.І.


Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація