Справа №2-295/11

44

2/339/3/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

                    головуючого - судді                                         Поляниця М.М.

з участю:          секретаря судового засідання                     Ганчар Т.І.

                    позивачки                                                   ОСОБА_1

                    представника позивачки адвоката                     ОСОБА_2                    

                    представника відповідача ОСОБА_3 сільської ради ОСОБА_4

                    відповідача                                                   ОСОБА_5

                    представника відповідача адвоката           ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи на стороні позивачки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 “Про визнання нечинним рішення XV сесії ОСОБА_3 сільської ради Болехівської міської ради, Івано-Франківської області від 17 червня 2001 року, Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №045839 виданого 12 березня 2002 року на ім'я ОСОБА_7, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 24 червня 2007 року”,-

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог вказує, що вона є співвласником квартири №2 у багатоквартирному будинку №67( колишній № 57) в с. Тисів Болехівської міської ради. Іншими співвласниками квартири є її діти, треті особи по справі. Будинок є чотирьохквартирним. Квартири у якому належать сторонам на праві приватної власності. На земельній ділянці крім житлового будинку також розташовані гаражі та інші господарські будівлі жильців будинку. Відповідач по справі ОСОБА_5 почав забудовувати частину земельної ділянки, однак вона з добросусідства не оспорювала це будівництво. Однак ОСОБА_5 добудувавши приміщення дровітні і котельні, встановив кам’яну огорожу порушив її право на користування земельною ділянкою, криницею, заїздом. Посилаючись на вищевикладене просить постановити рішення, яким визнати нечинним: рішення XV сесії ОСОБА_3 сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 17.06.2001 року «Про передачу в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_7І.», Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0693 га. розташовану в с. Тисові по вул. Грушевського,67, Болехівської міської ради виданий ОСОБА_3 сільською радою Болехівської міської ради 12 березня 2002 р. на ім’я ОСОБА_7. Зобов’язати відповідача ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою в с. Тисів по вул. Грушевського,67, Болехівської міської ради шляхом демонтажу кам’яної огорожі, котельні, дровітні, криниці.

В ході судового розгляду позивачки уточнила свої вимоги подавши письмові заяви в яких просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 24 червня 2007 року, а також відмовляється від позовної вимоги щодо знесення криниці.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в уточненому виді, та додатково пояснила наступне. Рішенням XV сесії ОСОБА_3 сільської ради від 17.06.2001 року ОСОБА_7 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0.06га по вул. Грушевського та надано дозвіл на приватизацію цієї частини земельної ділянки. Однак на підставі цього рішення ОСОБА_7 був виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку уже на площу 0.0693га. В 2010 році відповідач ОСОБА_5 побудував котельню та дровітню, які виходять за межі його ділянки. Крім того під її вікнами збудував окремий колодязь. ОСОБА_5 у вересні 2011 році встановив кам’яну огорожу, яка закрив заїзд до її квартири. Земельна ділянка багатоквартирного будинку є прибудинковою територією, та повинна бути в користуванні всіх мешканців ОСОБА_7 не погодив ні з нею ні з іншими співвласниками квартир приватизацію земельної ділянки, яка є частиною прибудинкової території. Крім того, акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки є сфальсифікований, немає підпису члена комісії інженера ЗКБ, де замість нього є підпис сільського голови, не правильно зазначено її прізвище,як суміжного землекористувача, а саме ОСОБА_1 замість ОСОБА_1, а також не її підпис. Окрім того оскаржуваним рішенням XV сесії ОСОБА_3 сільської ради від 17.06.2001 року спірна земельна ділянка надана ОСОБА_7 у постійне користування, а не у власність.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав та пояснив, що докази на які посилається ОСОБА_1, є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач по справі – його брат ОСОБА_7 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1, Бо лехівської міської ради, Івано-Франківської області. За заявою ОСОБА_7 XV сесія ОСОБА_3 сільської ради17 червня 2001 року надала йому у приватну власність земельну ділянку площею 0.06га., з вільного присадибного фонду сільської ради, біля будинку вчителя (вул.. Грушевського,67 (раніше 57). На підставі вказаного рішення 12.03.2002р. ОСОБА_7 отримав Державний акт серії І-ІФ №045839, на право власності на вище зазначену земе льну ділянку. Вказану земельну ділянку та квартиру брат подарував йому 24 червня 2007 року. У акті погодження меж підписався чоловік позивачки ОСОБА_1 при цьому, ще виправивши, неправильно вказане прізвище. Позивачка має заїзд і прохід до своєї квартири з існуючої вулиці, яка проходить повз їх будинок, клуб, церкву та школу. Він неодноразово пропонував ОСОБА_1, що ще краще облаштує їй заїзд, однак остання не погодилась. У нього в сім’ї є малі діти і він переживає за їхнє життя та здоров’я а тому облаштував огорожу. Крім того в огорожі є хвіртка (прохід). Жодних перешкод у користуванні криницею не чинить. Просить у позові відмовити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав, просить у позові відмовити.

Представник ОСОБА_3 сільської ради в судовому засіданні суду показав наступне. Вказаний будинок був побудований у 70 роках XX століття колгоспом. За кожною квартирою згідно погосподарських книг облікується по 0.06 га землі біля будинку. У сільській раді відсутні дані про встановлення прибудинкової території.Збудовані ОСОБА_5 дровітня та котельня частково вийшли за межі належної йому ділянки. Відповідачу було надано припис на усунення порушення земельного законодавства. До будинку вчителя в якому проживає позивачка є заїзд зі сторони вулиці, що проходить повз клуб, церкву, школу. Проїзд яким користується ОСОБА_5 веде до будинку де проживає священик.

Треті особи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з’явились, подали до суду заяви в якій просять розгляд справи слухати у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують.

Третя особа ОСОБА_12 подала до суду заяву в якій просить справу слухати у її відсутності.

Представник третьої особи ОСОБА_13 суду показала, що проживає у вказаному будинку. Чоловік є співвласником квартири. Заїзд до будинку є вулиці, що проходить повз клуб, церкву. Позивачка знала про наявний у ОСОБА_5 Державний акт про право приватної власності на землю у 2008 році. ОСОБА_5 незручностей сусідам не створює. Є можливість облаштувати до квартири позивачки окремий заїзд зі сторони вулиці, що проходить повз клуб, церкву. Заперечує, щодо знесення будов та скасування державного акту.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показав позивачка є його дружиною. Ним не погоджувався акт встановлення меж відповідачу ОСОБА_7 Підпис на вказаному акті не його.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду показала, що працювала сільським головою з 1996 року по 2002 рік. При наданні згоди на приватизацію землі розмір земельної ділянки надавав землевпорядник, який міряв її рулетко. При підготовці технічного звіту площа вже вказувалась точно оскільки обміри проводились приладами. На час прийняття оскаржуваного рішення земельні ділянки надавались у приватну власність. Вважає, що такі розбіжності у рішенні є технічними описками. До будинку заїзд є з вулиці, що проходить повз клуб, церкву та кудою сільською радою вчителям завозились дрова. Земля ОСОБА_7 надавалась з вільного земельного фонду сільської ради. Коли побудований будинок не знає.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши письмові докази по справі, давши їм правову оцінку, суд приходить до наступного висновку,

Нормами статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 60 зазначеного Кодексу передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, які беруть участь у справі.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Нормами ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), що діяв на час прийняття оскаржуваного рішення встановлено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. У відповідності до ст. 80 зазначеного Кодексу землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 27 і 28 цього Кодексу.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Матеріалами справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, судом встановлено, що рішеннямXV сесії ІІІ демократичного скликання ОСОБА_3 сільської ради, Болехівської міської ради, Івано-Франківської області від 17 червня 2001 року ОСОБА_7надано з вільного земельного фонду сільської ради земельну ділянку площею 0.06 га біля будинку вчителя (а.с.11). На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 сільською радою 12 березня 2002 року ОСОБА_7 видано Державний акт на право приватної власності на землю І-ІФ №045839 який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №63 (т.1 а.с.21).

Відповідач ОСОБА_7 24 травня 2007 року подарував належну йому на підставі Державного акту І-ІФ №045839 від 12 березня 2002 року земельну ділянку площею 693 кв.м. ОСОБА_5 Вказана земельна ділянка розташована по вул.. Грушевського,67 в с. Тисів, Болехівської міської ради. Того ж числа ОСОБА_7 подарував належну йому квартиру АДРЕСА_2 відповідачу ОСОБА_5 Вказані правочини. зареєстровані в Державному реєстрі правочинів (т.1 а.с.23-26).

Рішенням ОСОБА_3 сільської ради №39 від 26.06.207 року ОСОБА_5 надано дозвіл на будівництво літньої кухні та гаража в с.Тисові по вул. Грушевського,67 на власній земельній ділянці (т.1 а.с.27). ОСОБА_5 розроблено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки та отримано висновки відповідних служб (т.1 а.с.29-33).Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області надано ОСОБА_5 дозвіл за №642 від 12.09.2008р. на виконання будівельних робіт з будівництва літньої кухні за вказаною адресою. (т.1 а.с.28).

У підпункті г) пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року за №7 зазначено,що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 вказана земельна ділянка була передана у приватну власність. Підставами для такого висновку суду служать наступні і об’єктивні дані. На підтвердження того, що саме у приватну власність, а не у користування була надана ОСОБА_7 земельна ділянка служить те, що у самому оскаржуваному рішенні є зазначено про надання ОСОБА_7 земельної ділянки у приватну власність, надання дозволу на приватизацію та зобов’язання зареєструвати державний акт на право приватної власності на землю у виконкомі ОСОБА_3 сільської ради.

Суд приходить до висновку, що XVсесія ОСОБА_3 сільської ради 17 червня 2001 року приймаючи рішення про передачу ОСОБА_7 у приватну власність земельну ділянку площею 0.06 га діяла в межах наданих їй законом повноважень.

Суд вважає, що суперечності у прийнятому сільською радою рішенні, щодо надання у користування чи у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_7 є наслідком відсутності відповідної спеціальної (юридичної) підготовки працівників сільської ради, що готували оскаржуване рішення, що підтверджується також і допитаною в судовому засіданні ОСОБА_15, яка працювала на той час головою ОСОБА_3 сільської ради і підписувала вказане рішення та зазначила в судовому засіданні, що ОСОБА_7 земельна ділянка передана у приватну власність. Щодо зауважень позивачки, що ОСОБА_15 дає неправдиві свідчення, оскільки є хресною ОСОБА_5 то суд не бере їх до уваги оскільки земельна ділянка передавалась ОСОБА_7, а не ОСОБА_5. Крім того у технічному звіті по підготовці і видачі державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_7 є рішення вказаної ради, де зазначено точний розмір земельної ділянки 0.0693 га, вказано про її передачу у приватну власність та заява ОСОБА_7 про виконання землевпорядних робіт по підготовці технічної документації для видачі державного акту на право приватної власності на землю(т.1 а.с.78,80-81).

Суд визнає покази свідка ОСОБА_14, про те, що він підписував акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельних ділянок ОСОБА_7, як намагання сприяти своїй дружині, яка являється позивачем у підтвердженні її вимог. Підставою для такого висновку, служить те, що свідок у судовому засіданні давав суперечливі покази, спочатку, що він не пам’ятає, чи підписував, а потім, що не підписував.

Положенням про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків затверджених наказами Держкомзему, Держкоммістобудування, Держжитлокомунгоспу, від 05.04.1996, № 31/30/53/396 що діяло на час прийняття рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_7 спірної земельної ділянки та видачі Державного акту,передбачено, що прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо). Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що межі земельних ділянок прибудинкових територій встановлюються за проектами відведення цих ділянок відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації. Затверджений відповідними органами місцевого самоврядування за місцем розташування цих ділянок проект поділу території мікрорайону (кварталу), групи будинків є підставою для розробки проектів відведення земельних ділянок прибудинкових територій будинку (будинків) цього мікрорайону (кварталу).

Представником ОСОБА_3 сільської ради, про що не заперечила і позивачка підтверджено, що згідно записів у погосподарських книгах за квартирами будинку по вул. Грушевського,67 у с. Тисові облікується по 0.06 га.З кадастрового плану земельної ділянки за вказаною адресою вбачається, що загальна площа становить 0.3840 га. (т.2 а.с.21). Таким чином, якщо виходити з площі, яка могла б бути прибудинковою територією то вона б становила 0.24 га (включаючи і земельну ділянку, що є у власності ОСОБА_5І), а фактично в наявності на 0.144 га більше.

В судовому засіданні позивачка зазначила, що у неї не має документів (рішень сільської ради) що підтверджують надання їй земельної ділянки біля вказаного будинку, закріплення земельної ділянки за нею), а також документів, що підтверджують встановлення прибудинкової території будинку.

Представник сільської ради також зазначив, що у раді не має документальних даних про встановлення прибудинкової території будинку по вул. Грушевського,67 в с. Тисів.

Пунктом 2.2.1 Правил та порядку розподілу території житлового кварталу (мікрорайону) затвердженими наказом Держбуду України, від 16.09.1999, за № 228, що діяли на час прийняття оскаржуваного рішення, встановлено, що житлову територію кварталу (мікрорайону) розподіляють на земельні ділянки прибудинкових територій окремих житлових будинків. Згідно п. 2.2.2 межі ділянок, вказаних в п.2.2.1 об'єктів, які не входять до складу житлової території кварталу (мікрорайону), встановлюють на підставі затвердженої за встановленим порядком містобудівної або землевпорядної документації.

В ході судового розгляду ні позивачкою ні представником сільської ради не надано документальних доказів про затвердження за встановленим порядком містобудівної чи землевпорядної документації стосовно прибудинкової території будинку №67 по вул.. Грушевського в с. Тисів, Болехівської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю, а ч. 4 ст. 86 даного Кодексу визначено, що право спільної власності на землю посвідчується державним актом.

Позивачка та треті особи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у 2007,2008,2010 роках звертались з заявами до ОСОБА_3 сільської ради про передачу їм у приватну власність земельних ділянок біля будинку по вул. Грушевського,67 у с. Тисів (т.1 а.с.214-218). Рішення по вказаних заявах не прийнято.

Таким чином в судовому засіданні не здобуто доказів того, що надана ОСОБА_7 земельна ділянка є прибудинковою територією будинку №67 по вул.. Грушевського в с. Тисів Болехівської міської ради.

На наданому головним архітектором м. Болехів викопіюванні з генерального плану с. Тисів за 1976 р. до будинку де проживає позивачка наявна тільки дорога повз клуб, церкву, школу. Іншої дороги не вказано (а.с.138).

Згідно ст.152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Не підлягають задоволенню також вимоги позивачки, щодо скасування договору дарування земельної ділянки від 24 травня 2007 року оскільки у відповідності до діючого, як земельного законодавства так і цивільного законодавства власник земельної ділянки має право її відчужити у порядку і на умовах визначених законодавством.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка обрала спосіб захисту порушеного свого права, як усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по вул.. Грушевського, 67 в с. Тисів Болехівської міської ради шляхом демонтажу з прибудинкової території кам’яної огорожі, котельні, дровітні.

В ході судового розгляду судом не було встановлено того, що відповідач чинить будь-які перешкоди позивачці в користуванні її земельною ділянкою, оскільки ОСОБА_1 земельна ділянка у встановленому порядку не надавалась та не відводилась в натурі. Земельна ділянка, що прилягає до квартири позивачки не зайнята. До неї є доступ з вулиці, що підтверджується фотоматеріалами(т.2 а.с.19). Також є прохід (хвіртка) між земельною ділянкою, що перебуває у власності ОСОБА_5 та земельною ділянкою, що прилягає до квартири позивачки.(т. 2 а.с.14,15).

З доданих сторонами фотоматеріалів вбачається, що позивачка має можливість облаштувати до своєї квартири окремий заїзд (т.2 а.с.19). На неодноразові пропозиції відповідача ОСОБА_5, про облаштування ним заїзду для ОСОБА_1, остання категорично відмовлялася, зазначаючи, що її влаштовує тільки заїзд, що проходить під квартирою відповідача.

Щодо здійснення ОСОБА_5 будівництва дровітні і котельні, які виходять за межу наданої йому ділянки, що підтверджується актом від 29 серпня 2011 року (т.1 ас.14) то з вимогою про їх знесення має право звернутися, державний орган, якому надано це право за законом, або належний власник чи землекористувач земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво. З таким позов ні державний орган, якому надано це право за законом, або належний власник чи землекористувач земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво до суду не звертались.

Доказів того, що ОСОБА_5 облаштував кам’яну огорожу на самовільно зайнятій земельній ділянці позивачкою не представлено і такі докази не здобуті в ході судового засідання, так і встановлення прибудинкової території будинку №67 по вул. Грушевського в с. Тисів, Болехівської міської ради.

Суд вважає, що позивачкою в ході судового розгляду не доведено порушення її прав за захистом яких вона звернулась в суд.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи на стороні позивачки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 “Про визнання нечинним рішення XV сесії ОСОБА_3 сільської ради Болехівської міської ради, Івано-Франківської області від 17 червня 2001 року, Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №045839 виданого 12 березня 2002 року на ім'я ОСОБА_7, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 24 червня 2007 року” слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст.17 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України, ст.18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року за №7, Положенням про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків затверджених наказами Держкомзему, Держкоммістобудування, Держжитлокомунгоспу, від 05.04.1996, № 31/30/53/396, Правил та порядку розподілу території житлового кварталу (мікрорайону) затвердженими наказом Держбуду України, від 16.09.1999, за № 228, керуючись ст.ст. 10,11,60,80, 88,209,212-215,218 ЦПК України, суд, —

р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи на стороні позивачки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 “Про визнання нечинним рішення XV сесії ОСОБА_3 сільської ради Болехівської міської ради, Івано-Франківської області від 17 червня 2001 року, Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ №045839 виданого 12 березня 2002 року на ім'я ОСОБА_7, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 24 червня 2007 року”,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                              Поляниця М.М.