Справа № 22-2249/2008 р.                   Головуючий в 1 інстанції- Батманова В.В.

Категорія 5                                           Доповідач- Рецебуринський Ю.Й.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2008 р .                                               Апеляційний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Бугрім Л.М.

суддів- Рецебуринського Ю.Й., Стратіло В.І. при секретарі- Бєжині В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 17 січня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі- продажу, визнання права власності на жилий будинок та за зустрічним позовом ОСОБА_5 діючого по довіреності від імені ОСОБА_6 до ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулась з позовом до відповідачки, вказуючи, що у листопаді 2000 р. між ними відбулась угода про продаж належногоОСОБА_6 жилого будинку АДРЕСА_1 за 3 800 доларів США. Оскільки у відповідачки не було необхідних документів на будинок вона передала зятю відповідачки в якості застави в рахунок наступного договору купівлі- продажу будинку 180 доларів США і з родиною вселилась в нього. В подальшому ОСОБА_6 відмовилась від нотаріального оформлення договору, заявивши, що бажає продати будинок іншій особі.

ОСОБА_5., діючий за довіреністю від ОСОБА_6., звернувся з зустрічним позовом, вказуючи, що після уплати ОСОБА_1. 180 доларів США і її вселення з родиною в грудні 2000 р. в будинок, остання відмовлялась сплатити обговорену вартість будинку- 3 800 доларів США, мотивуючи відсутністю коштів. Вважає проживання ОСОБА_1 та її родини в будинку безпідставним і просить виселити їх.

Рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 17 січня 2008 р. зустрічний позов було задоволено і ОСОБА_1. з родиною виселено із жилого будинку АДРЕСА_1, в позові ОСОБА_1 відмовлено.

З даним рішенням не погодились ОСОБА_1,ОСОБА_2.ОСОБА_3. і ОСОБА_4 та подали апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та передати справу на новий розгляд.

При цьому апелянти посилаються на неповне з"ясування судом обставин справи і невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірних висновків.

2

ОСОБА_1. в судовому засіданні доводи апеляції підтримала і просила не виселяти їх із спірного будинку.

ОСОБА_5., представник ОСОБА_6. по довіреності, проти апеляції заперечував, просив рішення залишити без змін.

Інші сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід змінити з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові ОСОБА_1 обґрунтовано виходив з того, що за договором купівлі- продажу, згідно ст.224 ЦК України (в редакції 1963 p.), продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього визначену грошову суму, а також, відповідно до ст.227 вказаного Кодексу, такий договір потребує нотаріального посвідчення. До теперішнього часу такий договір між сторонами в належній формі не укладений і позивачка не сплатила відповідачці за будинок обговорену суму. Сплачена ж нею сума 180 доларів США, згідно ч.2 ст.570 ЦК України, є авансом і не свідчить про укладення договору. Таким чином, не одна із сторін не виконала не повністю ані частково умов угоди і тому така угода не може бути визнана дійсною.

У той же час, задовольняючи зустрічний позов про виселення суд 1-ї інстанції послався на положення ст.319 ЦК України про здійснення власником свої прав, зокрема по володінню, користуванню і розпорядженню своїм майном. Однак, апеляційний суд вважає що цих умов недостатньо для виселення ОСОБА_1 та членів її родини із спірного будинку. Для виселення особи із жилого приміщення потрібні конкретні передумови, передбачені Житловим Кодексом України. Однак, на ці норми ЖК не послався ані позивач в позові, ані суд у рішенні. Таким чином, у суда були відсутні юридичні підстави для виселення відповідачів із будинку.

Згідно зі ст.309 ч. 1 п.4 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п.3, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 17 січня 2008 року змінити.

В позові ОСОБА_5 діючого по довіреності від імені ОСОБА_6 до ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення відмовити.

В іншій частини рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.