Справа № 22-2769/2008р.

Категорія 30

Головуючий в 1 інстанції Кушнарьова В.А.

Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2008 року       Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Шилковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ДВС в Артемівському районі про визнання неправомірними дій ДВС в Артемівському районі та відшкодування моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість ухвали Артемівського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року, якою закрито провадження у справі, і ставить питання про її скасування з передачею питання на новий розгляд, оскільки вважає, що викладені в ухвалі висновки не відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам.

В засіданні апеляційного суду заявник ОСОБА_1 підтримав доводи своєї скарги, просив про її задоволення, скасування ухвали суду з передачею питання на новий розгляд.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

5.07.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначав, що вироком Артемівського міського суду від 12.10.1999 року ОСОБА_3 був визнаний винним у загибелі його сина і був засуджений за ч. 2 ст. 215 КК України.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 та володілець джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_2склали розписку про визнання цивільного позову на суму 12000 грн. та зобов'язались сплачувати йому по 100 грн. щомісяця кожний до повного відшкодування заподіяної шкоди.

У розписці ОСОБА_2зазначив, що у нього є новий холодильник, який він обіцяє продати та віддати йому гроші у відшкодування шкоди.

Однак після набрання вказаним вироком законної сили він не міг своєчасно отримати стягнуті на його користь кошти, ОСОБА_3 помер і сума, що підлягає стягненню, залишилась.

Вважав,   що   необхідно   звернути   стягнення   на   майно   ОСОБА_2.: холодильник, автомобіль М-21406, 1/2 частку жилого будинку.

Він неодноразово звертався до виконавчої служби, однак щоразу мінявся державний виконавець, його заяви зникали.

З 1999 р. державним виконавцем не виконано вимог п. 2 ч. 2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв'язку з невиконанням своїх службових повноважень державними виконавцями, які часто мінялись, як і їх керівники, він втратив віру в справедливість, переносив моральні страждання з цього приводу.

Тому просив визнати дії державного виконавця неправомірними та стягнути з ДВС в Артемівському районі у відшкодування спричиненої йому моральної шкоди 3000 грн.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2006 року закрито провадження у справі з підстав, передбачених ч. 7 ст. 205 ЦПК України.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду - скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.3 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено порядок, встановлений для вирішення питання щодо закриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

З матеріалів цієї цивільної справи не вбачається таких обставин.

Хоча в оскарженій ухвалі суду і зазначено, що мала місце ліквідація ВДВС Артемівського РУЮ, але відбулась його реорганізація і фактично на тому ж місці, за тією ж адресою і з тим же майном було створено правонаступника - відділ ДВС Артемівського МРУЮ.

А тому позовні вимоги підлягають розгляду по суті відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України учасники виконачого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездільність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1. 5.07.2006 року було подано позовну заяву, оскільки він ставив питання щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача. Але з невідомих причин позовну заяву було виправлено на скаргу. Позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом додержано трирічний строк загальної позовної давності, оскільки, окрім вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача, ним заявлено вимоги і щодо відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

З пояснень позивача в засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що згідно з вироком Артемівського міського суду від 12.10.1999 року на його користь було стягнуто матеріальну та моральну шкоду у зв'язку із загибеллю сина, однак вирок суду в частині вирішення цивільного позову не було виконано у повному обсязі.

Тому він вважає, що виконавче провадження фактично закінчено не було.

При новому розгляді слід уточнити позовні вимоги ОСОБА_1 витребувати виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 1-88, виданого 20.10.1999 року, про стягнення з ОСОБА_2. на користь позивача збитків на суму 11721, 11 грн. та перевірити, чи були підстави для закриття виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням рішення суду.

Слід також перевірити вимоги ОСОБА_1 щодо спричинення йому моральної шкоди та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. 218, п. 4 ч. 2 ст. 307, п.3 ст. 312, п. 6 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦГЖ України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2006 року СКАСУВАТИ, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.