Справа22-1693\08 головуючий суді 1 інстанції Заславець Н.В.
Категорія 43 доповідач Орловська Н.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року липня місяця 15 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Пузанової Л.В.
Суддів Фурман Т.Г.
Орловської Н. В. При секретарі Костеннікові Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15 квітня 2008 року та ухвалу того ж суду від 24 квітня 2008р.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., третя особа орган опіки і піклування Цюрупинської районної державної адміністрації про визнання такими, що втратили користування житловим приміщенням
встановила:
19 листопада 2007 р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. про визнання такими, що втратили користування житловим приміщенням.
Позивач зазначив, що є власником жилого будинку за адресою АДРЕСА_1, в який після реєстрації шлюбу в 2001 році вселив ОСОБА_2 , як члена сім "ї власника будинку. В цьому з будинку з часу народження проживала і дочка, ОСОБА_3. 2003р.н.
В листопаді 2006р. відповідачка разом із дочкою змінний місце проживання та вселились в будинок АДРЕСА_2, а на даний час постійно проживають по вул. Поштовій. 13 лютого 2007р. шлюб розірвано.
Оскільки відповідачка з дочкою не проживають в його будинку з листопада 2006р. та .мають інше постійне місце проживання, просив визнати їх такими, що втратиш право користування житловим приміщенням в належному йому на праві власності будинку по АДРЕСА_1.
Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 грудня 2007р. до участі у справі залучений орган опіки і піклування Цюрупинської районної державної адміністрації як третю особу.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог в частині визнання ОСОБА_2 такою , що втратила право користування житловим приміщенням в належному йому будинку і така відмова прийнята судом згідно ухвали від 11 березня 2008р.
За результатами розгляду решти позовних вимог Цюрупинський районний суд Херсонської області постановив рішення від 15 квітня 2008р., яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою того ж суду від 22 квітня 2008р. виправлені описки в постановленому судом рішенні.
2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування матеріального права, та порушення процесуального законодавства, оскільки не врахував, що місцем постійного проживання їх з відповідачкою дочки , ОСОБА_3, 2003 р.н., є місце постійного проживання матері, ОСОБА_2. Крім того питання про виправлення описок у рішенні, суд розглянув без його участі на належного повідомлення про час і місце розгляду.
Просив судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення його вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення та ухвали суду в межах, визначених cm. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з підстав їх необґрунтованості, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2., разом з малолітньою дочкою не проживають в будинку позивача з поважних причин, які обумовлені його неправомірною поведінкою та перешкодами у проживанні, а також за відсутністю угоди між: батьками стосовно місця проживання малолітньої ОСОБА_3, 2003 р.н., та відсутності у її матері власного .житла, і недоведеності позивачем тих обставин, що реєстрація дитини у зазначеному будинку чинить перешкоди у здійсненні ним свого права власності на нерухоме майно.
Проте такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини та неналежної оцінки фактичних обставин справи, які впливають на правильність її вирішення.
У відповідності до положень ч. 4 cm. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків, або одного із та, з ким вона проживає.
За змістом положень cm. 2, 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 p., реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання із зазначенням адреси житла та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу.
Реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законодавством, або підставою для їх обмеження.
У разі зміни місця проживання в межах адміністративно територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання повинна письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що після припинення сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_2 та розірвання шлюбу, їх дочка, ОСОБА_3, 2003р.. залишилась на вихованні матері і постійно проживає квартирі батьків останньої по вул. Поштовій в м. Цюрупинську. Позивач на утримання дочки оплачує аліменти. Таким чином сторони добровільно визначили місце проживання дитини разом з відповідачкою. Остання не заперечувала, що виселилась з будинку позивача разом з дочкою в листопаді 2006. спочатку мешкала в будинку батьків по АДРЕСА_2. На даний час постійно проживає в їх квартирі та добровільно знялась з реєстрації за попереднім місцем проживання в будинку позивача.
Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2. зазначала, що питання про те, щоб дочка проживала разом з батьком ніколи не порушувала, а скасування реєстрації в будинку позивача вважає таким, що порушує право дочки на користування житлом, при цьому вимог щодо поновлення права користування жилим приміщенням у даній справі не заявляла і на такі обставини не посилалась.
Зазначені обставини суд не врахував, невірно витлумачив положення ч.2 cm. 405 ЦК України, не застосував наведені вище норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, а тому помилково вважав, що малолітня ОСОБА_3 не проживає в будинку позивача внаслідок його неправомірних дій визнав, а тому причини її не
3
проживання понад один рік є поважними, та підставою для збереження нею права користування житловим приміщенням у будинку позивача.
Крім того, помилковим є висновок про те, що наявність реєстрації, по АДРЕСА_1, після зміни в листопаді 2006р. місця проживання разом з відповідачкою, є підставою для збереження за ОСОБА_3, 2003 р.н. права користування жилим приміщенням в будинку позивача.
Враховуючи викладене, а також те, що між сторонами відсутній спір щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_3, 2003 р.н., і визначений ними за місцем проживання матері, колегія суддів дійшла висновку, що права останньої на право користування житлом не порушені, тоді, як наявність її реєстрації створює перешкоди власнику для вільного користування нерухомим майном.
Таким чином, рішення суду належить скасувати і постановити нове про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, cт. 29, ч.2 cт. 405 ЦК України, ст. 2. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 p., керуючись cm. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
Вирішиш :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15 квітня 2008 року та ухвалу того ж суду від 24 квітня 2008р. скасувати і постановити нове.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., в інтересах якої діє ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням в будинку за адресою АДРЕСА_1.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.