' Справа № 22-11240/2006                                   Головуючий у 1 інстанції Щебуняєва Л.Л.

Категорія 21                                                     Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Звяягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Андрусь B.C. розглянув у. відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом    ОСОБА_1 до відділення ФСС у м. Харцизьку про відшкодування моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС у м. Харцизьку оспорює обґрунтованість зазначеного судового рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди грн., і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову, тим більше, що при визначенні її розміру суд не врахував вимоги справедливості та достатньості.

В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС за довіреністю Гірман С.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

25 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що з 2002 р. до 2005 р. працював прохідником в підземних умовах на шахті „Комсомолець Донбасу" .

26 квітня 2004 року з ним на робочому місці трапився нещасний випадок, внаслідок якого було травмовано ліву руку.

Висновком МСЕК від 12.08.2004 р. в нього встановлено 5% втрати працездатності.

ЗО листопада 2005 року з ним на робочому місці вдруге трапився нещасний випадок, внаслідок якого було травмовано хребет, праву нирку та праву ногу.

Висновком МСЕК від 18.05.2006 року в нього встановлено 25 % втрати працездатності за цією травмою і 30% втрати працездатності за сукупністю від двох травм.

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він змушений внаслідок каліцтва додавати зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 30000 грн.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 27 жовтня 2006 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 9000 грн. та 150 грн. судових витрат, а також 1,50 грн. на рахунок суду у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обґрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 8-28) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок небезпечних умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок двох каліцтв моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість каліцтв та характер спричинених ними моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого життя.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим ніж встановлений в ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного  випадку на  виробництві  та  професійного  захворювання,  які спричинили втрату працездатності гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

За таких обставин, всупереч доводам апеляційної скарги, немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди суд не врахував межі достаньості та справедливості.

Та обставина, що позивачеві виплачено певну суму одноразової допомоги та сплачуються відповідачем щомісячні суми у відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю, всупереч доводам апеляційної скарги, не впливають на правильність правових висновків суду, оскільки не мають жодного відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії спеціальної норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не є підставою для відмови в задоволенні позову і тому не впливає на правильність визначених правових висновків суду.

До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу відділення ФСС у м. Харцизьку відхилити, рішення Харцизького міського суду Донецької області від 27 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили