.

Справа № 22- 7704 - 2006                        Головуюча у 1 інстанції Анісімова Н.Д.

Категорія 40                                                                      Доповідач     Молчанов С.І.

РІШЕННЯ Іменем України

18   грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області

у складі  Головуючого  Стельмах Н.С. Суддів     Молчанова С.І. Звягінцевої О.М. при секретарі     Андрусь B.C.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ДП Управління горно технічних робіт на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 15.06.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП „ Донецька вугільна енергетична компанія „ про поновлення на роботі, про виплату зарплати за час вимушеного прогулу, про стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача Онопрієнко Т.М., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду, у задоволені вимог позивачу відмовити, пояснення позивача ОСОБА_1, його адвоката ОСОБА_2, які просили скаргу відхилити, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи

ВСТАНОВИВ

У апеляційній скарзі директор підприємства ставить питання про скасування рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 15.06.2006 року, яким задоволені позовні вимоги позивача, його поновлено на роботі на посаді гірничого майстра, на його користь стягнута зарплата за час вимушеного прогулу 12410 гривень, моральна шкода 1000 гривень, судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не надав належної оцінки фактичним обставинам справи, не прийняв до уваги, що позивач не може працювати на підприємстві внаслідок хвороби, тому адміністрація законно звільнила позивача з роботи, підстав для його поновлення на роботі немає, що суд не врахував при вирішенні спору. Просили рішення суду скасувати, у задоволені вимоги позивачу відмовити.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, вказував, що працював у відповідача гірничим майстром. Він хворів з 22.06.2005 року по 28.10.2005 року, повинен був вийти на роботу 29.10.2005  року,  але по дорозі на роботу впав, отримав травму,  був на лікарняному листі до одужання, вийшов на роботу 1.11.2005 року, де йому стало відомо про те, що його звільнили під час знаходження на лікарняному листі.

29.10.2005 року його було звільнено з роботи на підставі ст. 40 п. 2 КЗпП України у зв`язку з невідповідності займаній посаді внаслідок стану здоров`я, з чим він не згоден. Він повинен був стати до роботи 29.10.2005 року, але знову захворів, про що є лікарняний лист, тому адміністрація не мала законних підстав звільнити його з роботи, вважає, що адміністрація звільнила його незаконно, просив поновити його на попереднє місце роботи, стягнули зарплату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15.06.2006 року позов було задоволено, позивача поновлено на роботі гірничим майстром, на його користь стягнута зарплата за час вимушеного прогулу, моральна шкода, судові витрати.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню, новим рішенням слід відмовити позивачу у задоволені його вимог з таких підстав:

Відповідно до ст. 40 п. 2 КЗпП України, трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника внаслідок невідповідності працівника займаній посаді, але звільнення працівника не допускається в період його тимчасової непрацездатності.

Суд встановив, що позивач працював гірничим майстром, хворів з 9.07.2005 року до 28.10.2005 року, повинен стати до роботи 29.10.2005 року, але в цей день захворів, про що є відповідні докази. З цього дня позивач захворів на інше захворювання, хворів до 1.11.2005 року. Адміністрація звільнила працівника під час тимчасової непрацездатності. Наказом НОМЕР_1 від 4.08.2006 року адміністрація змінила наказ про звільнення позивача, перенесла дату звільнення позивача на 5.11.2005 року. \ а.с. 161 \.

Поновлюючи позивача на попереднє місце роботи, суд не враховував фактичні обставини справи, що позивача звільнено з роботи наказом НОМЕР_2 від 29.10.2005 року \ а.с. 15\, за невідповідність займаній посаді внаслідок стану здоров`я, під час його тимчасової непрацездатності, що закон забороняє, але адміністрація підприємства змінила наказ про звільнення, змінила дату звільнення на 5.11.2005 року, що зроблено відповідно до вимог Закону.

Фактично позивач хворів з 9.06.2005 року до 28.1005.20051 року, повинен стати до роботи 29.10.2005 року, у цей день захворів, продовжував хворіти до 1.11.2005 року. Адміністрація вважала, що позивача можливо звільнити з роботи з 29.10.2005 року, потім змінила дату звільнення на 5.11.2005 року, так як фактично позивач за станом здоров`я не міг виконувати попередню роботу, що суд не прийняв до уваги, тому суд прийшов до помилкового висновку, що звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що позивача звільнено з порушенням вимог ст. 40 ч. 2 КЗпП України, зроблено без заліку фактичних обставин справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 309 ч. 1 п. 1 ЦПК України, неповне з,ясування судом обставин, які мають значення для справи, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, яким слід позовні вимоги відхилити.

Позивач не може за станом здоров`я виконувати роботу гірничого майстра, адміністрація повинна звільнити його з роботи з цих обставин, при звільнені позивача адміністрація не прийняла до уваги, що на день звільнення позивач знаходився на лікарняному листі, потім цю помилку було виправлено, позивача звільнено обґрунтовано, з додержанням вимог трудового законодавства, тому новим рішенням апеляційний суд вважає можливим відхилити позовні вимоги у повному обсязі.

Адміністрація підприємства не мала можливості надати позивачу іншу вакантну роботу при звільненні, відповідно до штатного розкладу вакансій у відповідача не було. Та робота на яку позивача поновили після оспорюваного рішення суду першої інстанції була зайнята працівником ОСОБА_3 на 70 % окладу, відповідно до наказу НОМЕР_3 від 1.09.2005 року, цей наказ відображено у книзі наказів, апеляційний суд оглянув книгу наказів, особливу картку ОСОБА_3, впевнився у тому, що адміністрація надала суду першої інстанції правдиві відомості про відсутність вакансій на момент звільнення позивача з роботи, а при поновленні на роботу позивача адміністрація упросила ОСОБА_3 відмовитися від роботи прибиральниці, на цю роботу було поновлено позивача за рішенням суду, але на момент звільнення ця робота не була вакантною.

При звільненні позивача адміністрація додержалася вимог трудового права, права позивача не порушено, тому слід у позові про поновлення на роботі , стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди відмовити.

Керуючись ч 1 п 2 ст.З07,   ст. 309, 313, 314 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Апеляційну скаргу адміністрації товариства задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 15.06.2006 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ВП „ Управління горно технічних робіт „ ДП „Донецька вугільна енергетична компанія „ про поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законно сили з моменту оголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.