Справа №11а-775, 2008р. Головуючий в 1-й інстанції
Категорія: ч.2 ст. 152 КК Постол B.C.
України. Доповідач - Годун В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року липня місяця «29» дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Годуна В.А. Суддів: Шевцової В.Г.,
Грушицького А.А. З участю прокурора: Литвиненка О.О. засудженого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді, засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2. на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: 23.11.2003р. зач.1 ст. 310 КК України до обмеження волі на 2 роки і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки, -засуджено за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 153 КК України до позбавлення волі на 4 роки; за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 152 КК України до позбавлення волі на 8 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань - до позбавлення волі на 9 років.
Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано не відбуте покарання за вироком від 23.11.2003р. і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на 10 років з поміщенням до кримінально-виправної установи.
Запобіжний захід - взяття під варту з 27 липня 2004 року.
Вироком суду ОСОБА_1. визнано винним і він засуджений за те, що 20 липня 2004 року близько 2-ї години ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на вул. Азовській в м. Генічеську, вчинив замах на задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо ОСОБА_3..
20 липня 2004 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, близько 1430год. на території кладовища, розташованого по вул. Леніна в м. Генічеську, намагався зґвалтувати ОСОБА_4, однак умисел не довів до кінця, так як цьому помішали сторонні громадяни.
2
В апеляціях;
- прокурор, який приймав участь при розгляді справи в суді, не
заперечуючи доведеності вини ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, за які
той засуджений та правильності кваліфікації його дій, вказує, що при
призначенні покарання за сукупністю злочинів суд першої інстанції
порушив вимоги ст. 72 КК України та невірно вказав місце відбування
засудженим покарання;
- засуджений ОСОБА_1 вказує, що висновок суду про
доведеність його вини у вчиненні злочинів не відповідає фактичним
обставинам справи, так як насилля щодо ОСОБА_3. він не вчиняв, а
потерпілу ОСОБА_4 взагалі в той день не бачив. Судове слідство
проведено поверхово, без належної оцінки доказів. Просить вирок
скасувати;
- в апеляції захисника ОСОБА_2. містяться аналогічні доводи
і прохання. Крім того, апелянт вказує, що суд не врахував позитивні
характеристики засудженого та той факт, що він працював з 1992 року.
Заслухавши міркування прокурора про задоволення апеляції державного обвинувача, засудженого, який просив задовольнити подану ним апеляцію і його останнє слово, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та захисника не підлягають задоволенню, а апеляцію прокурора необхідно задовольнити, змінивши вирок суду як з мотивів, вказаних в апеляції прокурора, так і на підставі ст. 365 КПК України.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1. у вчиненні злочинів за зазначених у вироку обставин, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку.
Доводи апеляції, як засудженого, так і захисника є безпідставними.
Так, на досудовому слідстві і в суді потерпіла ОСОБА_3. послідовно вказувала, що пізно вночі 20 липня 2004 року проснулася від незрозумілого шуму на її подвір'ї. Коли вийшла з будинку, то побачила на порозі раніше знайомого ОСОБА_1., який спав. Вона його розбудила і той виявився в стані алкогольного сп'яніння, почав її бити і силоміць завів на територію кочегарки, де намагався задовольнити статеву пристрасть неприродним способом. Вона зуміла його штовхнути і той, в результаті сильної стадії сп'яніння упав, а вона втекла.
Свідок ОСОБА_5. показала, що 20 липня 2004 року вранці побачила потерпілу і та мала на обличчі сліди побоїв. При цьому потерпіла пояснила, що вночі ОСОБА_1 намагався її зґвалтувати.
Пояснення потерпілої про застосування щодо неї насилля об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи.
Потерпіла ОСОБА_4 показала, що 20 липня 2004 року після 14 години поверталася додому і на вул. Леніна її догнав раніше незнайомий ОСОБА_1, який був в стані алкогольного сп'яніння, почав бити і тягнути на територію кладовища, де намагався її зґвалтувати. Однак їй на допомогу прийшов незнайомий чоловік, побачивши якого, ОСОБА_1 втік.
Пояснення потерпілої об'єктивно підтверджуються показами свідка ОСОБА_6., який показав, що у названий потерпілою час проїжджав на автомобілі по вул. Леніна в м. Генічеську і побачив, як чоловік бив дівчину і затягнув її на територію кладовища. Дівчина кликала
3
на допомогу і він, взявши бейсбольну біту, пішов до них. Чоловіком виявився ОСОБА_1, який, побачивши його, став втікати.
За даними судово-медичної експертизи при огляді ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження в області обличчя та спини, які могли бути спричиненні при вказаних потерпілою обставинах.
Потерпіла ОСОБА_4 на час вчинення щодо неї злочину була неповнолітньою - у віці 16 років.
У суду першої інстанції не було підстав сумніватися в достовірності показань потерпілих, вони є послідовними і об'єктивно підтверджуються іншими доказами. Незначні розходження в показаннях потерпілих щодо обставин, які не відносяться до характеристики основних подій, можливо пояснити нестандартністю обстановки, в яку їх поставив засуджений.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено істотних порушень процесуального законодавства, які могли бути допущені, як під час досудового слідства, так і при розгляді справи в суді.
Колегія суддів вважає, що суд повно і об'єктивно дослідив докази по справі, яким дав належну правову оцінку, вірно встановив фактичні обставини справи та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1..
При призначенні засудженому покарання у виді позбавлення волі за вчинені ним злочини, суд дотримався вимог ст. 65 КК України щодо справедливості і необхідності призначеного покарання. Злочини ОСОБА_1 вчинив в стані алкогольного сп'яніння, що обґрунтовано судом визнано, як обставину, що обтяжує його покарання і в період іспитового строку при звільненні його від відбування покарання за попередній злочин.
Разом з тим, при призначенні покарання за сукупністю вироків суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права. Так, вироком Генічеського районного суду від 23 грудня 2003 року ОСОБА_1 був засуджений за ч. 1 ст. 310 КК України до обмеження волі на 2 роки і на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки. Цим вироком ОСОБА_1 засуджений за сукупністю злочинів до позбавлення волі на 9 років. Призначаючи ОСОБА_1. покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, суд першої інстанції застосував принцип часткового складання покарань і остаточно призначив йому покарання 10 років позбавлення волі. Однак при цьому, суд допустив порушення вимог ст. 72 КК України, згідно з якими при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з їх співвідношення одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі. Таким чином, за сукупністю вироків суд першої інстанції міг призначити ОСОБА_1. покарання 10 років позбавлення волі лише при застосуванні принципу повного складання покарань. А так як, суд застосував принцип часткового складання покарань, то остаточний строк покарання в цьому випадку повинен бути більше 9 років і разом з тим, меншим 10 років позбавлення волі. Крім того, в порушення ст. 63 КК України суд невірно вказав назву колонії, де засуджений повинен відбувати покарання. Відповідно до вимог ст. 68 КК України ( в редакції зі змінами від 15.04.2008р.) за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини цього Кодексу. ОСОБА_1 засуджений за замах на злочин, а саме ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 153 КК України, за який передбачено
4
покарання у виді позбавлення волі до п'яти років. Таким чином, строк покарання за цей злочин не повинен перевищувати 3 років 4 місяців в зв'язку з чим вирок підлягає зміні і в цій частині. На думку колегії суддів, у зв'язку з вчиненням ОСОБА_1 замаху на зґвалтування, тобто недоведеністю умислу до кінця, то і за цією нормою матеріального права можливо пом'якшити призначене йому покарання до нижньої межі, встановленої санкцією ч.3 ст. 152 КК України.
З оглядом на викладене і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді - задовольнити, а апеляції засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2. - залишити без задоволення.
Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Пом'якшити призначене ОСОБА_1. покарання за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 153 КК України до позбавлення волі на 2 роки у відповідності зі ст. 365 КК України; за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 152 КК України до позбавлення волі на 7 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим до позбавлення волі на 7 років.
Відповідно до СТ. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати не відбуту частину покарання, призначеного вироком від 23.11.2003р. і остаточно призначити покарання у виді позбавлення на 7 років 6 місяців з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
В решті цей вирок залишити без зміни.