Справа № 22ц-2575/2008 Головуючий у 1 інстанції Панас Н.Л.
Категорія - 44 Доповідач Ігнатова Л.Є.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого : Краснощокової Н.С., суддів: Ігнатової Л.Е., Троценко Л.І., при секретарі Алексеевы Г.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах відповідачів: ОСОБА_3 ОСОБА_2,ОСОБА_4 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 1 лютого 2008 року по справі за позовом Комунального підприємства "житлово-експлуатаційна контора № 1 м. Моспіно", виконавчого комітету Моспінської міської ради до ОСОБА_3ОСОБА_2ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
установив:
Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4. - ОСОБА_1. звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 1 лютого 2008 року, яким позовні вимоги КП "ЖЕК № 1 м. Моспіно" та виконкому Моспінської міської ради задоволені і ОСОБА_2.,ОСОБА_3. та ОСОБА_4. визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1
Представник відповідачів ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильністю оцінки доказів, досліджених в ході судового розгляду.
В судовому засіданні представник відповідачів підтримав доводи апеляційної скарги.
Представники позивачів просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до правил ст. ст. 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім"ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.
Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2007 року позивач КП "ЖЕК-1 м. Моспіно" звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що на їх балансі знаходиться жилий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 зазначеного будинку прописані відповідачі, які понад 6 років в ній не проживають і не користуються без поважних причин, комунальні платежі не сплачують у зв"язку з чим утворилася заборгованість по оплаті за користування жилим приміщенням і комунальними послугами в сумі 1895, 05 грн.
Вважають, що відповідачі не користуються спірною квартирою без поважних причин, а тому на підставі ст. ст.71, 72 ЖК України просять визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням в цій картирі.
Перевіряючи доводи позивача, що відповідачі не живуть у спірній квартирі без поважних причин більш ніж шість місяців і встановлюючи цей факт в судовому засіданні, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачОСОБА_3., звільнився з місць позбавлення волі у грудні 2006 року, а відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_4. перебувають у м. Москві, що відповідно до актів, укладених житловими органами 18.06.2007 року та 20.12.2007 року, суд вбачає, що відповідачі в спірній квартирі не мешкають і вона знаходиться в антисанітарному стані (а.с.6, 46) і що ці обставини в судовому засіданні підтвердили свідки - робітники ЖЕК -їм. Моспіно.
З зазначених підстав, суд прийшов до висновку, що відповідачі втратили зв"язок зі спірною квартирою і не ставляться до неї як до постійного її єдиного місця їх проживання, а тому підлягають визнанню такими, що втратили право користування жилим приміщенням у спірній квартирі.
Між тим з таким висновком суду не можна погодитися.
Відповідно до вимог передбачених ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім"ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім"ї понад шість місяців у випадках взяття під варту або засудження до позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування.
У випадку передбаченому п.7 цієї ж статті, право користування жилим приміщенням зберігається за підсудним протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного в даному пункті.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін та свідка ОСОБА_5., відповідач ОСОБА_3. дійсно з 2004 року відбував покарання у місцях позбавлення волі у зв"язку з чим тимчасово в спірній квартирі не прожиівав. Звільнився з місць позбавлення волі у грудні 2006 року. Згідно із ст. 71 ЖК України на протязі шести місяців з цього часу за ним зберігається жила площа.
Як пояснив відповідачОСОБА_3., повернувшись з місць позбавлення волі, він у грудні 2006 року в квартирі пофарбував батареї та повбирав сміття і періодично проживав, в постійно став проживати з липня-серпня 2007 року. А з серпня-вересня 2007 року проживає у цій квартирі з ОСОБА_6. За цей час він також установив нові вхідні двері. В квартирі знаходяться його особисті речі: холодильник, телевізор, диван, особисті речі. На вікнах знаходяться штори.
Пояснення ОСОБА_3 підтверджуються і поясненнями свідка ОСОБА_6., яка є співмешканкою відповідача і проживає разом з ним в спірній квартирі з серпня 2007 року. Підтвердила, що сумісно з відповідачем приводила в порядок його квартиру, що в квартирі знаходяться їх речі: диван, холодильник, продукти харчування, особисті речі та інше.
Той факти, що в квартирі відповідачів установлені нові двері та на вікнах знаходяться штори позивач не оспорює, а навпаки підтверджує це.
Зазначені обставини свідчать про те що відповідач ОСОБА_3 своєчасно в установлений законом строк вселився у свою квартиру, проживає і інтерес до цієї квартири не втратив, а навпаки використовує своє право на житло, прозводить оплату за надані комунальні послуги.
Зі слів відповідача ОСОБА_3 вбачається, що йому відомо про те, що його колишня дружина ОСОБА_2. та донька на протязі останніх трьох років живуть у м. Москві і там працюють. Але через кожні 3-4 місяці вони повертаються у м. Моспіно та живуть у спірній квартирі. Проживали в квартирі і у 2007 році улітку.
Ці обставини в судовому засіданні підтвердила і свідок ОСОБА_6. (а.с.62), яка пояснила, що їй відомо, що колишня дружина ОСОБА_3 з донькою приїздили у серпні 2007 року у м. Моспіно і проживали у спірній квартирі, вона їм передавала ключи від їх квартири.
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона працює двірником в ЖЕКі-1 на протязі 10 років. В зону її обслуговування входить будинок АДРЕСА_1. їй зі слів сусідів цього будинку відомо, що ОСОБА_2. та ОСОБА_3 І.А. періодично приїздять у квартиру, (а.с. 60)
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3. працюють у м. Москві у не врахував як їх тимчасову відсутність з поважних причин.
Як доказ того, що відповідачі не проживають у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, позивачі та суд в своєму рішенні посилися на акти, які укладені житловими органами 18.06.2007 року та 20.12.2007 року (а.с.6, 46).
Між тим як вбачається із матеріалів справи акт обстеження житлово-побутових умов від 20.12.2007 року укладений нібито ОСОБА_8. -головою органу самоврядування населення "65 квартал" (а.с.46).
Опитана в судовому засіданні ОСОБА_8. у якості свідка пояснила суду, що вона ніяких актів обстеження квартири відповідачів не складала і не підписувала, (а.с.61).
Акт від 18.06.2006 року складений робітниками ЖЕКу: двома майстрами ОСОБА_9, ОСОБА_10 та паспортистом ОСОБА_11 В даному акті зазначено, що відповідачі не проживають у спірні квартирі з 2001 року і ця квартира знаходиться в антисанітарному стані (а.с.6). Однак ні один з цих робітників не був опитаний в судовому засіданні і не підтвердив факти викладені в цьому акті.
При таких обставинах, апеляційний суд вважає, що ці акти, як докази того, що відповідачі не проживали у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, не можуть бути узяті до уваги.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що відповідачі без поважних причин не проживали у спірній квартирі і ці висновки не ґрунтуються на доказах перевірених та встановлений в судовому засіданні.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати і у задоволення позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах відповідачів: ОСОБА_3 ОСОБА_2,ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 1 лютого 2008 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог Комунальному підприємству "житлово-експлуатаційна контора №1 м. Моспіно", виконавчого комітету Моспінської міської ради до ОСОБА_3ОСОБА_2ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.