Справа № 22ц-2453/2008 Головуючий у 1 інстанції Олещенко Л.Б.
Категорія 22 Доповідач Ігнатова Л.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Краснощокової Н.С., суддів Ігнатової Л.Є., Троценко Л.І., при секретарі Алексєєвій Г.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за дорученням та в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, -
встановив:
ОСОБА_1., який діє за дорученням та в інтересах ОСОБА_3. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, яким відмовлено у задоволенні позову.
Представник позивачки ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, яким розірвати договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом від 17.09.2003 року у зв"язку з неналежним виконанням ОСОБА_2. обов'язків за договором та повернути у власність ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1. Мотивує вимогу тим, що суд дав невірну оцінку доказам, а тому вважає, що рішення суду є не обґрунтованим.
В засіданні апеляційного суду представник позивачки за дорученням ОСОБА_1. підтримав доводи апеляційної скарги., а відповідачка ОСОБА_2. заперечувала проти доводів скарги, просила про її відхилення та залишення без зміни рішення
СУДУ-
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, 16 липня 2007 року ОСОБА_3. звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачки і зазначала, що згідно з договором довічного утримання, зареєстрованого 17.09.2003 року приватним нотаріусом Устименко М.С., між нею та відповідачкою, останній вона передала у власність належний їй на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1, житловою площею 41, 5 кв.хМ, вартістю 26758 грн., розташований на земельній ділянці площею 800 кв.м. Відповідачка зобов'язалася зберегти за нею право довічного проживання в будинку, забезпечити
її одягом та взуттям, медичним обслуговуванням, продуктами харчування, визначивши грошову оцінку вказаних видів матеріального забезпечення у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак, з моменту укладення договору не виконує договірних зобов'язань, а саме: не забезпечує продуктами харчування, одягом та взуттям, медичним обслуговуванням, перешкоджає проживанню у будинку, змушуючи її проживати у непристосованій для життя будівлі, вчиняє сварки.
Крім того, відповідачка не вірно розуміє свої обов"язки за договором, оскільки замість належного догляду за нею, лише надсилає поштою грошові суми.
Тому просила суд розірвати договір довічного утримання у зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх обов'язків.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 17 січня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки та відповідачку, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши норми матеріального права, правильно вирішив спір. Висновки суду відповідають обставинам справи.
Судом встановлено, що 17.09.2003 р. між сторонами був укладений договір довічного утримання, згідно з яким позивачка передала у власність відповідачці житловий будинок АДРЕСА_1 а відповідачка зобов'язалася зберегти за позивачкою право по життєвому проживанню в будинку, забезпечувати придатним для носіння одягом та взуттям, належним медичним обслуговуванням, продуктами харчування, грошову оцінку зазначених у договорі видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін визначено у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 6).
Відповідно до вимог ч.1 ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або
третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачкою ОСОБА_3. не надано доказів того, що відповідачка не виконує своїх обов'язків за договором довічного утримання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4. у березні 2005 року зверталася до суду з зазначеним позовом до відповідачки - своєї доньки ОСОБА_2. та посилалась на ті ж підстави, що і у теперішньому позові. Рішенням Ленінського районного суду від 15.05.2006 року, яке за ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17.07.2006 року залишено без змін, в позові ОСОБА_4. відмовлено.
Ставлячи питання про розірвання договору довічного утримання, ОСОБА_4. посилається на те, що починаючи з 15.05.2006 року відповідачка не виконує умови цього договору. Однак при цьому не надала жодного переконливого доказу на підтвердження своїх вимог. Поясненням, які позивачка давала в судовому засіданні, суд першої інстанції дав відповідну оцінку і прийшов до висновку, що вони носять суперечливий характер. Позивачка заперечувала, що донька дає їй гроші, сплачує комунальні послуги і водночас підтверджувала, що це має місце, коли ОСОБА_2 заявляла про наявність відповідних документів, (а.с. 31-32, 34 звор. стор.) З пояснень представника позивачки вбачається, що відповідачкою умови договору довічного утримання позивачки у спірному будинку виконуються (а.с.37).
Суд не встановив, що відповідачка не виконує своїх обов'язків за вказаним договором, а встановив, що з моменту вселення у флігель ОСОБА_5, який є сином позивачки та братом відповідачки, між сторонами виникли неприязні відносини з приводу того, що будинок переходить у власність відповідачки.
Причини спору полягають не в невиконанні умов договору, а в його правових наслідках, що само по собі не є підставою для розірвання договору відповідно до вимог чинного законодавства.
Хоча по справі є різні докази, але є пояснення незаінтересованих свідків, допитаних судом першої інстанції.
Суд дав відповідну оцінку свідкам опитаним в судовому засіданні як з боку позивачки так і збоку відповідачки й прийшов до висновку, що пояснення свідків: ОСОБА_9., ОСОБА_10.ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_1 33 боку позивачки щодо неналежного виконання договору, ґрунтуються практично тільки на свідченнях отриманих від самої позивачки. Що стосується пояснень свідка ОСОБА_4. - сина позивачки, суд також дав їм оцінку і прийшов до правильного висновку, що вони не можуть бути прийняті до уваги як доказ, оскільки він має з відповідачкою неприязні відносини. Судовим рішенням від 15.05.2006 року встановлено, що такі відносини між ними склалися внаслідок того, що ОСОБА_4. невдоволений тим, що право власності на спірний будинок оформлено на відповідачку ОСОБА_2 - його сестру.
Що стосується пояснень свідків з боку відповідачки, а саме її сестри - ОСОБА_6., чоловіка сестри -ОСОБА_7 та її сина - ОСОБА_8, то суд їх прийняв до уваги при ухваленні рішення, обґрунтовуючи це тим, що вони безпосередньо бувають в спірному будинку, бачать взаємовідносини між ОСОБА_3. та ОСОБА_2. і що їм відомо, що відповідачка виконує свої зобов'язання за договором і навіть більше. їм відомо, що ОСОБА_2 купує матері одяг, взуття, продукти харчування, готує їжу завжди з розрахунком на матір, сплачує комунальні послуги, купує їй ліки,
провідувала в лікарні 2 рази на день. Крім того надсилає матері поштові перекази по 100-150 грн. Ніколи її не ображала, відноситься до неї з повагою. Але проти відповідачки настроює позивачку її син - ОСОБА_4., який претендує на будинок. Також пояснили, що ОСОБА_3. має похилий вік - 76 років, характер її став дуже складний і догодити їй дуже важко.
При цьому суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги наведені пояснення допитаних свідків і не врахував пояснень свідків з боку позивачки, давши поясненням всіх свідків належну правову оцінку.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що немає підстав для розірвання договору довічного утримання, оскільки відповідачка дійсно належним чином виконує свої обов'язки за цим договором.
Викладені у апеляційній скарзі доводи, на правильність правових висновків суду не впливають.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись ст.. ст. 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1., який діє в інтересах ОСОБА_3. відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 січня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.