Справа № 22ц-117/2008 рік  Головуючий у 1 інстанції Никифоряк Л.П.

Категорія 3      Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Новосядлої В.М.,

суддів Ігнатової Л.Є., Дем"яносова О.В., 

при секретарі Алекіївій Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, державної виконавчої служби у м. Дзержинську, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4- про відшкодування матеріальної і моральної шкоди -,

установив:

До апеляційного суду звернувся позивач з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, яким йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним, ухваленим з порушенням вимог матеріального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що у лютому 2006 року з зазначеним позовом звернувся ОСОБА_1., посилаючись на те, що рішенням Дзержинського міського суду від 17 червня 2005 року з нього на користь ОСОБА_5було стягнуто 136 000 грн. На виконання цього рішення на автомобіль „Мерседес-Бенц" 30.06.2005 року був покладений арешт та встановлено заборону на відчуження і користування цим автомобілем. Вказаний автомобіль був переданий на відповідальне зберігання відповідачу у справі ОСОБА_2.

На день покладання арешту на автомобіль та передачу його на зберігання стан автомобіля був задовільний, автомобіль був укомплектований, пошкоджень не було.

Однак при огляді автомобіля 27 вересня 2005 року були виявлені численні пошкодження.

Вважає, що при вилученні автомобіля і його транспортуванні з вини держвиконавця ОСОБА_4. його автомобілю були завдані ушкодження, на загальну суму 645, 71 грн., яку він і просив стягнути з ДВС у м. Дзержинську у відшкодування матеріальної шкоди.

Вважає, що і відповідач ОСОБА_2. так само заподіяв йому матеріальну шкоду у зв"язку з тим, що не забезпечив належне зберігання його автомобіля і оцінює її у сумі 4618, 82 грн., які і просив стягнути з останнього.

Крім того, діями відповідачів йому спричинена і моральна шкода, яку він оцінює у сумі 10 000 грн. і просить зазначену суму морального збитку стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

В процесі розгляду справи з таким же позовом звернулась до суду 19.12.2006 року як 3-я особа на стороні позивача з самостійними вимогами ОСОБА_3., зазначаючи що вона користувалась цим автомобілем за дорученням та просила про стягнення з відповідачів на її користь у відшкодуванням матеріальної шкоди з ДВС у м. Дзержинську 645, 71 грн., з ОСОБА_2- 4618, 82 грн. та у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та представників державної виконавчої служби у м. Дзержинську, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов"язки осіб, які не брали участь у справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що автомобіль був пошкоджений не з вини відповідачів, оскільки в період з 30 червня по 4 серпня 2005 року з цього автомобіля невідомими особами була скоєна крадіжка. За цим фактом відкрита кримінальна справа, однак до цього часу винуватці не знайдені.

Крім того, власником автомобіля є третя особа ОСОБА_3., а не позивач ОСОБА_1., тому вимоги позивача щодо спричинення саме йому шкоди у зв"язку з пошкодженням автомобіля є безпідставними.

На думку суду не можуть бути задоволені і вимоги третьої особи ОСОБА_3. про відшкодування спричиненої шкоди на її користь, оскільки вона не довела цей факт у судовому засіданні.

При цьому суд виходив із норм матеріального права передбаченого ст. 1166 та ст. 386 ЦК України.

Між тим такий висновком суду не відповідає обставинам справи і він зроблений з порушенням норм матеріального права.

З обставин справи вбачається, що автомобіль „Мерседес-Бенц"30.06.2005 року був переданий державним виконавцем державної виконавчої служби в м. Дзержинську ОСОБА_4. на збереження ОСОБА_2., відповідно до акту про опис та арешт майна від 30.06.2005 року (а.с.19-20).

Власником цього автомобілю є ОСОБА_3., згідно рішення Дзержинського міського суду від 14.03.2006 року(а.с.57).

Ставлячи питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивач та третя особа виходили з того, що діями відповідального зберігача ОСОБА_2, якому був переданий на відповідальне зберігання їх автомобіль та діями державного виконавця їм була спричинена матеріальна та моральна шкода.

У зв"язку з чим, суд першої інстанції розглядаючи справу не вирішив питання, чи не випливають зазначені правовідносини з правовідносин передбачених Главою 66 ЦК України Зберігання (ст.ст.954, 937, 942, 950 та інші) та з Законів України „Про державну виконавчу службу" та „Про виконавче провадження".

При цьому суд повинен був встановити і коло осіб, які повинні бути притягнуті до участі в справі.

Згідно з роз"ясненнями, що містяться в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України від 24.03.1998року(з наступними змінами) „Про державну виконавчу службу", ст. 86 Закону України від 21.04.1999 року (з наступними змінами) „Про виконавче провадження" і врахувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1та позовні вимоги 3-ї особи на стороні позивача - ОСОБА_3. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у тому числі й з відділу державної виконавчої служби в м. Дзержинську (а.с. 3, 60-61), суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України не вирішував питання про залучення до участі у цій справі іншу особу як співвідповідача - відповідний територіальний орган Державного казначейства України.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 311, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18.09.2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж

суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.