Справа № 22ц-1842 /2008 рік.          Головуючий у 1 інстанції Челюбєєв Є.В.

Категорія 53    Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н.С.,

суддів Ігнатової Л.Є., Кіянової С.В., 

при секретарі Жиленко Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції відкритого акціонерного товариства „Новгородський машинобудівельний завод" на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 18 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Новгородський машинобудівельний завод" про стягнення недоплати середнього заробітку за вимушений прогул, компенсації за невикористану відпустку, недоплати по заробітній платі, недоплати вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку, -

встановив:

Відкрите акціонерне товариство „Новгородський машинобудівельний завод" звернувся до апеляційного суду зі скаргою на рішення місцевого, суду, яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_1. і стягнуто на її користь з відповідача: 844, 76 грн. недоплати по заробітній платі за період з 04.06.2007 року по 13.08.2007 року; 491, 84 грн. - недоплату компенсації за невикористану відпустку; 341, 51 грн. - недоплату вихідної допомоги; 2703, 43 грн. - компенсації за затримку розрахунку належних до виплати сум; 2212, 37 грн. недоплати за період невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідач просить рішення суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги їх відзив на позовну заяву Пономарьової; неправильно провів розрахунок компенсації за не використану відпустку.

Крім того, суд не прийняв до уваги, що відповідачем на ім'я суду було направлене клопотання про перенесення дати розгляду справи після новорічних свят у зв'язку з відсутністю можливості приймати участь у розгляді справи 18.12.2007 року, а також те, що вони просили вважати неявку у судове засідання з поважних причин. Однак суд розглянув справу у відсутності їх представника, що є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2007 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Дзержинського міського суду від 18.05.2006 року вона була поновлена на посаді оператора 5 розряду теплосилової дільниці ВАТ „Новгородський машинобудівний завод" та на її користь були стягнуті грошові суми. Однак фактично на посаді вона була поновлена лише 04.06.2007 року, що підтверджується наказом № 46-к від 04.06.2007року. Затримка виконання рішення суду про її поновлення на роботу склала період з 18.05.2006 року по 04.06.2007 року, тобто більше 12 місяців. Відповідач виплатив їй за цей період грошову суму із розрахунку 2/3 мінімальної заробітної плати у сумі 3125, 55 грн., що не відповідає вимогам закону.

Вважає, що їй слід було виплатити заробітну плату за зазначений період у сумі 5337, 92 грн. Недоплата складає 2212, 37 грн., яку і просила стягнути з відповідача.

Крім того, відповідач не повністю прозвів виплату їй компенсації за невикористану відпустку.

Наказом про звільнення за № 59-к від 13 серпня 2007 року вона звільнена з 13.08.2007 року за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства. Цим же наказом передбачена виплата компенсації за невикористану відпустку за період з 15.04.2005 року по 13.08.2007 року - 74 календарних дні.

Вважає, що компенсація за невикористану відпустку за вказаний період повинна складати 1163, 08 грн. з урахуванням її заробітної плати за червень-липень 2007 року (з розрахунку заробітної плати за 12 місяців).

При звільненні їй сплачена компенсація за невикористану відпустку у розмірі 671, 24 грн. Недоплата складає 491, 84 грн., яку і просила стягнути з відповідача (а.с.82).

Відповідно до вимог ст.116, КЗпП України, відповідач повинен в день звільнення сплатити усі суми, які належать їй від підприємства.

Але відповідач не сплатив їй компенсацію у повному розмірі. Тому відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України вважає, що відповідач повинен нести відповідальність за затримку розрахунку і виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, тобто з 14.08.2007року по 18.12.2007 року (по день ухвалення рішення) і повинен їй сплатити 2703, 43 грн. (виходячи з 2-х останніх місяців перед звільненням

Тому просила стягнути з відповідача на її користь зазначену суму.

Крім того, позивачка зазначала, що з 04.06.2007 року вона була поновлена відповідачем на раніше займану посаду. Але фактично до роботи не була допущена. Відповідач позводив їй виплату за червень 2007 року у розмірі 281, 40 грн., за липень 2007 року - 294, 80 грн. та за 9 робочих днів серпня 2007 року - 120, 60 грн., а всього 696, 80 грн. При цьому відповідач виходив із розрахунку 2/3 від мінімальної заробітної плати за зазначений період.

З таким розміром виплати за зазначений період вона не згодна. Вважає, що відповідач повинен був виходити з 2/3 від тарифної ставки робітника 1 розряду відповідно до Регіональної угоди на 2007-2008 роки. Всього за цей період відповідач повинен був їй сплатити 1541, 56 грн. Фактично їй виплачено лише 696, 80 грн. Недоплата складає 844, 76 грн. Зазначену суму позивачка й просила стягнути з підприємства.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що рішенням Дзержинського міського суду від 18.05.2006 року, яке набрало чинності 01.12.2006 року позивачка була поновлена на посаді оператора 5 розряду теплосилової дільниці ВАТ „Новгородський машинобудівний завод" та на її користь були стягнені 3094, 80 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. у відшкодування моральної

шкоди. Цим рішенням був визначений середньоденний заробіток ОСОБА_1для нарахування відповідних виплат у розмірі 2, 56 грн.

Відповідно до наказу № 46-к від 04.06.2007 року позивачка була поновлена на посаді з 15.04.2005 року та їй були виплачені стягнені судом на її користь суми, а також за вимушений прогул за період з 01.06.2006 року по 31.05.2007 року у сумі 3125, 55 грн. виходячи із 2/3 мінімальної заробітної плати за відповідний період.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що нараховані відповідачем суми до сплати не відповідають вимогам ст. 236 КЗпП України, якою передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Крім того, за червень 2007 року підприємством позивачці була нарахована та виплачена після відрахування обов'язкових платежів заробітна плата у сумі 281, 40 грн. та за липень 2007 року - 294, 80 грн., виходячи із 2/3 мінімальної заробітної плати.

У зв'язку з ліквідацією ВАТ „Новогродівський машинобудівельний завод" наказом № 59-к від 13.08.2007 року позивачка була звільнена з посади за п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою місячної допомоги.

При звільненні позивачу були нараховані та виплачені після відрахування обов'язкових платежів заробітна плата за серпень у сумі 120, 60 грн., виходячи із 2/3 мінімальної заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку у сумі 671, 24 грн. та вихідна допомога у сумі 290, 17 грн.

Таким чином, судом обґрунтовано зроблено висновок, що нараховані відповідачем суми не відповідають вимогам Закону України „Про оплату праці", та стягнуто на користь позивачки недоплату.

Оскільки були порушені вимоги ст.116, КЗпП України, та відповідачем не доведено відсутність їх вини у цьому, то судом вірно застосовано ст. 117 КЗпП України, відповідно до якої відповідач повинен нести відповідальність за затримку розрахунку і виплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, тобто з 14.08.2007року по 18.12.2007 року (по день ухвалення рішення).

За таких обставин доводи апеляційної скарги, що нараховані судом сумі не відповідають вимогам закону, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Доводи відповідача, що суд не прийняв до уваги їх клопотання про перенесення дати розгляду справи після новорічних свят у зв'язку з відсутністю можливості приймати участь у розгляді справи 18.12.2007 року, і розглянув справу у відсутності їх представника, в той час коли вони просили вважати неявку у судове засідання з поважних причин, є безпідставними, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства.

Так, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.11.2007 року розглядалась зазначена справа за участю сторін в тому числі і представників відповідача: ОСОБА_2та ОСОБА_3. У цей же день судом по справі була оголошена перерва до 18.12.2007 року до 14-00. Тобто з зазначеного вбачається, що представники відповідача були у встановленому порядку оповіщені про час і місце судового розгляду (а.с.99, 92). 18.12.2007 року представники відповідача в судове засідання не з'явилися. Відповідач повідомив суд про причину неявки в судове засідання своїх представників, просив перенести дату розгляду справи та

вважати неявку поважною (а.с.92). Однак суд зі свого погляду визнав причину неявки представників відповідача неповажною та продовжив розгляд справи у їх відсутності.

В даному випадку неявка представника відповідача у судове засідання без поважних причин не була перешкодою для розгляду справи.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності представників відповідача, суд врахував складність справи, попередню участь представників відповідача у справі, стадію розгляду, добросовісність дій представників відповідача, які не з'явилися, доведеність поважності причини неявки та думку інших осіб, які беруть участь у справі. (а.с. 99)

Таким чином, розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи та заперечення сторін, вірно встановив обставини (факти), якими обґрунтовувались позовні вимоги, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Постановлене у справі рішення є законним й обґрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Викладені у скарзі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції і ці доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Новгородський машинобудівельний завод" відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 18 грудня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.