Справа № 22ц-2621/08
Категорія - 34
Головуючий у першій інстанції - Бжассо Н.В.
Доповідач - Заїкін А.П.
УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2008 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
· головуючого судді - Заїкіна А.П.,
· суддів: Процик М. В., Миза Л.М. ,
з участю секретаря - Трошина К.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2008 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
В березні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому вказав, що 20 серпня 2005 року на вул. Академіка Вільямса в м. Одеса з вини відповідача мала місце дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої керований ним автомобіль «DEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні ушкодження. Після зміни та доповнення позовних вимог, посилаючись на спричинення йому з вини відповідача майнової та моральної шкоди, просив: визнати відповідача винним у скоєнні дорожньо - транспортної пригоди; стягнути з відповідача у якості відшкодування матеріальної шкоди - 6880 грн., у якості відшкодування моральної шкоди - 5000 грн., витрати, пов'язані з проведенням ексгіІртного дослідження у розмірі -291 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн., сплачене держмито у розмірі - 69 грн.
Відповідач позов не визнав з тих підстав, що він вважає винним у скоєнні дорожньо -транспортної пригоди позивача.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2008 р. позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. ОСОБА_1 був визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 20.08.2005 р. на вул. Академіка Вільямса в м. Одеса. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто завдану матеріальну шкоду у розмірі 6880 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн., витрати, пов'язані з проведенням експертного дослідження у розмірі 291 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн., держмито у розмірі 69 грн. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що суд передчасно дійшов висновку про його вину у скоєнні дорожньо - транспортної пригоди, оскільки судом не була призначена судова автотехнічна експертиза, про проведення якої він заявляв клопотання. Відповідач вважає, що дорожньо-
транспортна пригода сталася не з його вини, а з вини позивача, який порушив п. п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Відповідно до ст. 307 ч. 1 п. 3 ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має право змінити рішення. Підставами для зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що винним у скоєнні дорожньо - транспортної пригоди є відповідач, оскільки він порушив п. 16.11 ПДР, у якому вказується, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, який рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напряму їх подальшого руху. Такий висновок суд зробив на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи, які були встановлені судом на підставі наданих сторонами доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень і знаходяться в матеріалах справи. Висновок суду повністю відповідає вимогам діючого законодавства України.
Відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. На з'ясування тих же обставини вказує п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Доводи відповідача у апеляційній скарзі про те, що винним у скоєнні дорожньо - транспортної пригоди є позивач, оскільки він порушив п. п. 11.2, 11.5 ПДР є безпідставними, вони не спростовують висновків суду. Як вказувалось вище, відповідно до п. 16.1 ПДР водій транспортного засобу, який рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, не тільки тим, що рухаються по перехрещенню доріг, а і тим, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напряму їх подальшого руху.
Разом з тим, суд першої інстанції стягуючи завдану моральну шкоду у розмірі 3000 грн., порушив вимоги ст. 23 ЦК про те, що визначаючи розмір відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Враховуючи наведене колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем позивачу, до 1000 грн. Зважаючи на те, що судом першої інстанції допущено помилку в застосуванні норми матеріального права, колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 213, 214, 303, 304, ст. 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п. 4, ч. 2, ст. 313, ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2008 року змінити, виклавши регулятивну частину в новій редакції.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, в якості відшкодування матеріальної шкоди, - 6880 (шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, в якості відшкодування моральної шкоди, -1000 (одна тисяча) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з проведенням експертного дослідження у розмірі 291 (двісті дев'яносто одна) грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн., витрати на держмито у розмірі 69 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної
сили.