вирок №1-5-2008
Іменем України
27 червня 2008 року м.Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі:
головуючого: полковника юстиції ОКСЕНЕНКА О.М.,
судді - полковника юстиції ПОЛОСЕНКА B.C.,
народних засідателів: підполковника ІЛЛІЧОВА С.Г., майорів - Д'ЯКОВА А.В. і ДЮГА Р.В., при секретарях ТЕРЕЩЕНКО Н.В. і БАРДАКОВА Є.В., за участю державного обвинувача - прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону капітана юстиції ВАРЦІМАГИ М.О., захисника-адвоката ОСОБА_1., потерпілого ОСОБА_2., його представника адвоката ОСОБА_5., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового апеляційного суду Центрального регіону розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню:
військовослужбовця Управління Служби безпеки України у Львівській області підполковника
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Рівне, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
і колишнього військовослужбовця цього ж УСБУ підполковника запасу
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, проживаючого за адресою:АДРЕСА_2
обох у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 405, ч. 2 ст. 15 п.п. 8, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Судовим слідством суд
ВСТАНОВИВ:
1 серпня 2006 року під час святкового заходу у с. Липники Пустомилівського району Львівської області з приводу отримання чергового звання одним із співробітників Управління Служби безпеки України (далі УСБУ) у Львівській області між начальником Головного відділу «К» полковником ОСОБА_2., з одного боку, і начальником
відділу Головного відділу «К» підполковником ОСОБА_3. і начальником аналітичної групи Головного відділу «К» підполковником ОСОБА_4., з іншого боку, виник конфлікт з приводу висловленого ОСОБА_2 невдоволення наявністю у поведінці деяких співробітників УСБУ у Львівській області неповаги до начальників, старших за військовим званням, військових традицій і необхідністю внесення змін у штатний розклад очолюваного ним підрозділу, який стосується посади, що обіймав ОСОБА_4, а також наміру підвищити вимогливість до підлеглих йому співробітників.
Після закінчення заходу, під час якого відбувалось вживання спиртних напоїв, у ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що перебували в стані алкогольного сп'яніння, спільно, виник умисел на вбивство ОСОБА_2з тим щоб покарати його за висловлені на їх адресу зауваження та претензії, а також щоб запобігти його намірам вимогливо ставитись до діяльності підлеглих і впливати на кадрові питання у очолюваному ним Головному відділі «К» УСБУ, тобто у зв'язку з виконанням вказаної посадової особи службових обов'язків.
В цей же день, з метою реалізувати свій злочинний намір, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зустрілись із невстановленою досудовим слідством особою, та домовились про вчинення вбивства ОСОБА_2, відвівши цій невстановленій особі роль співвиконавця, після чого на двох транспортних засобах вирушили до місця проживання ОСОБА_2. При цьому, ОСОБА_3 по мобільному телефону з'ясував у співробітника УСБУ ОСОБА_12 місце проживання ОСОБА_2 і пересвідчився, що той відвіз ОСОБА_2 до дому. Далі ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_2 о 22 год. 19 хв., уточнивши його місце знаходження і домовився про зустріч із ним. О 22 год. 40 хв. ОСОБА_3 по мобільному телефону повідомив ОСОБА_2 про прибуття до будинку та покликав його з квартири.
В період з 22 год. 43 хв. до 22 год. 47 хв. ОСОБА_2 після останнього телефонного дзвінка від ОСОБА_3, вийшов із квартири на вулицю Гіпсову напроти подвір'я будинку № 36-а у м. Львові, де зустрівся з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і почав з'ясовувати у них причину приїзду до нього. Почувши на свою адресу образу та погрозу, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 і ОСОБА_4 забиратись геть, повідомивши, що розбереться з ними наступного дня в Управлінні. Під час цієї розмови, невстановлена слідству особа, діючи спільно з ОСОБА_4 і ОСОБА_3, скориставшись коли увага ОСОБА_2 була зосереджена на ОСОБА_3 і ОСОБА_4, за попередньою домовленістю з ними, з метою вбивства, нанесла ОСОБА_2 удар по голові тупим твердим предметом. Від отриманого удару ОСОБА_2 впав навколішки, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати мету на вбивство свого начальника, в порушення вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України і ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, що зобов'язують додержуватись визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, не допускати самому і стримувати інших від негативних вчинків, стали наносити взутими в черевики ногами удари по тулубу потерпілого.
Під час вказаного нападу потерпілий відчувши для себе смертельну небезпеку і після нанесених ОСОБА_3 не менше трьох ударів з правого боку а ОСОБА_4 не менше двох ударів по тулубу з лівого боку тулуба, підвівся на ноги і втік від нападників. В результаті втечі потерпілого від нападників, які деякий час на автомобілі розшукували його на вулиці, вбивство ОСОБА_2 не було завершене і його смерть не наступила з причин, що не залежали від волі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і невідомої особи.
Вказаними діями, вчиненими за попередньою змовою між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і невстановленою слідством особою, потерпілому було спричинено відкриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку, переломів кісток носа,
стінок лобної пазухи з переходом на передню черепну ямку, геманосинусом гайморових та лобних пазух, решітчастої кістки, пневмоцефалії та назальної ліквореї, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а також умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому 8-го ребра зліва та побої.
В судовому засіданні підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованих діях не визнали і заявили, що вони ніякого відношення до нападу на ОСОБА_7 та заподіяння йому тілесних ушкоджень не мають, оскільки після святкового заходу, що відбувався у с. Липники, вони поїхали на автомобілі ОСОБА_3 додому у м. Львів та вечірній час 1 серпня 2006 року проводили у колі своїх сімей. При цьому, як алібі, що на переконання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 спростовують будь-яку їх причетність до замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_2 та застосування до нього, як начальника фізичного насильства, підсудні назвали такі обставини.
Зокрема, підсудний ОСОБА_4 заявив, що о 22 год. 20 хв. 1 серпня 2006 року вийшовши із автомобіля ОСОБА_3 біля Стрійського ринку м. Львова, він через кілька хвилин потрапив додому, де в цей час знаходились дружина і два його сина. Через декілька хвилин після його приходу в дім, старший син Володимир вийшов із квартири для того щоб поставити автомашину на автостоянку та помилково взяв його мобільний телефон. Він та інші члени сім'ї весь час залишались в квартирі до ранку. Цього ж вечора, після 22 годин він спілкувався по домашньому телефону (н.т. 76-50-92) із знайомими: ОСОБА_21. (н.т. 62-18-79) і ОСОБА_22.(т. 237-19-42).
Підсудний ОСОБА_3 у свою чергу заявив про те, що після висадки ОСОБА_4 він поїхав до себе додому. По дорозі він двічі телефонував з мобільного телефону оператора «UMS» т.н. 80503170846 до ОСОБА_2 з тим, щоб той дозволив йому не бути присутнім на службі зранку 2 серпня 2006 року для вирішення власних справ, але розмова із начальником не відбулась, оскільки той перебував в стані сп'яніння і через це не міг розмовляти. Зателефонувавши ОСОБА_4. він виявив, що телефон останнього знаходиться у його сина ОСОБА_22, з яким відбулась розмова на автомобільну тему. Рухаючись по вул. Сахарова він зупинився біля магазину «Інтермаркет», в якому придбав продукти харчування, а також зустрів свого знайомого ОСОБА_8. По дорозі додому під час руху на автомобілі по мобільному телефону він спілкувався із кількома співробітниками УСБУ, а приїхавши додому, біля під'їзду зустрів знайомого ОСОБА_21
Незважаючи на невизнання підсудними своєї вини в замаху на вбивство ОСОБА_2 та заподіяння йому умисного тяжкого тілесного ушкодження, умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження і побоїв, їх винність знайшла своє повне підтвердження сукупністю досліджених під час судового слідства доказів.
Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 1 серпня 2006 року під час святкування на території Липниківського лісництва з приводу отримання чергового військового звання майором ТРЕПАКОМ, в якому приймали участь старші офіцери та керівництво УСБУ у Львівській області та вживались спиртні напої, він зробив зауваження на адресу ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з приводу їх нетактовної поведінки під час проголошення ним тосту, прояву неповаги до нього, як до керівника та старшого за військовим званням і віком, а також висловив пропозицію щодо деяких змін штатного розкладу, що стосувалось посади, яку займав ОСОБА_4. Однак і після цього ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не заспокоїлись та вели себе нетактовно, а останній навіть поривався вияснити з ним стосунки у фізичний спосіб, що спонукало присутніх офіцерів втрутитись в цей конфлікт та заспокоїти ОСОБА_4.
Близько 22 години він повернувся додому на автомобілі співробітника УСБУ ОСОБА_12 і знаходився у квартирі, розташованій в будинку 36а по вул. Гіпсовій. Через деякий час він провів зустріч із співробітником ОСОБА_11, який попередньо
зателефонував йому і під'їхав на своєму автомобілі до будинку. Перед приїздом ОСОБА_11 також зателефонував ОСОБА_3 та детально розпитав де він живе і як до нього доїхати. З розмови із ОСОБА_3 він зробив висновок, що той збирається із ним зустрітись не сам. О 22 годині 40 хвилин ОСОБА_3 зателефонував вдруге і повідомив, що вони знаходяться біля будинку. Вважаючи, що підлеглі приїхали вибачитись за свою поведінку на заході, він через кілька хвилин вийшовши у двір та побачив біля воріт два автомобіля, один з яких марки «Мерседес-Бенц» належав ОСОБА_3. Вийшовши на вулицю він зустрівся з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що знаходились в стані алкогольного сп'яніння і які з першої миті зустрічі стали проявляти агресивність і висловлювати погрози на його адресу з приводу його зауважень висловлених на заході. В момент, коли його увага була зосереджена на ОСОБА_3 і ОСОБА_4, третя особа, яка не була в полі його зору, нанесла сильний удар з лівого боку невідомим твердим предметом по обличчю в лобну частину та перенісся. Від цього удару він впав вперед навколішки між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які в свою чергу стали наносити удари по тулубу в область ребер ногами взутими в черевики. Під час нанесення цих ударів він став відповзати на проїжджу частину дороги і в той час побачив у руках ОСОБА_3 металевий предмет, похожий на викрутку або монтировку. Відчувши смертельну небезпеку для свого життя він звівся на ноги і втік від нападників. Знаходячись на безпечній відстані він бачив, як автомобіль ОСОБА_3 від'їхавши з місця події на іншу вулицю через декілька хвилин знову повернувся на вулицю Гіпсову, а потім поїхав в невідомому напрямку. Зустрівши по дорозі незнайому жінку, він попросив довести його додому, а потрапивши в свій будинок звернувся за допомогою до сусіда ОСОБА_6, який викликав швидку допомогу. Також по мобільному телефону він особисто зателефонував заступнику Служби безпеки України ПІДБОЛЯЧНОМУ, повідомивши про вчинення на нього нападу, а також співробітнику ПАСЬКУ, якому пояснив, що з ним сталось і повідомив хто вчинив злочин. Крім того, про напад на нього і осіб, що його вчинили, він розповів працівникам швидкої допомоги, співробітникам міліції, що приїхали на виклик, а також заступнику начальника УСБУ у Львівській області ЗАДЕРЕЮ, співробітникам - СТЕЛЬМАЩУКУ і РАДОВЕНЧИКУ, які прибули в лікарню швидкої допомоги, куди після надання першої медичної допомоги він потрапив.
З протоколу огляду місця події від 2 серпня 2006 року вбачається, що місцем події являється тротуар і проїжджа частина вул. Гіпсова з боку будинку 36- а у м. Львові.
Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події під час цієї слідчої дії потерпілий ОСОБА_2 показав в якому місці і за яких обставин був вчинений замах на його вбивство та нанесені тілесні ушкодження 1 серпня 2006 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 і невстановленою слідством особою.
Свідок ОСОБА_6 показав, що 1 серпня 2006 року близько 22 годин 40 хвилин, прямуючи від гаража він бачив, як до воріт будинку 36-а по вул. Гіпсовій під'їхали два автомобіля, один із них світлого кольору марки «Мерседес». Через кілька хвилин, поцікавившись до кого із сусідів приїхали на автомобілях, з вікна своєї в квартири, що виходить на вул. Гіпсову, він побачив свого сусіда ОСОБА_2 та двох чоловіків одягнутими у світлий одяг, які знаходячись біля воріт з боку вулиці та розмовляли. Втративши інтерес до вказаних осіб, він став займатись своїми справами, але близько 23 годин 30 хвилин сусід ОСОБА_2 подзвонив у двері. Відкривши, він побачив що обличчя сусіда було побите, закривавлене та зламаний ніс. Тоді ж, ОСОБА_2 повідомив йому, що був побитий підлеглими. Після цього ним була викликана швидка допомога. На питання лікаря, а потім і працівників міліції ОСОБА_2 називав прізвища ОСОБА_4 і ОСОБА_3, як осіб, що його побили.
Як вбачається із протоколу відтворення обстановки та обставин події свідок ОСОБА_6 показав з якого місця він 1 серпня 2006 року побачив під'їхавши до воріт
автомобілі та осіб, що зустрілись та розмовляли з ОСОБА_2 на вулиці біля будинку 36-а.
Свідок ОСОБА_9 - лікар-анастезіолог Львівської станції швидкої допомоги показала, що 1 серпня 2006 року близько 23 - ї години був отриманий виклик на вул. Гіпсову, 36-а. Прибувши за викликом, бригада швидкої допомоги надала потерпілому в якого лице було травмоване, першу медичну допомогу і було повідомлено в органи міліції. Потерпілий, який виявився співробітником Служби безпеки заявив, що його побили підлеглі, з якими мав конфлікт та назвав їх прізвища, які вона не пригадує. Як їм повідомив потерпілий підлеглі зателефонували і викликали його на зустріч біля дому. Під час розмови з ними, особа яку він не бачив, нанесла удар в обличчя якимось предметом. Мова потерпілого була зрозуміла, він адекватно реагував на оточуючих і в його поведінці ознак алкогольного сп'яніння видно не було. Зі слів потерпілого від нападників він зміг утекти. Щодо інших обставин побиття про які повідомив потерпілий свідок не пам'ятає за давністю часу.
За даними карти виїзду швидкої медичної допомоги № 383 від 1 серпня 2006 року виклик до ОСОБА_7. відбувся в 23 год. 22 хв., приїзд швидкої на місце виклику о 23 год. 30 хв., у графі «виїзд на госпіталізацію» - 00 год. 10 хв. Діагноз: «Струс головного мозку. Параобітальні гематоми обох очних орбіт. Перелом стінки носа. Тупа травма грудної клітки зліва. В графі додатково зазначено: «Побили відомі йому люди біля будинку, де він проживає»
Свідок ОСОБА_10 показав, що в ніч з 1 а 2 серпня 2006 року під час чергування у Франківському райвідділі міліції, він виїжджав за викликом працівників швидкої медичної допомоги на місце події до будинку 36-а по вул. Гіпсовій. Прибувши за цією адресою він застав бригаду швидкої медичної допомоги і потерпілого, в якого була травма обличчя. Згідно пояснень потерпілого ОСОБА_7 того дня між ним і підлеглими ОСОБА_3 і ОСОБА_4 виник конфлікт, а коли після спільного заходу, що проходив за межами міста Львова, він повернувся додому, ці підлеглі по телефону викликали його на вулицю для розмови, де йому невідома особа нанесла чимось удар по обличчю.
Свідок ОСОБА_11 показав, що попередньо зателефонувавши ОСОБА_2 з мобільного телефону 80674446144 близько 22 годин 30 хв. 1 серпня 2006 року зустрівся з ним за місцем проживання, для вирішення питань його сімейних обставин. Нетривале, протягом кількох хвилин спілкування відбулось в автомобілі, на якому він приїхав до ОСОБА_7, при цьому, останній мав нормальний стан та вів себе адекватно. З поведінки ОСОБА_2 не вбачалось, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Пізніше, вночі, заступник начальника УСБУ ЗАДЕРЕЙ повідомив йому по телефону про побиття ОСОБА_2.
Як показав свідок ОСОБА_12, під час святкового заходу з приводу отримання чергового військового звання співробітником УСБУ ТРЕПАКОМ, між полковником ОСОБА_2 та його підлеглими підполковниками ОСОБА_4 і ОСОБА_3 виник конфлікт з приводу висловлених ОСОБА_2 на їх адресу зауважень, щодо їх поведінки, проходження служби і виконання своїх службових обов'язків, що спонукало вмішатись присутніх керівників УСБУ і співслужбовців для заспокоєння вказаних осіб та розвести їх в різні боки. Незабаром, після закінчення заходу він відвіз ОСОБА_2 до місця проживання на вул. Гіпсову та поїхав додому. В 22 год. 17 хв. на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_3 та запитував де зараз перебуває ОСОБА_2 і де він проживає, на що він відповів, що висадив того біля магазину «Темп». О 23 годині 40 хв. до нього зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що на нього напали ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та їх люди і побили його та просив повідомити про це керівництво УСБУ і приїхати до будинку самому. По приїзду до будинку де проживав ОСОБА_2, та де відбулась подія, він спілкувався з працівниками міліції,
яким потерпілий також повідомив про участь в нападі на нього ОСОБА_4 і ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_23 показав, що згідно наказу т.в.о. начальника УСБУ у Львівській області він був призначений головою комісії по розслідуванню факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2. Під час розслідування ним і членами комісії АРГАМАКОВИМ, ЗУБАРЕВИМ і ГОЛУБКО були відібрані пояснення у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і інших осіб, яким були відомі обставини конфлікту, що виник 1 серпня 2006 року між вказаними співробітниками УСБУ під час святкового заходу, а також осіб, яким було щось відомо про обставини нападу на ОСОБА_2. Крім того комісією була отримана і проаналізована інформація про телефонні дзвінки з мобільних терміналів, які здійснювались ОСОБА_3 і ОСОБА_4 безпосередньо до побиття ОСОБА_2 і після події. Як далі заявив свідок ОСОБА_23, на підставі зібраних комісією матеріалів службового розслідування особисто він прийшов до висновку про безпосередню участь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до нападу і побиття ОСОБА_2 про що він пропонував членам комісії вказати у своєму висновку і не встановлення будь-яких обставин, які б спонукали потерпілого до наклепу на вказаних осіб. Проте, за пропозицією більшості членів комісії по службовому розслідуванню було прийняте рішення щодо висновку про те, що причетність співробітників УСБУ ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не виключається.
Згідно висновку комісії за результатами службового розслідування, затвердженого начальником УСБУ у Львівській області 31 серпня 2006 року, конфліктна ситуація, яка виникла в ході відзначення чергового військового звання співробітнику Управління ТРЕПАКУ була спровокована підполковником ОСОБА_3. та підполковником ОСОБА_4., які проявили зневагу до старших по посаді та військовому званню, нездоровий кар'єризм. Комісія встановила, що до організації умисного нанесення тілесних ушкоджень полковнику ОСОБА_2., які мали місце 1 серпня 2006 року не виключається причетність співробітників Головного відділу «К» Управління підполковника ОСОБА_3. і ОСОБА_4. та невстановленої в ході службового розслідування особи чи осіб. В ході службового розслідування комісією також встановлено, що підстав для висунення інших версій щодо умисного нанесення тілесних ушкоджень полковнику ОСОБА_2. іншими особами не отримано.
Згідно протоколу огляду від 4.08.2006 р. телефону «НОКІА» 8800, який належить ОСОБА_2, карта абонента оператора мобільного зв'язку «Київстар GSM" телефонний номер 80673120370, встановлено, що даним мобільним терміналом 1 серпня 2006 року зафіксовані вхідні дзвінки: з номеру мобільного оператора «Київстар GSM" 80674446144 в 22 год 20 хв. і з номеру мобільного оператора «UMS» 80503170846 о 22 год. 41 хв.
З протоколу огляду інформації, знятої з каналів зв'язку, а саме роздруківки вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента 380503170846 «Український мобільний зв'язок» ОСОБА_3. вбачається:
· у період з 19.02 до 21.35 год. 1 серпня 2006 року він здійснював телефонні дзвінки, перебуваючи у с.Липники Пустомитівського району Львівської області, що зафіксовано вежею ЗAT «УМЗ», розташованою у цьому населеному пункті по вул. Угрина, 3 ;
у період з 21 год. 35 хв. по 22 год. 21хв. із вказаного телефонного терміналу здійснено телефонні дзвінки, які зафіксовані вежами ЗАТ «УМЗ», розташовані по вул. Стрийській, 109 ( центральний автовокзал), вул. Стрийській, 202, вул. ОСОБА_22 Великого, 2, вул. Болгарській, 4, вул. Карпінського, 6 університет «Львівська політехніка» та знову по вул. Болгарській, 4;
· у період з 22.29 по 22.35 год. здійснено телефонні дзвінки, які зафіксовані вежами ЗАТ «УМЗ», розташовані по вул. Тургенева, 72, ЗАТ «Технопарк», вул. Коновальця, 103, готель «Турист», вул. Окружна, 57а;
· у період з 22.40 по 22.51 год. здійснив телефонні дзвінки, які всі зафіксовані вежею ЗАТ «УМЗ», розташованої по вул. Коновальця, 103, готель «Турист». У період з 22.53 по 23.19 год. здійснено телефонні дзвінки, які зафіксовані вежами ЗАТ «УМЗ», розташованими по вул. Кульпарківська, 93, вул. Смаль-Стоцького, 1, ЗАТ «Сетвік», вул. Карпінського, 6 університет «Львівська політехніка», знову вул. Смаль-Стоцького, 1, ЗАТ «Сетвік», вул. Карпінського, 6 університет «Львівська політехніка»;
· з 00.12 год. 2 серпня 2006 року всі дзвінки, які зафіксовані вежею ЗАТ «УМЗ», розташованою по вул. ОСОБА_22 Великого, 2.
Крім того, у період з 22.41 по 22.47 год. вхідних та вихідних дзвінків абонента 380503170846 «Український мобільний зв'язок» ОСОБА_3. не зафіксовано.
Згідно роздруківки вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента 0674446143 «Київстар» ОСОБА_4 вбачається:
- у період з 19.07 по 20.56 год. отримав вхідні дзвінки, які зафіксовані вежею «Київстар», з азимутом 112-В (Львівська область, с.м.т.Сокільники, вздовж Кільцевої дороги);
· у період з 21.47 по 22.15 год. отримав два вхідні дзвінки, які зафіксовані вежами «Київстар», з азимутами 901 - С (м.Львів, від перехрестя вул. Стрийської та вул. ОСОБА_22 Великого, в напрямку стадіона «Динамо») та один дзвінок з азимутом 933-А (м.Львів, перехрестя вул. Івана Карпинця та вул. Лукаша, в напрямку вул. Лукіановича);
· у період 22.09 по 22.15 год. абонент отримав вхідні дзвінки, зафіксовані вежею «Київстар», з азимутом 933-А ( м.Львів, перехрестя вул. Івана Карпинця та вул. Лукаша, в напрямку стадіона «Динамо»);
- у період з 22.29 по 22.51 год. абонент отримав вхідні дзвінки, зафіксовані вежами «Київстар», з азимутами відповідно 813-В (м.Львів, від перехрестя вул. Смаль-Стоцького та вул. Тургенєва в напрямку вул. Моршинської), 1833-С (м.Львів, вул. Природна, в напрямку вул. Г.Барвінок), 733-В ( м.Львів, перехрестя вул. Євгена Коновальця та вул. Мельника, в напрямку вул. Природна), 813-В (м.Львів, від перехрестя вул. Смаль-Стоцького та вул. Тургенева в напрямку вул. Моршинської), 733-В ( м.Львів, перехрестя вул. Євгена Коновальця та вул. Мельника, в напрямку вул. Природна), 833-С (м.Львів, від перехрестя вул. Повстанської та Генерала Чупринки в напрямку перехрестя вул. Антоновича і Кульпарківської).
Крім того, у період з 22.41 по 22.51 год. вихідних та вхідних дзвінків дзвінків абонента «Київстар» № 0676713740 ОСОБА_4. не зафіксовано.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 87/2006 від 5 вересня 2006 року заподіяна потерпілому ОСОБА_2. відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку, переломів кісток носа, стінок лобної пазухи з переходом на передню черепну ямку, гематосинусом (скупчення крові) гайморових та лобних пазух, решітчастої кістки, пневмоцефалії (потрапляння повітря в черепну порожнину) та назальної ліквореї (витікання спинно-мозкової рідини через ніс), є результатом ударної взаємодії з тупим твердим предметом (предметами). Крововиливи в навколоочні м'які тканини та піл кон'юктиви виникли в результаті натікання крові з травмованих ділянок носу, є складовими черепно-лицевої травми. За ознаками небезпеки для життя дана травма кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження.
Закритий перелом 8-го ребра зліва виник в результаті ударної взаємодії з тупим твердим предметом і за ознакою тривалого розладу здоров'я кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Виявлені ОСОБА_7. тілесні пошкодження могли виникнути 1 серпня 2006 року, що підтверджується записами в медичних документах.
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_24. пояснив, що відкрита черепно-мозкова травма отримана ОСОБА_2 була визначена як тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя на підставі наданих на експертне дослідження медичних документів в тому числі категрами та знімків комп'ютерної томографії. При цьому, черепно-мозкова травма мала ознаки відкритої внаслідок переломи решітчастої кістки.
Також експерт пояснив, що висновок про закритий перелом 8-го ребра зліва був зроблений ним на підставі медичних документів, в яких це заподіяне ОСОБА_7 тілесне пошкодження було описане хірургом і торакальним хірургом та з приводу якого потерпілий проходив стаціонарне лікування. До того ж, в своїх записах лікарі зазначили, що враховували рентген дані.
Викликаний в судове засідання в якості спеціаліста начальник рентгенологічного відділення ВМКЦ Західного регіону ЗЕЛЯКА Є.В. пояснив, що під час рентгенологічного дослідження грудної клітини потерпілого 2 серпня 2006 року на рентген знімку не було зафіксовано перелому 8-го ребра зліва. Перелом даного ребра в середньо-ключичній ділянці лікарями був визначений шляхом клавішної пальпації, а оскільки пошкоджена була тільки частина його хрящової структури, то на рентген знімку цей перелом не проявився, що є характерним, для такого перелому.
Судом перевірені доводи ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про їх непричетність до замаху на вбивство потерпшого ОСОБА_2 та застосування до нього, як начальника, фізичного насильства, на які вони посилаються, як на алібі, що спростовують дане обвинувачення.
При цьому, суд находить їх безпідставними і такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, та що суперечать встановленими по справі доказам.
Так, згідно роздруківок Центру інформаційних технологій і технічного забезпечення Львівської філії ВАТ «Укртелеком» в додатках до повідомлень №, № 24-1\9-08-253 від 03.06.2008 p.; 24-1/9-08-223 від 12.04.2008 р; 24-1/9-08-239 від 15.05.2008 p., 1 серпня 2006 року абоненти тел. 62-18-79, 237-19-42 і 76-50-92 вихідних та вхідних міських розмов між собою не вели.
Додатково допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25, яка під час досудового слідства і допиту в судовому засіданні показувала, що 1 серпня 2006 року в 22 години 37 хв. і 22 год.45 хв. вона спілкувалась по домашньому телефону із ОСОБА_4. з приводу показників електролічильника, уточнила, що вона помилилась щодо дійсної дати цієї телефонної розмови і лише пам'ятає, що така розмова відбулась в один із днів на початку серпня.
Враховуючи дані, що містяться у роздруківках суд критично сприймає покази і свідка ОСОБА_21.., стосовно того, що він телефонував на домашній телефон, де проживає сім'я ОСОБА_4 близько 21 години 30 хвилин 1 серпня 2006 року та спілкувався зОСОБА_4 При цьому, суд приймає до уваги, що згідно роздруківок місцевих розмов абонента 62-18-79 вихідний дзвінок до абонента 76-50-92 був зафіксований 31.07.2006 року в 21 год. 26 хв. За календарем це був понеділок. Як показував ОСОБА_21, саме в понеділок він і розмовляв з ОСОБА_4. До того, ж на досудовому слідстві в своїх перших показах і ОСОБА_4 говорив, що під час перебування вдома ввечері 1 серпня 2006 року, йому ніхто не телефонував.
З цього ж приводу суд вважає, що роздруківки вихідних і вхідних міських дзвінків вказаних абонентів, що були надані Львівською філією «Укртелеком» слідчому під час досудового слідства згідно вих. № 36/184 від 19.12.2006 року, на які посилались в своїх показах підсудні і зазначені свідки не є достовірними, а тому вказані в них дані судом не приймаються до уваги.
Викликаний на додатковий допит в судовому засіданні свідок ОСОБА_8., який пояснював, що 1 серпня 2006 року близько 23-х годин в магазині «Інтермаркет» випадково зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_3, після ознайомлення з повідомленнями Державної прикордонної служби України та Головного Управління МВС України у Львівській області, що підтверджували його перебування за межами України в період з 12 год. 41 хв. 1.08.2006 р. по 21 год. 06 хв. 208.2006 р. також пояснив, що скоріше за все він в своїх попередніх показах щодо вказаної обставини помилявся і не заперечував виїзду за кордон в зазначений період.
Вказані обставини, які виключали можливість зустрічі ОСОБА_3 і ОСОБА_8 1 серпня 2006 року близько 23-х годин в магазині «Інтермаркет», враховуючи інші наведені у вироку докази причетності підсудного до вчинення злочину, ставлять під сумнів показиОСОБА_3 щодо його знаходження в цьому магазині і придбання продуктів харчування, а тому суд не визнає копію фіскального чека № 13040058393, наданого органам досудового слідства по запиту переліку продуктів харчування, таким, що підтверджує їх придбання саме ОСОБА_3.
Не сприймає суд як достовірні і покази ОСОБА_25, який заявляв, що бачив ОСОБА_4 1 серпня 2006 року близько 22 год. 20 хв. біля під'їзду будинку де той проживає на пл. Вишиваного, оскільки ці покази явно суперечать встановленим по справі сукупності доказів про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину проти ОСОБА_7 і, до того ж, суперечать об'єктивним даним, які були досліджені в судовому засіданні і є нелогічними. Так, пояснюючи причину знаходження на вулиці свідок вказав, що в цей день він пізно вигулював собаку, оскільки до цього часу ішов дощ, через що і не зміг це зробити як завжди, до 22 годин. Проте, згідно повідомлення Львівського обласного центру з гідро метрології після 18 год. 14 хв. дощ не ішов. Пояснивши, що добре знаєОСОБА_4 і вперше побачив його в своєму районі та впізнав його на відстані 15 метрів, цей свідок не зміг вказати в що той був одягнутий.
Також, про те, що ОСОБА_25 бачив ОСОБА_4 біля будинку, останній не заявляв під час проведення службового розслідування та перших слідчих діях органів досудового розслідування, не дивлячись на те, що зі слів обох, через кілька днів вони випадково зустрілись і розмовляли про факт побиття ОСОБА_2 ввечері 1 серпня 2006 року і що ОСОБА_4 фігурує у розслідуванні з цього приводу, чому ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_25 пояснень не дали.
Як такі, що суперечать сукупності зідраних по справі доказів, суд визнає неправдивими і відхиляє покази свідка ОСОБА_4., який заявив, що у вечері 1 серпня 2006 року, виходячи з квартири він помилково взяв батьків мобільний телефон, а потім кілька разів розмовляв по цьому телефону з ОСОБА_3, який телефонував батькові. Ці покази суперечать і роздруківці вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента 380503170846 «Український мобільний зв'язок» ОСОБА_3. з абонентом 0674446143 «Київстар» ОСОБА_4. Так, з аналізу роздруківок вхідних та вихідних дзвінків абонента 380503170846 вбачається, що направлення руху ОСОБА_3 було до місця проживання потерпілого, а вхідні та вихідні дзвінки ОСОБА_3. з 22.40 по 22.51 год. свідчать про його місцезнаходження у цей період часу у безпосередній близькості від будинку № 36 а по вул. Гіпсовій (від вежі ЗАТ «УМЗ» азимут 000 D, 240 D за адресою АДРЕСА_3 а по вул. Гіпсовій, по прямій не більше 100 м).
Що ж до роздруківок абонента 0674446143, то вони показують, що з 22.29 по 22.51 год. він також знаходився у районі вулиці Гіпсової в умовному центрі, де проживає потерпілий.
Вказані технічні дані підтверджують про проведення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підготовчих дій направлених на позбавлення життя ОСОБА_2, що було ними сплановано в період після закінчення заходу в с. Липники до виклику його із
квартири, із залученням невстановленої слідством особи в якості співвиконавця, а також безпосередньої їх участі в злочинних діях проти потерпілого і спростовують вказані покази свідка ОСОБА_4., а також доводи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про те, що вони не знаходились на вул. Гіпсовій в момент, коли потерпілому були нанесені тілесні ушкодження, а були в іншому місці і непричетні до їх заподіяння.
До того ж, в своїх показах на досудовому слідстві ОСОБА_4. показував, що 1 серпня 2006 року прийшовши додому, він застав у квартирі тільки дружину і меншого сина.
На переконання суду не є алібі для ОСОБА_3 зустріч 1.08.2006 року біля свого будинку з ОСОБА_21, оскільки останній не вказував точний час цієї зустрічі, а лише припускав, що це відбулось близько 23 годин.
Судом була перевірена і заява підсудного ОСОБА_3 про причину його телефонних дзвінків о 22.15 і 22.40 до ОСОБА_2. При цьому суд розцінює заяву підсудного, що ці дзвінки були спричинені необхідністю отримати дозвіл про спізнення на роботу, але спілкування із ОСОБА_2 не відбулося оскільки він був п'яний, є недостовірною. По-перше, за своїм службовим станом це питання ОСОБА_3 міг вирішити зі своїм безпосереднім начальником ОСОБА_13, з яким він не тільки міг спілкуватися, але, як вбачається із роздруківки телефонних розмов, таке спілкування відбувалось. По друге, покази ОСОБА_3 стосовно неможливості спілкування з ОСОБА_2 після застілля, що проходило у лісництві с Липки через стан сп'яніння останнього суд відхиляє, оскільки це суперечить показам свідків на досудовому слідстві і в судовому засіданні про його адекватну і нормальну поведінку під час заходу у лісництві: ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15,ОСОБА_16, ОСОБА_17, за кілька хвилин до події - ОСОБА_18, а також ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16 і ОСОБА_12 - після заподіяння тілесних ушкоджень і виклику медичної допомоги та співробітників міліції. Свідомий стан потерпілого, а саме адекватне сприйняття ОСОБА_2обставин і подій підтверджується і тією обставиною, що потерпілий після побиття безпосередньо зателефонував керівництву Служби безпеки України і повідомив про факт, що стався із ним.
Що ж до вияву під час госпіталізації в його крові незначного кількості алкоголя, та дійсного вживання ним спиртного під час спільного заходу в с Липники, то враховуючи наведене, а також і те, що під час досудового слідства і в судовому засіданні потерпілий давав послідовні і детальні покази щодо обставин події, суд приходить до висновку, що за своїм фізіологічним станом ОСОБА_2 не знаходився в стані такого алкогольного сп'яніння, або безпорадному чи іншому стані через який він не міг усвідомлювати своїх дій та який міг би позбавити його пам'яті чи свідомості. Цими, дослідженими по справі доказами спростовуються заяви підсудних про те, що ОСОБА_2 після заходу знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння і не пам'ятає хто і яким чином заподіяв йому тілесні ушкодження.
Об'єктивні дані дають підстави відхилити і покази свідка ОСОБА_13 про те, що близько 23-ї години ввечері 1.08.2006 року він не зміг спілкуватись по телефону із ОСОБА_2 через можливий стан алкогольного сп'яніння останнього, та визнати їх недостовірними, враховуючи, що цей свідок також давав суперечливі покази і щодо його можливої зустрічі з ОСОБА_3, ОСОБА_4 1 серпня 2006 року після побиття ОСОБА_2 та його інформованості про цю подію безпосередньо з їх слів.
Стосовно деяких неточностей в показах потерпілого ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_6, які ці особи давали на досудовому слідстві, а саме місця в квартирі з якого потерпілий побачив ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вулиці біля свого будинку після їх приїзду, а ОСОБА_6 щодо точного часу коли він побачив вказаних осіб при розмові з ОСОБА_2 і його місцезнаходження в даний момент, а також наявності піджака на потерпілому під час вказаної події, на які посилались підсудні, вважаючи, що ці обставини є підставою для сумніву в достовіності їх показів взагалі, то суд з цим непогоджується
виходячи з того, що ці неточності носять несуттєвий характер для встановленя істини в даній справі і розглядаються як такі , що характерні для уважності і спостережності кожної людини і прояв яких залежить від віку та стану здоров'я особи. До того ж, перший допит свідка ОСОБА_6 проводився майже через два місяці після вказаної події, що безперечно вплинуло на неточність та висловлення деяких припущень в його поясненнях щодо речей та обставин яким, як пояснив свідок, він не надавав важливого значення і незапамятовував.
Крім того, покази ОСОБА_2 не є суперечними і відносно показів працівника міліції ОСОБА_19, якому потерпілий повідомив, що йому нанесли удар коліном по переніссю, оскільки, як пояснив свідок, це було припущення потерпілого, який не бачив особи що нанесла удар із-за спини.
Розглядаючи мотиви, якими керувались ОСОБА_3 і ОСОБА_4 при застосуванні насильства до начальника, суд виходить з того, що причиною яка побудила підсудних до вчинення злочинних дій щодо ОСОБА_2 було їх незадоволення зауваженнями, що висловив ОСОБА_2 під час своєї промови на адресу ОСОБА_3 і ОСОБА_4, реагуючи на їх поведінку а також вимогами, які він пред'являв за час виконання ними своїх службових обов'язків. До того ж, в судовому засіданні не було встановлено обставин, що спонукало б потерпілого до наклепу на ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як не заявили про такі об'єктиві обставини і самі підсудні, а тому приймаючи до уваги, що покази ОСОБА_2 підтверджуються сукупністю встановлених по справі доказів, суд віддає їм перевагу, а покази підсудних про їх непричетність до злочину проти потерпілого суд відхиляє, як такі, що не знайшли підтвердження.
Даючи юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд вважає, що добуті під час досудового і судового слідства об'єктивні дані про обставини спланованого насильства до начальника, їх мотиви і мету застосування цього насильства, характер заподіяних тілесних ушкоджень, направленість удару в область голови, а також спосіб яким були заподіяні тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя потерпілого, дають підстави для висновку проте, що під час спільних дій, які включали виклик потерпілого із квартири на вулицю, відволікання його уваги в момент нанесення небезпечного для життя удару в голову, а також безпосередню участь в нанесенні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ці особи мали прямий умисел позбавити життя потерпілого, але цей злочин не був доведений ними до кінця з причин, що не залежали від їх волі.
Оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_4, 1 серпня 2006 року у період 22.43-22.47 год. у АДРЕСА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, між собою і невстановленою досудовим слідством особою, умисно, з метою вбивства, нанесли ОСОБА_2. удар по голові твердим тупим предметом, тобто життєво важливий орган, а також декілька ударів по тулубу з правого і лівого боку, заподіявши йому тяжкі тілесні пошкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, а також тілесні ушкодження середньої тяжкості і побої, тобто виконали всі дії, та вважали необхідними для заподіяння смерті ОСОБА_2, що не наступила з причин, які не залежали від їх волі, то ці їх дії суд кваліфікує по ч.2, ст.15, п.п.8, 12 ч.2 ст.115 КК України.
Дії ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які діючи групою осіб, у порушення вимог ст.4 Дисциплінарного статуту ЗС України, та ст.11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, вчинили насильство до начальника, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, а також тілесні ушкодження середньої тяжкості і побої, в зв'язку із виконанням останнім службових обов'язків, суд кваліфікує за ч.3 ст. 405 КК України.
В зв'язку із замахом на вбивство та заподіянням шкоди здоров'ю і пов'язаним із цим перенесеним стресом та моральними стражданнями потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення з них моральної шкоди в розмірі 250 000 грн., з кожного. Крім того, потерпілий заявив позовні вимоги до підсудних і просить стягнути з кожного по 7 500 грн. в рахунок відшкодування
матеріальної шкоди, завданої втратою ним під час нападу двох мобільних телефонів, пошкодженням одягу і взуття, а також понесениям витрат на придбання ліків і продуктів харчування під час лікування.
Військовим прокурором заявлений цивільний позов до підсудних про відшкодування затрат на лікування потерпілого ОСОБА_2., на суму 1751 грн. на користь 1120 ЦВКГ Західного регіону.
Підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вказані позовні вимоги потерпілого і військового прокурора не визнали.
Розглянувши заявлений цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди, та виходячи з характеру та обставин її заподіяння потерпілому, ступеня і тривалості фізичних страждань внаслідок отримання ним тілесних ушкоджень, в тому числі і травми голови, яка була небезпечна для його життя, а також порушення звичайного розпорядку життя, виходячи з засад розумності і справедливості та враховуючи майновий стан підсудних, військовий суд вважає за необхідне на підставі ст. ст. 23, 1167, 1190 ЦК України задовольнити позов потерпілого в цій частині частково, на суму 50 000 грн., стягнувши її з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку, а на суму 450 000 грн. відмовити за необґрунтованістю.
Що стосується позову потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди, то виходячи з вимог ст.ст. 22, 1166 ЦК України та враховуючи, що потерпілим не були представлені в судовому засіданні документи та інші підтвердження про заподіяння збитків на суму 15 000 грн., суд відмовляє йому в задоволенні вказаного позову за безпідставністю.
Виходячи з того, що позовні вимоги військового прокурора щодо витрат на лікування потерпілого, а також підстави відшкодування цих витрат підтверджуються зібраними по справі доказами, то на підставі ст. ст. 1166 і 1206 ЦК України ці витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Призначаючи покарання підсудним суд враховує обставини, які пом'якшують покарання підсудних, а саме те, що під час проходження військової службиОСОБА_3 і ОСОБА_4 характеризуються задовільно, мали заохочення, багато років перебували на військовій службі та службі в органах Служби безпеки України, в результаті мають захворювання пов'язані з проходженням служби.
Обставинами, які обтяжують покарання підсудних суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Суд також враховує, що ці особи притягуються до кримінальної відповідальності вперше, мають на утриманні неповнолітніх дітей і приймає до уваги причини та умови, що зумовили виникненню конфліктної ситуації між підсудними і потерпілим попід час заходу з участю керівництва УСБУ і співробітників Управління, а також недостатньо правильну поведінку самого ОСОБА_2, який прийняв участь у вживанні спиртних напоїв, а після, знаючи, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 знаходяться в нетверезому стані та агресивно настроєні щодо нього, погодився на зустріч та вияснення відносин з підлеглими у неслужбовий час. З урахуванням цих обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом'якшують покарання підсудним, суд знаходить можливим застосувати до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ст. 69 КК України
призначивши покарання за злочин передбачений ч. 2, ст.15, п.п. 8, 12 та ч.2 ст.115 КК України нижче від нижчої межі, встановленої в санкції статті, а за ч 3 ст. 405 КК України мінімальне покарання. Разом із тим, суд враховує, що підсудні вчинили два злочини, які класифікуються як тяжкі і один із них є військовим, а тому вважає за необхідне позбавити ОСОБА_3 і ОСОБА_4 військового звання «підполковник».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 321-324, 330-335 КПК України, військовий апеляційний суд Центрального регіону
ПРИСУДИВ:
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2, ст.15, п.п.8, 12 ч.2 ст.115 КК, на підставі якої, із застосування ст. 69 КК України, призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, кожного.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4. визнати винними у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 405 КК України на підставі якої призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5(п'ять) років, кожного. На підставі ст. 54 КК України позбавити засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 військового звання «підполковник».
Згідно ст. ст.70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 і ОСОБА_4. покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, кожному, з позбавленням обох військового звання «підполковник».
Запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_3. і ОСОБА_4, підписка про невиїзд, змінити на взяття під варту, в залі суду.
До набрання вироком законної сили утримувати ОСОБА_3. і ОСОБА_4, у слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київської області.
Термін відбування покарання засудженим ОСОБА_3. і ОСОБА_4, відраховувати з моменту взяття їх під варту, тобто з 27 червня 2008 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2. до ОСОБА_3. і ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково. На підставі ст. ст. 1166, 1167 і 1190 ЦК України стягнути із засуджених солідарно на користь ОСОБА_2 50 000 грн. В задоволенні іншої частини заявленого цивільного позову на суму 465 000 відмовити за безпідставністю.
Позов військового прокурора задовольнити повністю. На підставі ст. ст. 1166 і 1206 ЦК України стягнути з ОСОБА_3. і ОСОБА_4, на користь 1120 ЦВКГ Західного регіону затрати на лікування потерпілого ОСОБА_2., з кожного по 875 грн. 50 коп.
Судові витрати пов'язані з оплатою проведеної експертизи і витрат по явці в судове засідання експерта стягнути з ОСОБА_3. і ОСОБА_4, з кожного по 237 грн. 11 коп.
Після набрання вироком законної сили, речові докази у справі:
- носії інформації, знятої з каналів зв'язку - роздруківку вхідних та вихідних дзвінків абонента 380503170846 «Український мобільний зв'язок» ОСОБА_3. на трьох аркушах, роздруківку вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента 0674446143 «Київстар» ОСОБА_4. на одному аркуші, роздруківку вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента «Київстар» № 80673120713 ОСОБА_13. на одному аркуші, роздруківку вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента «Київстар» № 80676723832 ОСОБА_12. на одному аркуші, роздруківку вхідних та
вихідних телефонних дзвінків абонента «Київстар» № 80673120370 ОСОБА_2. на одному аркуші, таблицю території обслуговування базових станцій з вказанням азимутів (CID) на одному аркуші, речовими доказами по даній кримінальній справі, які зберігати при справі.
Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку і на нього може бути внесене касаційне подання до Верховного суду України через військовий апеляційний суд Центрального регіону протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими з моменту отримання копії вироку.