справа № 2-427/10

РІШЕННЯ

Іменем України

2 вересня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в

складі: головуючого-судді Бендик О.Г.

при секретарі Жеребець І.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, садівниче товариство «Ландиш», Рожнівська сільська рада,- про перевід прав покупця

встановив:

11 листопада 2009 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_4, П., в якому просила визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,062 га, розташованої в с.т. «Ландиш» на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, який 5 січня 2000 року укладений між ОСОБА_5 (продавцем) і ОСОБА_4 (покупцем), посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_6 в реєстрі за #22 недійсним в частині зазначення покупцем ОСОБА_4, визнати дійсним покупцем даної земельної ділянки її -ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на дану земельну ділянку.

Послалась на те, що у 1997 року під час роботи на посаді директора філії "Гуртожиток» ВАТ «Перший київський авторемонтний завод» в рахунок заборгованості по зарплаті отримала два комплекти садових будинків загальною вартістю 3 424 грн. 30 коп.. У тому ж таки 1997 році з допомогою знайомих купила у ОСОБА_5 за 325 доларів США, що на той час становило 1600 грн., земельну ділянку площею 625 кв.м. для садівництва під №461, на даний час №39 по вул. Медична в садовому товаристві «Ландиш» с.Рожни. Але договір купівлі-продажу оформлений не був через відсутність у продавця правовстановлюючих документів, які на той час ще виготовлялись. Після цього вона організувала та оплатила доставку на земельну ділянку садових будинків, їх монтаж. З них було зведено один садовий будинок площею 53,5 кв.м., який у подальшому облицьований цеглою.

Відповідач ОСОБА_4 став проживати з нею однією сім»єю приблизно з 1998 року, допомагав їй у будівництві садового будинку, зведення якого було завершено влітку 2003 року. На цей час відповідач ОСОБА_4 розірвав шлюб, в якому перебував і майже відразу після цього вони 10 жовтня 2003 року зареєстрували свій шлюб.

До кінця 2003 року оформити здачу в експлуатацію садового будинку та правовстановлюючі документи на нього вона не встигла, а з початку 2004 року для цього вже потрібно було звертатися до суду, тому вирішення даного питання вона відклала на майбутнє.

З невідомих для неї причин з початку 2007 року поведінка відповідача по відношенню до неї різко змінилася. Він почав грубо себе вести,влаштовувати сварки, погрожувати, виганяти її з будинку.

А на початку травня 2008 року прибираючи в садовому будинку, вона випадково натрапила на копії ряду документів, з яких дізналася, що відповідач 22 липня 2004 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, власником якої став на підставі договору купівлі-продажу від 5 січня 2000 року та всі правовстановлюючі документи на земельну ділянку і садовий будинок оформив на себе.

Вважаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки удаваним в частині визначення покупцем ОСОБА_4, оскільки не він, а вона була фактичним її покупцем та виконала всі визначені законом обов»язки покупця, позивач ОСОБА_1 і звернулась до суду з даним позовом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала і просила задовольнити з наведених вище підстав. Крім того пояснила, що угода купівлі-продажу земельної ділянки в 1997 році була вчинена у ОСОБА_5 дома і крім них двох при її укладенні були присутні відповідач ОСОБА_4 який її привіз, та знайома продавця ОСОБА_5 ОСОБА_7. ОСОБА_7 почала торгуватись з нею за ціну та збільшувати ту, про яку вона домовилась з ОСОБА_5 попередньо, у зв»язку з чим вона сприйняла тоді ОСОБА_8 як дружину ОСОБА_9, торгувалась з нею та передала їй в руки 325 доларів США як ціну купівлі-продажу земельної ділянки, на якій зійшлись.

Додатково просила поновити їй строк позовної давності для звернення до суду, вважаючи, що він пропущений з поважної причини, оскільки про порушення свого права вона довідалася лише в 2008 році.

Відповідач ОСОБА_4 в письмових запереченнях, підтриманих в судовому засіданні його представником ОСОБА_3, позовну заяву ОСОБА_1 не визнав і заперечував проти її задоволення, посилаючись при цьому на те, що фактичне укладення в 1997 році договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повністю не відповідає дійсності і спростовується нотаріально посвідченим та укладеним між ним і ОСОБА_5 5 січня 2000 року договором купівлі-продажу земельної ділянки, а також Державним актом на право власності на земельну серія ЯД №675391, виданим йому 26 листопада 2006 року.

Також на їхню думку угода, на яку посилається позивачка ОСОБА_1, є недійсною у зв»язку з недотриманням нотаріальної форми договору. І право власності у ОСОБА_5 на земельну ділянку виникло лише квітня 1998 року з одержанням державного акту, тому продавати в 1997 році майно, яке йому не належало, він не мав права.

Одночасно з цим ОСОБА_4 просив застосувати і наслідки пропущення позивачкою трьохрічного строку позовної давності для звернення до суду, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки він уклав 5 січня 2000, а до суду ОСОБА_1 звернулась майже через 10 років і весь цей час не переймалась долею земельної ділянки, не цікавилась чи отримав ОСОБА_5 правовстановлюючі документи, щоб оформити належним чином договір купівлі-продажу земельної ділянки, хоча могла і згідно закону повинна була це зробити.

ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечень проти задоволення позову ОСОБА_10 не мав та пояснив, що дійсно в 1997 році він у присутності своєї знайомої ОСОБА_7, яка торгувалась з ОСОБА_1 за ціну та отримала від неї гроші, продав ОСОБА_1 за 325 доларів США свою зельну ділянку в садівничому товаристві «Ландиш» Рожнівської сільської ради. На той момент державного акту на право власності на земельну ділянку у нього ще не було і договір купівлі-продажу між ними був усним. Для здійснення купівлі земельної ділянки ОСОБА_1 приїзжала до нього додому разом з ОСОБА_4 і він тоді помилково сприйняв його за її човіка. Тому коли в 2000 році ОСОБА_4 приїхав до нього і сказав: вайте вже оформимо договір купівлі-продажу», він думаючи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 купили у нього земельну ділянку разом для своєї сім?ї, поїхав з ним до нотаріуса в м. Бровари, та оформив договір купівля-продажу земельної ділянки на ОСОБА_4, не придаючи даному факту ніякого значення. При цьому ніяких грошей ОСОБА_4 йому не передавав і не сплачував. Ще в 1997 році він їх отримав від ОСОБА_1. Голова СТ «Ландиш» ОСОБА_11 позов ОСОБА_1 також підтримав. При цьому пояснив, що головою СТ «Ландиш» він обраний на початку 2004 року. Тоді ж в книзі обліку внесків садоводів за 2003-2006 роки він заповнив пусту графу по земельній ділянці під №461 (нині №39), вписавши в неї прізвище відповідача ОСОБА_4. Проте детальних обставин цієї події за давністю часу не пам»ятає. Раніше по списку садоводів, затвердженому протоколом загальних зборів №1 від 10 лютого 2003 року дана земельна ділянкка значилась за ОСОБА_5, а в книзі обліку садоводів до 2000 року поруч з прізвищем ОСОБА_5 вписане і прізвище ОСОБА_4. Коли і при яких обставинах ОСОБА_1 стало відомо про те, що земельна ділянка ОСОБА_5 оформлена на ОСОБА_4 йому невідомо. ОСОБА_1 являється членом садівничого товариства, так як з 2005 року за нею на підставі договору дарування числиться сусідня земельна ділянка під #41

Рожнівська сільська рада в поданому листі просила про розгляд справи за відсутності її представника, заперечень проти позову не мала.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши андані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно з ч. З ст.18 ЗК України від 18.12.1990 року, придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку.

Згідно норм ЦК 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов»язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов»я- я прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224).

Право продажу майна, крім примусового продажу, належить власников

Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з ст.145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно (ст.225).

Нотаріальне посвідчення угод обов»язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу ( пии недійсній угоді кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом).

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (ст. 47).

Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі (ч.2 ст.58).

При розгляді даної справи суд встановив, що у 1997 році ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали вдома у ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_7Г (знайомої ОСОБА_5О.) та ОСОБА_4, який привіз ОСОБА_1 усну угоду, за якою ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_1 купила у нього за 325 доларів США ( на той час еквівалент 1600 грн.) земельну ділянку площею 0,062 га для ведення садівництва, що розташована під №461 (нині №39) по вул. Медична в садівничому товаристві «Ландиш» на території Рожнівської сільської ради.

Придбавши земельну ділянку, ОСОБА_1 відразу ж організувала та забезпечила доставку на земельну ділянку двох комплектів садових будинків, які отримала в рахунок заборгованості по заробітній платі, інших будівельних матеріалів, забезпечила належні догляд та утримання земельної ділянки та починаючи з 1998 року - зведення на ній будинку.

Відповідач ОСОБА_4 фізично допомагав позивачці ОСОБА_1 зводити будинок, з осені 1998 року став проживати з нею однією сім»єю без реєстрації шлюбу, а з 10 жовтня 2003 року - в зареєстрованому шлюбі.

У січні 2000 року ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 оформити укладену з ОСОБА_1 усну угоду купівлі-продажу земельної ділянки нотаріально, на що той погодивсь. І 5 січня 2000 року вони це зробили, посвідчивши та зареєструвавши у приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_6 в реєстрі за № 22 договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, визначивши в ньому покупцем ОСОБА_4.

При оформленні даного договору ОСОБА_4 будь-яких коштів за земельну ділянку ОСОБА_5 не сплачував і той їх не вимагав, оскільки розрахунок за земельну ділянку отримав від ОСОБА_1 в 1997 році, договір від 5 січня 2000 року оформляв з метою підтвердження усної угоди та оформлення її у встановленому законом порядку. А визначенню у договорі покупцем земельної ділянки ОСОБА_4 значення не придавав, сприймаючи його весь час за чоловіка ОСОБА_1 та вважаючи, що земельну ділянку в 1997 році він продав їхній сім»ї.

Про факт оформлення 5 січня 2000 року договору купівлі-продажу земельної ділянки на своє ім»я та отримання на його підставі 22 липня 2004 року Державного акту на право власності на земельну ділянку серії KB №107806, ОСОБА_4 ОСОБА_1 не повідомив і про них вона дізналась у равні 2008 року з випадково знайдених копій документів.

Дані факти в судовому засіданні підтверджені поясненнями продавця ОСОБА_5, довідкою ВАТ «Перший Київський авторемонтний завод» від 26 квітня 2003 року про те, що в 1997 році ОСОБА_1 отримала в рахунок заборгованості по заробітній платі два садових будиночки загальною вартісію 3424 грн.30 коп., довідкою за підписом голови СТ «Ландиш» ОСОБА_12 від 14.06.2003 року про те, що ОСОБА_1 являється членом СТ «Ландиш» та володільцем ділянки під №461, договором купівлі-продажу земельної ділянки від 5 січня 2000 року, в якому покупцем зазначений ОСОБА_4П, копією повторно виданого 10 липня 2008 року свідоцтва про друження сторін сер.1-ОК №066497, з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 10 жовтня 2003 року, а також показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

Так, свідок ОСОБА_13 показав, що більше 25 років працював одночасно з ОСОБА_1 на заводі «Перший київський авторемонтний завод» та був головою профкому даного підприємства. В 1997 році працівникам заводу в рахунок заборгованості по заробітній платі відпускались по собівартості дерев»яні будиночки відпочинку які знаходились на базі відпочинку «Глибівка» на березі Чорного моря. Позивачка ОСОБА_1 теж отримала в рахунок заробітної плати два будиночки та безоплатно як подарунок дерево з розібраної веранди дорожньої кухні. З пояснень тоді ОСОБА_1 йому стало відомо, що вона купила земельну ділянку і будуватиме будинок. Декілька разів він був а її земельній ділянці в СТ «Ландиш», бачив ОСОБА_1 і її чоловіка ОСОБА_4 та те, що вони будують будинок.

Свідок ОСОБА_7 показала, що коли в 1997 році ОСОБА_5 продавав ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку в СТ «Ландиш», вона по його проханню була присутня у нього вдома при укладенні цієї угоди, торгувалась з ОСОБА_1 і ціну продажу з трьохсот доларів США підняла до 325 доларів США, які ОСОБА_1 передала в руки особисто їй. ОСОБА_1 тоді у ОСОБА_18 була з ОСОБА_4, але той, крім своєї присуд-ності, ніякої участі в укладенні цієї угоди не приймав.

Свідок ОСОБА_14 показала, що вона являється членом СТ «Ландиш», в якому має земельну ділянку по вул.Медична,35. Давно знаючи ОСОБА_1 вона в 1997 році підшукала їй для купівлі в СТ «Ландиш» земельну ділянку по вул. Медична,39. Для купівлі цієї ділянки ОСОБА_1 просила тоді позичити їй 100 доларів США, але надати позику вона не змогла. ОСОБА_1 для покупки цієї земельної ділянки до продавця ОСОБА_5 возив ОСОБА_4, а потім ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом строїли на цій земельній ділянці будинок. Літом 2007 року ОСОБА_1 розпитувала її, чи має вона вже технічний паспорт на свій садовий будинок і тоді ще ОСОБА_1 не знала про факти оформлення ОСОБА_4 права власності на землю і будинок на себе. Про це вона десь узнала пізніше.

Свідок ОСОБА_15 показала, що як сусідка сторін по дачі бачила, що в жовтні 1997 року на земельну ділянку по вул. Медична, 39, в СТ «Ландиш» були завезені блоки на фундамент будинку та інші будівельні матеріали, а літом 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 будували будинок з допомогою крану удвох. Запросити когось з будівельників ОСОБА_4 не міг, так як для цього потрібні були кошти. Десь в 2002-2003 році ОСОБА_4 в одній з розмов повідомив їй, що земельну ділянку оформив на себе та пригрозив спалити, якщо вона про це розповість ОСОБА_1. Не знаючи близько ОСОБА_1 та не бажаючи вмішуватись в їхні сімейні справи вона ОСОБА_1 нічого про це не говорила, аж поки ОСОБА_1 і сама їй про це не сказала десь в 2007 чи 2008 році.

Свідок ОСОБА_17 показала, що в 1997 році ОСОБА_1 купила земельну ділянку в СТ «Ландиш» і гроші для цього позичала у неї. Також ОСОБА_1 в рахунок заробітної плати отримала по місцю роботи два дерев»яні будиночки, організувала їх розборку та перевезення на придбавну земельну ділянку та будівництво будинку. Коли ОСОБА_4 почав жити з ОСОБА_1 однією сім»єю, він матеріально нічого в сім»ю не вкладав, бо не мав на той час заробітку. Але як чоловік своєю працею допомагав ОСОБА_1 будувати будинок.

Свідок ОСОБА_16 показала, що в 1997 році ОСОБА_1 обговорювала з нею питання покупки земельної ділянки, займалась як підшукуванням земельної ділянки так і грошей для її покупки. По проханню ОСОБА_1 вона з своїм чоловіком допомагали їй розбирати дерев»яні будиночки, грузити, перевозити та розгружати їх на вже придбаній позивачкою в СТ «Ландиш» земельній ділянці. ОСОБА_4 тоді в сімейних відносинах з ОСОБА_1 ще не перебував. Вперше він прийшов додому до ОСОБА_1 30 червня 1998 року на день її народження. А до цього був з нею лише знайомий та залицявся.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні достовірності показів ОСОБА_5, допитаних судом свідків та наданих позивачкою письмових доказів не заперечував і не спростовував, а також не стверджував про сплату ОСОБА_5 грошової суми при нотаріальному оформленні 5 січня 2000 року договору купівлі-продажу земельної ділянки і цей факт в суді не доводив.

Дана обставина та досліджені в їх сукупності докази дозволяють суду дійти висновку про те, що жодних підстав, крім формальних, вважати відповідача ОСОБА_4 належним покупцем спірної земельної ділянки немає і договір від 5 січня 2000 року в частині визначення покупцем ОСОБА_4 є удаваним, оскільки фактичним покупцем земельної ділянки є позивачка ОСОБА_1.

Посилання відповідача на факти недотримання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в 1997 році нотаріальної форми договору купівлі-продажу земельної ділянки та відсутності на той час у ОСОБА_5 державного акта на право власності на земельну ділянку на думку суду не можуть бути розцінені на його користь та покладені в основу рішення у зв»язку з тим, що згідно ст.145 ЦК витребувати у ОСОБА_1 придбану нею земельну ділянку мали право при певних обставинах лише власники земельної ділянки Рожнівська сільська рада та ОСОБА_5, якому вона була передана у власність та на яку він отримав державний акт 14 квітня 1998 року ( згідно запису в договорі купівлі - продажу земельної ділянки від 5 січня 2000 року). Проте такі вимоги ніким із них не заявлялись. ОСОБА_19 ж не був власником земельної ділянки і його права та інтереси укладеним в 1997 році усним договором купівлі-продажу земельної ділянки не були і не могли бути порушені.

Згідно ст. 71 ЦК 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК).

Закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (ст. 80 ЦК).

Суд вважає, що ОСОБА_1 не пропустила трьохрічного строку для звернення до суду з позовом до ОСОБА_4, оскільки про укладення ним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 5 січня 2000 року та отримання 22 липня 2004 року державного акту на право власності на земельну ділянку дізналась у травні 2008 року із випадково знайдених документів і ОСОБА_4 цих обставин в судовому засіданні не заперечував і не спростовував. А наполягаючи на відмові в задоволенні позову виходив з того, що з 1997 року ОСОБА_1 не переймалась долею земельної ділянки і не цікавилась чи отримав ОСОБА_5 правовстановлюючі документи щоб оформити належним чином договір купівлі-продажу земельної ділянки, хоча могла про це дізнатись і згідно закону повинна була це зробити.

Проте такі заперечення відповідача суд не поділяє і вважає їх помилковими та побічними, бо стосуються вони договірних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_5, а не відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які з вересня 1998 року носили сімейний характер і передбачали спільне вирішення ними всіх питань життя сім»ї.

З урахуванням наведеного суд вважає позов обґрунтованим, доведеним та підлягаючим задоволенню, за винятком вимоги позивачки про визнання її власником земельної ділянки, оскільки за змістом ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, та іншими документами згідно випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності відповідача ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку, якій присвоєний кадастровий номер 3221287201:05:002:008, посвідчується державним актом серії КВ №107806, виданим йому 22 липня 2004 року. Цей державний акт недійсним не визнававсь, тому дана вимога позивачки не ґрунтується на законі і є безпідставною.

На підставі ст..ст.47,48 ч.2, 58 ч.2, 71,76, 145,224, 225 ЦК 1963 року, ст. ст.183 ч.З, 126 ЗК України, керуючись ч.З ст.209, ст..ст. 213-215 ЦПК України, суд ст..183 ч.З, 126 ЗК України, керуючись ч.З ст.209, ст..ст.213-215, 88 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задовольнити частково : договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,062 га, розташованої в с.т. «Ландиш» на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, який укладений між ОСОБА_5 (продавцем) та ОСОБА_4 (покупцем), посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_6 5 січня 2000 року в реєстрі за №22 визнати недійсним в частині зазначення покупцем ОСОБА_4. Дійсним покупцем даної земельної ділянки визнати ОСОБА_1.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 88 грн. понесених судових витрат (з них 51 грн. судового збору, 37 грн. на інформацій1но-технічне забезпечення розгляду справи).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя