Справа № 3090/2008 Головуючий у 1 інстанції Кротінов В.О.
Категорія 5 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.
суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.
при секретарі Гарнага Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання угоди дійсною, визнання права власності на квартиру та зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про визнання права власності на квартиру та виселення і
встановив:
в апеляційній скарзі позивачка за первісним позовом ОСОБА_1. оспорює обгрунтованість рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 5 березня 2008 року, яким відмовлено в задоволенні її позову та частково задоволено зустрічний позов, і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог за порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Вважає, що розписка, яку складено ОСОБА_3., підтверджує факт передачі нею грошей за купівлю спірної квартири, що її тривале, безперешкодне проживання в цій квартирі давало суду законні підстави для визнання дійсною домашньої угоди з купівлі-продажу квартири.
В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1. та її представник за угодою ОСОБА_3. підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування рішення суду, ухвалення нового про задоволення первісного позову, а представники відповідачки ОСОБА_2. за довіреністю ОСОБА_4. та ОСОБА_5заперечували проти доводів скарги, просили про її відхилення та залишення без зміни судового рішення.
14.11.2007 року ОСОБА_1. звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачки ОСОБА_2., зазначала, що з 1998 року вона зі своєю родиною мешкає заАДРЕСА_1.
Квартира за вказаною адресою є двокімнатною, що складає 21/100 частку від всього будинкуНОМЕР_1 і на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 4.12.1996 року належить на праві приватної власності ОСОБА_3
У 1999 р. ОСОБА_3. продала їй вказану квартиру за домашньою угодою, тобто за договором ( розпискою), що не був нотаріально оформлений, однак кожна з них висловлювала добровільне бажання укласти цю угоду, і ця мета була досягнута.
З її боку дії були спрямовані на придбання права власності, а з боку ОСОБА_3. - на його припинення.
Дана розписка була складена за згодою ОСОБА_3., написана рукой її матері - відповідачки у присутності свідків.
4 грудня 2005 року ОСОБА_3. померла, до дня її смерті угоду розірвано не було, волевиявлення сторін були вільними та відповідали їх внутрішній волі.
З 1998 року до теперішнього часу вона з родиною проживає у спірній квартирі, сплачує комунальні послуги, користується земельною ділянкою, здійснює ремонтні роботи.
Їй стало відомо, що відповідачка намагається оформити у Сьомій Донецькій державній нотаріальній конторі спадщину на те майно, що за законом повинно належите їй.
Тому просила ухвалити рішення, яким визнати дійсною угоду, укладену між нею та ОСОБА_3. за її життя, та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, що складає 21/100 частку від всього домоволодіння (а.с. 7-8).
12.12.2007 року ОСОБА_2. звернулась до суду із зустрічним позовом до відповідачки ОСОБА_1., зазначала, що спірна квартира належала її покійній донці ОСОБА_3на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 4.12.1996 року.
4 грудня 2005 року ОСОБА_3. померла, після її смерті відкрилась спадщина на належну їй квартиру.
Вона є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, тому у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до Сьомої Донецької державної нотаріальної контори, однак прийняти спадщину не змогла, оскільки в паспорті її доньки неправильно було зазначено її прізвище.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 16 листопада 2007 року встановлено факт родинних відносин між нею та її донькою ОСОБА_3.
Відповідачка ОСОБА_1. проживала в спірній квартирі на правах піднаймача, твердження останньої про те, що вона придбала цю квартиру за договором, є неправдивими, тому що вона (ОСОБА_2.) не мала права розпоряджатися майном її доньки та здійснювати відносно нього будь-які правочини.
Гроші, які вона отримала за вказаною відповідачкою розпискою, були авансом в рахунок сплати за продаж квартири.
Тому просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на спірну квартиру, виселити відповідачку з цієї квартири ( а.с. 52-53).
В суді ОСОБА_2. просила її зустрічні вимоги про виселення ОСОБА_1. залишити без розгляду.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 5 березня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про визнання дійсною угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1. відмовлено, позов ОСОБА_2. задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2. право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 25, 6 кв.м, загальною площею 26, 4 кв.м, що складає 21/100 частку домоволодінняНОМЕР_1 де знаходяться: житловий будинок літ А-1 житловою площею 69, 90 кв. м, сараї літ В, К, М, Е, З, літні кухні-літ Ж, Г, навіси літ Л, П, уборні літ Б, С, огорожа № 1, 2, замощення-1, 2.
Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 2000 грн., стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. судові витрати в сумі 149 грн.
Позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про виселення із спірної квартири залишено без розгляду.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги, суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір. Висновки суду відповідають обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1. не було доведено наявності договору купівлі-продажу спірної квартири між нею та померлою ОСОБА_3. за її життя.
Довод скарги позивачки про те, що ОСОБА_3. продала спірну квартиру їй і протягом 7 років до неї не було будь-яких претензій, спростовується змістом самої розписки, яка не має дати її складання, найменування сторін, окрім того, її складено ОСОБА_2., яка на той час не була власником квартири (а.с. 10).
Позивачка ОСОБА_1. в судовому засіданні 25.12.2007 року не заперечувала того, що розписка була написана ОСОБА_2. (а.с. 68 зворот).
А, крім того, в указані 7 років власником спірного житла не було нотаріально оформлено цю угоду.
Тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що доказів укладення договору купівлі-продажу спірної квартири не надано.
Всупереч доводів скарги, оскільки ОСОБА_3. померлаІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_2. є її спадкоємцем і звернулась у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, суд обгрунтовано визнав за нею право власності на спірне житло.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись ч. 1 ст. 218, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 5 березня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.