Справа № 2-467/09

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І МЕНЕМ  У К Р А Ї Н И

9 лютого 2009 р.       Орджонікідзевський районний суд міста Харкова

в складі: головуючого судді - Єрмоленко В.Б.,

при секретарі – Гапоненко В.О.,

за участю  позивача- Москалець С.А.,

представника позивача-Кущ Ю.О.,

відповідача-Плохута Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3 особа -  Перша Харківська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування квартири недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

               Позивач  ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом до ОСОБА_2, 3 особа – Перша Харківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування квартири 43 по вул. 2-ї П’ятирічки, 5 в м. Харкові, укладеного між сторонами 28 липня 2006 р. і посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори. В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що  він проживав разом із своєю бабусею,  що померла в кінці 2006 р. Починаючи з 2004 р. позивач почав  хворіти, а після смерті бабусі залишився один. Тоді двоюрідна сестра-відповідачка стала проявляти увагу і, оскільки стан здоров'я позивача вимагав догляду за ним, запропонувала проживати у неї в сім'ї, обіцяла матеріальне забезпечення за умови, що ОСОБА_1 переоформить на її ім'я квартиру. В червні 2006 р. відповідачка забрала позивача до себе і вони оформили договір дарування .Спірну квартиру ОСОБА_2  здавала в найм. Приблизно через рік, коли стан здоров'я  позивача погіршав, він був визнаний інвалідом 2-ї групи, відповідачка повідомила, що позивач може обслуговувати себе сам і допомагати їй по господарству. У 2008 р. ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у лікарні, потім в санаторії,  після чого відповідачка перестала надавати йому матеріальну допомогу, тому він перейшов проживати в свою квартиру, користується нею по теперішній час,  сплачує комунальні послуги. Стверджує, що при оформленні  договору по відчуженню квартири він помилявся  з вини відповідачки, яка обіцяла постійний догляд і довічну матеріальну допомогу, а укладений правочин не відповідав його внутрішній волі.

               Відповідачка проти позову не заперечувала і погодилася розірвати договір дарування, проте через арешт квартири  сторони не змогли це зробити в нотаріальній конторі. У письмових поясненнях стверджувала, що позивач дійсно хворів, оскільки зловживав спиртними напоями,  в квартирі проживати не міг внаслідок антисанітарного стану жилого приміщення, зруйнованих комунікацій. На прохання позивача, ОСОБА_2 оплачувала його лікування, дозволила жити з нею, піклувалася про нього, доглядала, підтримувала морально і в подяку за це позивач вирішив подарувати їй свою квартиру, в якій відповідачка провела ремонт. На даний час вона матеріальних претензій до позивача, які пов'язані з відшкодуванням понесених витрат на утримання ОСОБА_1 не має.

  У відповідності зі ст. 60,61 ЦПК України обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню.

              Представник Першої Харківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлений завчасно, належним чином,  про згоду на участь у справі не заявив.

              Суд,  вислухавши пояснення сторін,  дослідивши та перевіривши матеріали справи і  оцінивши надані докази,  приходить до наступного.

              Спірною є однокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 жилою площею 18,7 кв.м,  яка належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.08.2002 р. Позивач зареєстрований  і проживав  в квартирі  один.                  

              З 2004 р. ОСОБА_1 став хворіти, проходив неодноразово стаціонарне лікування. Згідно повідомлення міської поліклініки № 18 ОСОБА_1 спостерігається в поліклініці і перебуває на диспансерному обліку у лікаря невропатолога з 2005 р. з приводу токсичної енцефалопатії, вираженим порушенням функції ходи, порушенням письма, мнестичним зниженням. У 2006 р.  за цим захворюванням направлений на МСЕК, де йому визначено 2-у групу інвалідності. На момент первинного оформлення документів на МСЕК  ОСОБА_1 потребував сторонньої допомоги і догляду ( а.с.11). При повторному огляді 30.05.2007 р. група інвалідності не змінена ( а.с.5).

              Сторони не оспорювали, що в 2006 р. двоюрідна сестра позивача - ОСОБА_2,  з метою надання підтримки і допомоги, забрала  ОСОБА_1 для проживання у свою сім'ю, в квартиру АДРЕСА_2, де про нього піклувалася мати відповідачки, годувала його, також  вони обіцяли і надалі матеріальне забезпечення.

              Судом встановлено, що 28.07.2006 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір дарування квартири, який посвідчений державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори. За зазначеним договором ОСОБА_1 подарував квартиру 43, що знаходиться по вул.2-ї П’ятирічки в м.Харкові ОСОБА_2 Відповідачка допомагала позивачеві як до, так  і після укладення договору. Таку допомогу ОСОБА_1 приймав з вдячністю та сподівався, що одержуватиме її в подальшому, а тому на прохання відповідачки, яка обіцяла  повернути квартиру у випадку, якщо не зможе підтримувати та допомагати позивачеві, вирішив подарувати квартиру. Зазначені обставини підверджуються поясненнями сторін.

              Таким чином, між сторонами фактично виникли стосунки, які передбачені договором довічного утримання і лише на підставі того, що ОСОБА_2 буде утримувати і надалі позивача, він погодився подарувати їй квартиру. Позивач не має ніякого іншого майна, найцінніше,  що мав,   подарував відповідачці, а тому суд вважає, що підписання договору було вчинено під впливом помилкового розуміння своїх дій. Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не мав намірів безоплатно передавати квартиру відповідачці ОСОБА_3 і підписання договору було здійснено під впливом помилкового розуміння своїх дій, тому  позовні вимоги знайшли  своє підтвердження. Підписанню договору дарування сприяв  той  факт,  що  позивач залишився один,  є хворою людиною, основним  мотивом підписання договору дарування було те, що відповідачка допомагала позивачу матеріально ще до укладання  договору і обіцяла надавати таку допомогу також після його підписання.

              На теперішній час позивач  є інвалідом, потребує стороннього догляду і матеріального забезпечення ( потреба у  купівлі  ліків,  продуктів,  їх доставка  тощо), з 2008 р. знову  один проживає у спірній квартирі, сплачує квартплату та комунальні послуги. Зазначені   обставини    в   їх   сукупності позначаються на його фізичному та психологічному стані.

                   За наявності  зазначених доказів в  їх  сукупності суд вважає позов обґрунтованим з підстав, передбачених ст.229 ЦК України, згідно яких якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

                      Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 154,  209, 212, 214-215, 218, ЦПК України,  ст.ст. 229, 216 ЦК України,  суд,-

В И Р І Ш И В :

                      Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити .

                      Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, посвідчений 28 липня 2006 р. Першою Харківською державною нотаріальною конторою.

                     Стягнути з ОСОБА_2 держмито в дохід держави у розмірі 65 грн. 38 коп.

          Арешт, накладений ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2008 р.,  на квартиру АДРЕСА_4 -  скасувати.

                      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до 09 березня 2009 р. через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                      СУДДЯ –