Справа № 2а-97/2008 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2008 року Совєтський районний суд
Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого - судді Кудряшової A.M.
при секретарі - Голова А.С.
за участю позивача - ОСОБА_1
відповідача -РусенкоТ.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в Совєтському районі Автономної Республіки Крим Русенко Тетяни Володимирівни про скасування постанови про накладення адміністративного11 стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 30 січня 2008 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови державного інспектора праці у Совєтському районі Автономної Республіки Крим Русенко Т.В. №01-25-31/24 від 23 січня 2008 року про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 188-6 КпАП України. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання припису № 1424 від 14 грудня 2007 року та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 204 гривні. ОСОБА_1 вважає, що постанова державного інспектора праці винесена безпідставно, оскільки ним, як керівником підприємства, усі пункти припису виконані вчасно, тому він просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, у тому числі пояснив, що державним інспектором праці Русенко Т.В. під час проведення перевірки був встановлений строк до 18 січня 2008 року для усунення порушень трудового законодавства, зазначених у приписі від 18 грудня 2007 року. Незважаючи на це, відповідач Русенко Т.В. до закінчення цього строку, а саме 17 січня 2008 року, провела повторну перевірку, за наслідками якої склала протокол про адміністративне правопорушення і притягнула позивача до адміністративної відповідальності за 188-6 КпАП України. Позивач вважає, що в його діях склад зазначеного правопорушення відсутній, оскільки станом на 18 січня 2008 року порушення, зазначені у приписі державного інспектора праці Русенко Т.В., були усунені. Разом з цим, здійснити остаточний розрахунок зі звільненими у 2006 році
працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не вдалося за можливе, оскільки вони виїхали за ме.^и Совєтського району АР Крим, а деякі за межи держави, і їх місце знаходження невідоме, за остаточним розрахунком до КП «Завітненський сількомунгосп» зазначені особи не звертаються. Також позивач зазначив, що КП «Завітненський сількомунгосп» не має заборгованості із заробітної плати перед працівниками, заробітна плата виплачується регулярно, не рідше двох разів на місяць. При цьому також мають випадки виплати заробітної плати частіше, ніж два рази на місяць, що не є порушенням норм трудового законодавства, яке вимагає виплачувати заробітну плату не рідше двох разів на місяць і не містить заборон для того, щоб робити це частіше. Крім того, просив урахувати, що за порушення вимог законодавства про працю, що були виявлені відповідачем під час перевірки, відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 41 ч.1 КпАП України, якій розглянутий та постановою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 грудня, 2007 року він у зв'язку із малозначністю вчиненого адміністративного проступку звільнений від адміністративної відповідальності і обмежений усним зауваженням.
Відповідач Русенко Т.В. у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що нею 18 грудня 2007 року при проведенні планової перевірки додержання законодавства про працю в КП «Завітненський сількомунгосп» були виявлені порушення вимог трудового законодавства, у зв'язку з чим директору зазначеного підприємства ОСОБА_1 був винесений припис, яким його було зобов'язано в строк до 18 січня 2008 року виплатити заборгованість з заробітної плати, нарахувати індексацію заробітної плати та виплатити її, нарахувати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати, здійснювати виплату заробітної плати в першочерговому порядку, а також ні рідше двох разів на місяць, виплатити заборгованість із заробітної плати звільненим працівникам. При проведенні повторної перевірки 17 січня 2008 року було встановлено, що позивач порушення трудового законодавства не усунув, у зв'язку з чим на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення і ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КпАП України. При цьому не заперечує можливість виправлення зазначених у припису порушень станом на 18 січня 2008 року, однак на підтвердження цього виконання їй документи позивачем представлені не були, тому зазначає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КпАП України вона також пов'язує з тим, що він не надав документів, підтверджуючих виконання вимог припису, чим створив відповідачу як державному інспектору праці перешкоди в її діяльності. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 був обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КпАП України, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Суд, заслухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив, що 18 грудня 2007 року державним інспектором праці Совєтського відділення Територіальної державної інспекції праці в Автономній Республіки Крим Русенко Т.В. за результатами планової перевірки додержання вимог законодавства про працю в Комунальному підприємстві «Завітненський сількомунгосп» Совєтського району АР Крим на ім'я директора зазначеного підприємства ОСОБА_1 винесений припис №01-25-31/1424 про усунення порушень трудового законодавства.
Зазначеним приписом позивача було зобов'язано в строк до 18 січня 2008 року виплатити заборгованість з заробітної плати, нарахувати індексацію заробітної плати та виплатити її, нарахувати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати, здійснювати виплату заробітної плати в першочерговому порядку, ні рідше двох разів на місяць, а також виплатити заборгованість з заробітної плати звільненим працівникам. 17 січня 2008 року відповідачем Русенко Т.В. був складений акт перевірки №01-25-31/62, в якому зазначено, що вимоги припису щодо нарахування та виплати індексації заробітної плати, виплати заробітної плати в першочерговому порядку, виплати заробітної плати по надходженню грошових коштів та в частини виплати заборгованості з заробітної плати звільненим працівникам не виконано. 23 січня 2008 року державним інспектором праці Совєтського відділення Територіальної державної інспекції праці в Автономній Республіки Крим Русенко Т.В. відносно позивача був складений протокол №01-25-31/70 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-6 КпАП України, якій у той же день був розглянутий зазначеною посадовою особою та нею прийнята постанова № 01-25-31/24 про накладення штрафу відповідно до статті 188-6 КпАП України на ОСОБА_1 у розмірі 204 гривні, у зв'язку з тим, що, як вказано у постанові, позивач, працюючи на посаді директора Комунального підприємства «Завітненський сількомунгосп», не виконав вимог державного інспектора праці щодо усунення порушень законодавства про працю.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідно до припису №01-25-31/1424 та пояснень сторін, позивачу був встановлений строк для усунення зазначених в приписі державного інспектора праці порушень законодавства про працю до 18 січня 2008 року. При цьому, повторна перевірка по виконанню вимог зазначеного припису в КП «Завітненський сількомунгосп» державним інспектором праці Русенко Т.В. була проведена 17 січня 2008 року, тобто до настання строку, якій надавався позивачу для усунення порушень законодавства про працю. За результатами саме повторної перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення у відношенні позивача і його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КпАП України.
Згідно пояснень позивача, зазначені у приписі державного інспектора праці Русенко Т.В. порушення трудового законодавства він усунув у встановлений в приписі строк, тобто 18 січня 2008 року. В обґрунтування своїх доводів позивач надав суду відомості про те, що у січні 2008 року працівникам КП «Завітненський сількомунгосп» нарахована індексація заробітної плати у загальному розмірі 105 гривень 13 копійок (а.с. 14), відомості про те, що станом на 01 січня 2008 року КП «Завітненський сількомунгосп» не має заборгованості перед працівниками з заробітної плати, а із звільненими працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 здійснити остаточний розрахунок не вдається за можливе, оскільки їх місцезнаходження невідоме (а.с. 13). Крім того, факт повного погашення заборгованості з заробітної плати був установлений у постанові Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 грудня 2007 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративній відповідальності за ст. 41 ч.1 КпАП України (а.с. 15). Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала суду, що працює на посаді головного бухгалтера КП «Завітненський сількомунгосп», та їй як посадової особі підприємства відомо, що в грудні 2007 року державним інспектором праці за наслідками проведення перевірки був виданий припис про усунення в строк до 18 січня 2008 року порушень трудового
законодавства. Свідок, як головний бухгалтер КП «Завітненський сількомунгосп», вжила усіх заходів для виконання припису і станом на 18 січня 2008 року всі вимоги припису були виконані;. При цьому виплатити звільненим у 2006 році трьом працівникам остаточний розрахунок неможливо з об'єктивних причин, оскільки їх місце знаходження невідоме, на території с Завітне Совєтського району АР Крим вони не проживають, за отриманням остаточного розрахунку до КП «Завітненський сількомунгосп» не звертаються.
Аналізуючи сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає, що у відповідача Русенко Т.В. не було підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що він не виконав вимоги припису щодо усунення порушення законодавства про працю, оскільки, станом на 17 січня 2008 року, коли проводилася повторна перевірка, строк виконання припису ще не закінчився. При цьому наданими позивачем доказами, в тому числі показами свідка ОСОБА_7, підтверджується той факт, що вимоги припису державного інспектора праці Русенко Т.В. були виконані позивачем 18 січня 2008 року, тобто в межах наданого йому в приписі строку.
Згідно зі ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протйправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Приймаючі до уваги, що державним інспектором Русенко Т.В., яка є відповідачем по справі будь-яких доказів того, що станом на 18 січня 2008 року вимоги припису виконані не було до суду не надала та не спростувала надані позивачем докази і не довела правомірність оскаржуваної постанови, тому суд доходе висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КпАП України, у зв'язку з цим є підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доводи відповідача про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 і,КпАП України у зв'язку з тим, що він не надав документів, необхідних для проведення перевірки, чим створив відповідачу як державному інспектору праці перешкоди в її діяльності, суд вважає неспроможними, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення №01-25-31/70 від 23 січня 2008 року та оскаржуваної постанови вбачається, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за невиконання припису щодо усунення порушень законодавства про працю.
Доводи відповідача про те, що виплата заробітної плати частіше, ніж два рази на місяць, є порушенням трудового законодавства, суд також вважає неспроможними, оскільки ст. 115 КЗпП України вимагає від роботодавця виплачувати працівникам заробітну плату не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При цьому зазначена норма не містить заборони виплачувати заробітну плату частіше, ніж два рази на місяць.
Оскільки відповідно до ст. 288 ч.4 КпАП України особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита, судовий збір по справі на підставі ст. 94 КАС України належить віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, ст.ст. 188-6, 268, 279 КпАП України, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови по справах про адміністративні правопорушення» № 6 від 24.06.1988 року, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 6, 11, 69, 71, 158-163, 186, 254 КАС України, п.5, п.7 "Прикінцевих та перехідних положень" КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в Совєтському районі Автономної Республіки Крим № 01-25-31/24 від 23 січня 2008 року у відношенні1 ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 204 гривні - визнати протиправною і скасувати.
Закрити провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судовий збір по справі віднести на рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набуває чинності після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарзі, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.